донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
07.08.2006 р. справа №41/52а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Бондаревої Г.Г. |
суддів | Агапова О.Л., Алєєвої І.В., |
при секретареві судового засідання | Полянська Т.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Приходько В.В. - за довір., |
від відповідача: | Бугайова Т.І. - за довір., Шевченко О.О. - за довір., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 22.05.2006 року (складена в повному обсязі 23.05.06 р.) |
по справі | №41/52а (суддя Гончаров С.А.) |
за позовом | Закритого акціонерного товариства "Донецькзернопродукт" м. Донецьк |
до | Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька |
про | визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001562340/0 від 20.09.05 р. та №0001562340/2 від 06.02.06 р. |
В засіданні суду 17.07.06р. оголошувалася перерва до 07.08.06р. об 14.00.
Закрите акціонерне товариство „Донецькзернопродукт” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі –ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень ДПІ № 0001562340/0 від 20.09.05р. та № 0001562340/2 від 06.02.06р.
Заявою № 34-юр від 07.04.2006р.(т.1 а.с. 140-141) позивач змінив підстави позовних вимог та вважає несуттєвими обставини справи щодо неврахування сум амортизації в розмірі 47,7 тис. грн., а також неповного врахування суми валових витрат за наслідками 11 місяців 2004р. та просив ці аргументи не розглядати.
Постановою господарського суду Донецької області від 22.05.06р. (Суддя Гончаров С.А.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Постанова суду мотивована тим, що позивач сформував валові витрати за 2004р. без порушень податкового законодавства та факт віднесення позивачем до складу валових витрат 2004 року суми збитків у розмірі 722,4 тис. грн. не доведений відповідачем. Відповідач безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 17.1.3. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 23 280,00 грн., так як донарахування податку за наслідками перевірки відповідачем зроблено не було, сума податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток визначена не була, тобто застосування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька подав апеляційну скаргу на судове рішення, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне дослідження судом доказів та встановлення обставин справи.
На думку скаржника судом не досліджено та не дана оцінка відображеному в акті перевірки факту заниження позивачем в декларації за 11 місяців 2004р.:
- валового доходу на 10,8тис. грн. внаслідок не включення до складу валового доходу умовно нарахованих процентів;
- завищення позивачем валових витрат на суму 221,8тис. грн. внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат: матеріальної допомоги –1,6 тис. грн.., придбання основних фондів –24,6тис. грн.., будівельно –монтажних робіт - 195,6 тис. грн. Зазначені порушення призвели до заниження позивачем податку на прибуток за 11 місяців 2004р. в сумі 58,2 тис. грн.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує на її безпідставність.
01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.05р. № 2953-IV, яким п.6 та п.7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи норми ст. ст. 17,18 та перехідних положень КАСУ, апеляційна інстанція здійснює апеляційне провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженнями першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду Кулебякіна О.С. від 27.06.06р. для розгляду апеляційної скарги призначена колегія суддів у складі: головуючого - Бондаревої Г.Г., суддів - Агапова О.Л., Алєєвої І.В.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалося за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень статей 41 та 126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила:
ДПІ у Ленінському районі м. Донецька проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 26.05.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої податковим органом складений акт № 4398/23/32902969 від 14.09.05р. (т.1 а.с. 22-39).
В зазначеному акті перевірки відповідачем, між іншими, встановлені наступні порушення позивачем:
- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – позивач не врахував у складі валового доходу умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду, внаслідок чого занижено валовий дохід за 11 місяців 2004р. на 10,8 тис. грн.;
- пп. 4.1.1 ст. 4 зазначеного Закону –у 1 кварталі 2005р. позивачем не відображено доход від продажу цінних паперів на суму 520 тис. грн., внаслідок чого занижено валовий дохід у 1 кварталі 2005р. на цю суму;
- пп. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону –позивач у жовтні –листопаді 2004р. реалізував товар за ціною нижче ціни придбання та отримав негативний господарський результат - збиток у сумі 722,4тис. грн.. (без ПДВ), тобто не використував товар з метою одержання прибутку, а використував його з метою одержання збитку (сума збитків 722,4тис.грн. була відображена у складі валових витрат в декларації за 2004р), внаслідок чого завищені валові витрати за 2004 рік на 722,4 тис. грн.;
- п. 5.6.1 ст. 5 Закону –позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2004р. у сумі 0,9тис.грн. та у жовтні, листопаді 2004р. у сумі 0,7 тис. грн. матеріальну допомогу працівникам підприємства, яка звільнена від оподаткування, внаслідок чого завищені валові витрати за 11 місяців 2004р. на 1,6 тис. грн.;
- п. 5.3.2. ст. 5 Закону –позивач до складу валових витрат відніс витрати на придбання основних фондів в сумі 24,6тис.грн., внаслідок чого завищені валові витрати за 11 місяців 2004р. на 24,6 тис. грн.;
- п. 5.2.10. ст. 5 та пп. 8.7.1. ст. 8 Закону –позивач до складу валових витрат відніс витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів в сумі 195,6тис.грн., внаслідок чого завищені валові витрати за 11 місяців 2004р. на 195,6 тис. грн.;
- пп. 8.4.3. ст. 8 Закону –позивач до складу валових витрат включив балансову вартість проданих основних фондів, внаслідок чого завищені валові витрати на 28 97,4 тис. грн.
В акті зафіксовано (на сторінці 13), що внаслідок наведених порушень занижено податок на прибуток за 11 місяців 2004 року на 58, 175тис.грн. з наступним зменшенням донарахованого податку на прибуток за результатами діяльності за 2004 рік.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001562340/0 від 20.09.05р.(т.1 а.с. 14), яким до позивача на підставі п.17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 23 280 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене в адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача залишені без задоволення, а визначені податковим повідомленням-рішенням суми залишені без змін та відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001562340/2 від 06.02.06р.(т.1 а.с. 13).
Підставою прийняття двох спірних податкових повідомлень-рішень визначені пп. 1.22.1 п. 1.22., п. 1.32. ст. 1; пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4; п. 5.1., п. 5.2.10 п. 5.2. пп. 5.3.2 п. 5.3., пп. 5.6.1. п. 5.6. ст. 5; пп. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7; пп. 8.4.3. п. 8.4., пп. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пп. “б” п. 4.2.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підставами визначення суми штрафних (фінансових) санкцій визначений п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з огляду на наступне:
Згідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності латника податків свідчать як про заниження так і про завищення його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у наведеному підпункті Закону, такий платник податків згідно з підпунктом 17.1.3. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Пунктом 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.01р. № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.03.01р. за № 268/5459 (із змінами та доповненнями) визначено, що недоплата –це заниження суми податкового зобов’язання за відповідні базові періоди (звітні) періоди.
Як вбачається, контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001562340/0 від 20.09.05р., яким до позивача на підставі п.17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 23 280 грн., при цьому сума недоплати податку на прибуток відсутня.
Крім того, підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 передбачає залежність та обмеженість застосування штрафної санкції від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання), а саме: не більше п’ятидесяті відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем у спірних повідомленнях –рішеннях не визначено будь –якого зобов’язання з податку на прибуток, яке підлягало би сплаті до бюджету.
За таких підстав, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо неправомірності застосування до позивача спірними податковими повідомленнями рішеннями на підставі п. 17.1.3. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23 280,00 грн. та визнав податкові повідомлення –рішення ДПІ № 0001562340/0 від 20.09.05р. та № 0001562340/2 від 06.02.06р. недійсними.
Щодо посилань податкового органу в апеляційній скарзі на те, що судом не досліджений відображений в акті перевірки факт заниження позивачем в декларації за 11 місяців 2004р.:
- валового доходу на 10,8тис. грн. внаслідок не включення до складу валового доходу умовно нарахованих процентів;
- завищення позивачем валових витрат на суму 221,8тис. грн. внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат: матеріальної допомоги –1,6 тис. грн.., придбання основних фондів –24,6тис. грн.., будівельно –монтажних робіт - 195,6 тис. грн., що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 11 місяців 2004р. в сумі 58,2 тис. грн., судова колегія зазначає наступне:
Зазначені вище доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування оскаржуємого судового рішення, оскільки відповідачем спірними податковими повідомленнями –рішеннями не було донараховано саме податкове зобов’язання і оцінка або неоцінка їх судом першої інстанції цих обставин не має значення для справи. Крім того, як вбачається з постанови господарського суду Донецької області, суд оцінював витрати позивача за 11 місяців 2004 року, зазначені в декларації за 11 місяців 2004 року (абз. 3 лист 4 постанови).
Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст. 196 КАС України.
В порядку п.4 ст. 167 КАС України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту ухвали в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, - судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області у справі № 41/52а від 22.05.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови підписано 11.08.06р.
Головуючий: Г.Г. Бондарева
Судді: О.Л. Агапов
І.В. Алєєва
Надруковано 5 примірників:
1 –у справу;
1 - позивачу;
1 –відповідачу; 1 - господарському суду;
1 –апеляційному суду.