Справа № 305/1126/18

Провадження по справі № 2/305/622/18

                    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2019. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

за участю секретаря судового засідання Орос С.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,-

                                                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 28.12.2009, ОСОБА_1 та ОСОБА_9, уклали усний договір позики грошових коштів у сумі 58000 (п'ятдесят вісім тисяч) доларів США, що на той час становило 464000 (чотириста шістдесят чотири тисячі) гривень. Він передав позичальнику зазначені кошти, про що позичальник надав відповідну розписку, зазначивши кінцевий термін повернення позичених грошових коштів - 01.04.2011. Таким чином, позичальник зобов'язаний був повернути йому грошові кошти у гривнях, у сумі, що еквівалентна 58000 доларів США, за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу. Враховуючи те, що позичальник повертав борг частинами, відповідно при кожному поверненні, враховувася курс долара США, на день кожної часткової сплати боргу. Проте, в обумовлений строк, позичені грошові кошти повернені не були. Позичальник посилався на скрутне матеріальне становище та обіцяв найближчим часом погасити заборгованість. Протягом тривалого часу позичальник частково повертав кошти, а саме: 28.08.2010 повернув 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 633,71 доларів США; 01.03.2011 - 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 630,52 доларів США; 07.04.2011 - 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 628,14 доларів США; 18.05.2011 - 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 627,35 доларів США; 25.05.2011 - 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 626,57 доларів США; 30.06.2011 - 15000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 1882,06 доларів США; 23.08.2011 - 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 627,35 доларів США; 02.09.2011 - 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 627,35 доларів США; 28.10.2011 - 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 627,35 доларів США; 23.11.2011 - 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 626,57 доларів США; 02.12.2011 - 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 626,57 доларів США; 15.06.2012 - 5000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 625,78 доларів США; 02.10.2013 - 69700 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 8723,40 доларів США; 28.09.2016 - 1000 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 38,73 доларів США. Всього позичальником було повернуто 138700 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день повернення становило 17551,45 доларів США. Таким чином, станом на дату подання позову, сума заборгованості, згідно розписки від 28.12.2009 становить 40448,55 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день звернення з позовною заявою до суду (26,09) становить 1055302,67 гривень. Звертає увагу суду на те, що він вимагає стягнення лише суми безпосередньо позичених коштів без встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, чи іншого розміру процентів, як це передбачено у ст.625 ЦК України. Враховуючи розмір заборгованості та тривалий час невиконання свого зобов'язання боржником, така сума була б значно більшою. 28.10.2017, позичальник помер, а єдиним відомим йому спадкоємцем стала дружина позичальника, яка вступила в спадщину. Про це, він випадково дізнався лише 23.05.2018. На підставі наведеного, просив стягнути з ОСОБА_8 заборгованість за договором позики, згідно розписки від 28.12.2009 у розмірі (сорок тисяч чотириста сорок вісім) доларів США 55 центів у національній валюті гривні, за курсом НБУ станом на день здійснення такого платежу, тобто, на час виконання рішення суду. Стягнути з ОСОБА_8, сплачений ним судовий збір у розмірі 8810 гривень.

Крім того, разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення доказів.

Ухвалою суду від 04.07.2018, задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів. Витребувано у приватного нотаріуса ОСОБА_10 копії спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_9, 28.10.2017, ІПН:НОМЕР_1 та витяг зі спадкового реєстру.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_11 від 13.07.2018 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09:00 годину 01 жовтня 2018 року. Надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання  відзиву на позовну заяву.

У встановлений ч.1 ст.193 ЦПК України та  визначений ухвалою суду про відкриття провадження у справі п'ятнадцятиденний строк, представником відповідача ОСОБА_2, 07.08.2018 подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву.

У відзиві ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах відповідача, ОСОБА_3, зазначила, що її довірителька, позов визнає частково з наступних підстав. Письмова розписка від 29.12.2009 про отримання від позивача ОСОБА_1 у борг 58000 доларів США, дійсно написана чоловіком ОСОБА_3 - ОСОБА_9, оскільки вона впізнає його почерк. Однак, їй не було відомо про цей борг, вона навіть не знає позивача ОСОБА_1 У документах свого чоловіка, відповідач знайшла розписки написані, як позивачем ОСОБА_1 так і її чоловіком ОСОБА_9 Вважає, що позивач нечесно поступає по відношенню до її довірительки, як спадкоємця після смерті чоловіка, оскільки позивач, скориставшись смертю ОСОБА_9 має бажання нечесно заробити гроші. Із розписок та позовної заяви слідує, що 29.12.2009, ОСОБА_9 позичив у ОСОБА_1 58000 доларів США, що по курсу НБУ на той час становило 464000 гривень. ОСОБА_9 повертав борг позивачу у гривнях. Тому, вважає, що між останніми існувала домовленість про повернення боргу саме у гривнях. З позовної заяви вбачається, що позивач визнає той факт, що ОСОБА_9 повернув йому борг у сумі 138700 гривень. Крім того, відповідач знайшла у документах свого чоловіка надруковану розписку від 01 жовтня 2013 року, підписану ОСОБА_1, в якій зазначено, що позивач отримав від ОСОБА_9 120000 гривень в рахунок погашення боргу. У відповідача є ще одна розписка написана її чоловіком ОСОБА_9 від 28.09.2016, яка є також у позивача де зазначено, що ОСОБА_9 у 2013 році перерахував на картку позивача ОСОБА_1 50000 гривень. Таким чином, у розписці написано, що ОСОБА_9 залишився боргувати позивачу ОСОБА_1 150000 гривень. Той факт, що позивач приховує ці розписки, свідчить про його нечесність та корисність. Якщо додати всю суму боргу по наявних письмових розписках, які повернув ОСОБА_9 позивачу, виходить наступне: 138700 грн. + 120000 грн. + 50000 грн. = 308700 грн. 464000 грн. - 308700 грн. = 155300 грн. Таким чином, ОСОБА_9 вказав у розписці дійсну суму, яку залишився боргувати ОСОБА_1 - 150000 грн. Станом на сьогоднішній день, її довірителька ОСОБА_3, як спадкоємець після смерті чоловіка ОСОБА_9, відповідно до ст.1282 ЦК України, погоджується повернути позивачу ОСОБА_1 дійсний борг чоловіка в сумі 150000 гривень. Також зазначила, що позивач помилково зазначив у позовній заяві її довірительку, як відповідача - "Мігалі Надія Богданівна". Насправді вона ОСОБА_3. На підставі наведеного, просила позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково в межах дійсної суми боргу 150000 гривень.

Ухвалою суду від 16.10.2018 закрито підготовче засідання. Призначено справу до судового розгляду по суті.

31 жовтня 2018 року, представник позивача, ОСОБА_12 подав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, заборгованість за договором позики, згідно розписки від 28.12.2009 у розмірі 40448 (сорок тисяч чотириста сорок вісім) доларів США 55 центів у національній валюті гривні, за курсом НБУ станом на день здійснення такого платежу, тобто на час виконання рішення суду. Стягнути з ОСОБА_3, сплачиней нею судовий збір у розмірі 8810 гривень.

У судовому засіданні 15.11.2018, позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якому, в тому числі, зазначив наступне. 01.10.2013, він був у справах на Закарпатті та проїжджав неподалік місця проживання позичальника, у якого на той момент була можливість повернути частину боргу і тому домовилися про зустріч, під час якої позичальник повернув йому 69700 гривень (в табличку дане повернення внесено наступного дня - датою 02.10.2013, коли він повернувся додому). При цьому, позичальник попросив надати йому письмове підтвердження загальної суми повернених коштів згідно розписки від 29.12.2009, оскільки він не мав ніяких підтверджуючих документів про повернення попередніх сум. У зв'язку з тим, що зустріч планувалася прямо на трасі, тому ні він, ні позичальник не мали при собі відповідних розрахунків, за годину до зустрічі по телефону погодились, що приблизна сума поверненого становить 120000 гривень, про що зразу ж знаходячись біля комп'ютера, він надрукував розписку від 01.10.2013 та при зустрічі передав її позичальнику. Уточнити суму повернених коштів вони домовилися пізніше при поверненні додому та зв'язатися по телефону. Вказану розписку забрав позичальник і цілком логічно, що позивач її не має і не міг надати суду. Проте сума повернених коштів, вказана ним у таблиці є навіть більшою, ніж може доказово підтвердити відповідач і становить 139700 гривень, що є додатковим свідченням його чесності та порядності. Також у 2013 році позичальник попросив у нього позичити ще 200000 гривень на нібито переоформлення статутних та інших документів санаторію "Мінерал" та інші пов'язані з цим витрати. Кошти позичальник обіцяв повернути протягом тижня, тому враховуючи дружні стосунки, зазначені кошти були надані йому без розписки. Після цього позичальник зник, не відповідав на телефонні дзвінки або говорив, що він перебуває за кордоном і скоро поверне кошти. Лише у 2016 році йому вдалося зустрітися із позичальником. 28.09.2016 року позичальник написав ще одну розписку від 28.09.2016 на другу суму - 200000 гривень, позичених ним коштів ще у 2013 році. Зазначає, що позичені у 2013 році кошти у сумі 200000 гривень не мають жодного відношення до першої розписки від 29.12.2009. В цей же день, позичальник здійснив ще одне часткове погашення боргу в розмірі 1000 гривень, згідно першої розписки від 29.12.2009 року, про що свідчить відповідна банківська квитанція, копія якої є додатком до позовної заяви. Таким чином, у позичальника існує заборгованість по двох розписках за позичені у різний час суми. Якби заборгованість існувала тільки по другій розписці, як стверджує відповідач, перша розписка була б витребувана позичальником і знищена при написанні другої. Крім того, просив звернути увагу на те, що згідно другої розписки сума боргу становитеме 150000 гривень, лише у випадку перерахування на рахунок позивача коштів у сумі 50000 гривень та пред'явлення про це відповідних банківських квитанцій. Жодних перерахуваь вказаної суми на його рахунок так і не відбулося. Разом з цим, наголошує на тому, що не має жодного значення чи було повернуто згадані вище 50000 гривень чи ні, оскільки розписка від 28.09.2016 не є предметом позову, а предметом позову є розписка від 29.12.2009. Проте, щоб не заплутувати суд та враховуючи порівняно незначну суму за другою розпискою, розуміючи матеріальне становища відповідача, просить суд повернути хоча б основну суму боргу згідно першої розписки від 29.12.2009. Враховуючи викладене, вважає свої позовні вимоги законними та обгрунтованими, підтримує їх у повному обсязі.

04 грудня 2018 року, через канцелярію суду, позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про залучення співвідповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Крім того у поданому клопотанні просив стягнути з усіх співвідповідачів по справі №305/1126/18 на його користь заборгованість за договором позики згідно розписки від 28.12.2009 у розмірі 40448 (сорок тисяч чотиристо сорок вісім) доларів США 55 центів у національній валюті гривні, за курсом НБУ станом на день здійснення такого платежу, тобто на час виконання рішення суду, у розмірі, який відповідає частці кожного зі співвідповідачів у спадщині.

Ухвалою суду від 07.12.2018, замінено у справі первісного відповідача, ОСОБА_8 на належного відповідача – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_2, мешканку с. Середнє Водяне, вул. Траян, буд.38, Рахівського району Закарпатської області. Залучено до участі у справі в якості співвідповідачів:ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_3, мешканку с. Середнє Водяне, вул. Борканюка, буд.40, Рахівського району Закарпатської області; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН:НОМЕР_4, мешканку с. Середнє Водяне, вул. Борканюка, буд.40, Рахівського району Закарпатської області; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН:НОМЕР_5, мешканку с. Середнє Водяне, вул. Богдана Хмельницького, буд.52, Рахівського району Закарпатської області; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН:НОМЕР_6, мешканку с. Середнє Водяне, вул. 50 р. Жовтня, буд.2, Рахівського району Закарпатської області. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву за правилами встановленими ст.178 ЦПК України протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали. Роз'яснено залученим співвідповідачам, що у разі ненадання ними відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами та те, що вони, у відповідності до ч.4 ст.51 ЦПК України, мають право заявити клопотання про розгляд справи спочатку.

Ухвалу суду, залучені співвідповідачі отримали 14.12.2018, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Однак, у встановлений судом строк, відзив на позов не подали, клопотань про розгляд справи спочатку не заявляли.

У судовому засіданні 22.01.2019, до початку розгляду справи по суті, представник відповідачів ОСОБА_2 заявила клопотання про витребування доказів. Позивач ОСОБА_1 заперечив проти задоволення клопотання, оскільки відповідачами пропущено строк для звернення до суду з таким клопотанням.

Зі змісту статті 76 ЦПК України, слідує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статею 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 3 ст.83 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Враховуючи, що представником позивача ОСОБА_2 подано клопотання з порушенням строків, передбачених ст.ст. 83, 84 ЦПК України, водночас необгрунтовано неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, суд, залишив без задоволення клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Визнав, що розписка від 01 жовтня 2013 року дійсно написана ним. Однак, 120000 гривень, які написані ним у розписці, входять в суму 138700 гривень, яка зазначена ним у позовній заяві. Також зазначив, що існують дві розписки написані ОСОБА_9: перша від 28.12.2009, згідно якої ОСОБА_9 позичив 58000 доларів США, що на той час становило 464000 гривень; друга розписка від 28.09.2016 на суму 200000 гривень позичених ОСОБА_9 у 2013 році. При цьому, друга розписка не має жодного відношення до першої розписки. Просив суд взяти до уваги той факт, що у разі існування заборгованості лише по другій розписці, як стверджує представник відповідачів, перша розписка повинна була бути витребувана позичальником та знищена. Натомість, у нього на руках є оригінали обох розписок написаних ОСОБА_9 Він не переслідує корисливих мотивів, і враховуючи, що сума боргу за другою розпискою є незначною, просить стягнути солідарно з відповідачів лише основну суму боргу за першою розпискою, що становить 40448,55 доларів за курсом НБУ на час виконання рішення суду та 8810 гривень судового збору.

Представник відповідачів, ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Зазначила, що її довірителі визнають той факт, що нині померлий ОСОБА_9 позичив у позивача ОСОБА_1 58000 доларів США, що на той час становило 464000 гривень, про що власноручно 28.12.2009 написав розписку. Зазначила, що між позивачем та ОСОБА_9 існувала домовленість про повернення суми боргу саме у гривнях. Так, ОСОБА_9 повернув позивачу основну суму заборгованості, що підтверджується доказами наданими нею у відзиві на позовну заяву. Зокрема у 2010, 2011, 2013 та у 2016 роках, ОСОБА_9 було повернуто 138700 гивень, про що позивач визнав у позовній заяві. Крім того, 01 жовтня 2013 року ОСОБА_9 повернув позивачу 120000 гривень, що стверджується особистою розпискою ОСОБА_1 28.09.2016, ОСОБА_9 надано розписку, згідно якої станом на 01.10.2013 його заборгованість перед ОСОБА_1 становила 200000 гривень. У разі надання доказів про сплату 50000 гривень заборгованість ОСОБА_9 перед ОСОБА_1 становитеме 1500000 гривень.Таким чином, вся сума боргу, яку повернув ОСОБА_9 ОСОБА_1 становить 308700 гривень, а саме: 138700 гривень + 120000 гривень + 50000 гривень. В зв'язку з наведеним визнає позов частково в сумі 150000 гривень.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Судом встановлено, що 28 грудня 2009 року, між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 надав ОСОБА_9 позику в сумі 58000 доларів США, що на той час становило 464000 гривень. При цьому, ОСОБА_9 взяв на себе зобов’язання повертати суму боргу частинами, чомісячно, в строк з 01.04.2010 по 01.04.2011, що стверджується розпискою відповідача.

Факт отримання ОСОБА_9 вказаних грошових коштів підтверджується відповідною розпискою від 28 грудня 2009 року.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2017 року позичальник ОСОБА_9 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФМ №236220 від 03 листопада 2017 року.

Частиною1 статті 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Після смерті ОСОБА_9, спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину, являються його дружина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та дочки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, що стверджується заявами про прийняття спадщини.

Адвокат ОСОБА_2, яка діє, як представник за довіреностями від імені та вінтересах відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнала факт написання 29.12.2009 ОСОБА_9 розписки, згідно якої він отримав від позивача ОСОБА_1 58000 доларів США.

У відзиві на позов представник відповідачів, ОСОБА_13 стверджує, що грошові кошти за договором позики від 28.12.2009, ОСОБА_9 частково повернуті.

Позивач визнав, що з наданих в борг коштів йому повернуто 138700 гривень, що становить 17551,45 доларів США.

З розписки ОСОБА_1 від 01 жовтня 2013 року, слідує що останній отримав від ОСОБА_9 120000 гривень. Справжність розписки, позивачем визнано у судовому засіданні. Разом з цим, суд не бере до уваги посилання позивача, що сума 120000 гривень, яка отримана ним згідно розписки від 01.10.2013, входить в суму 138700 гривень, яка зазначена ним у позовній заяві, оскільки позивачем на підтвердження цього, не надано жодних доказів.

Твердження представника відповідачів, що 28.09.2016, ОСОБА_9 надано розписку, згідно якої станом на 01.10.2013 його заборгованість перед ОСОБА_1 становила 200000 гривень, а у разі надання доказів про сплату 50000 гривень - становитеме 1500000 гривень, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Так, у вказаній розписці не зазначено, що вона має яке нубудь відношення до боргових зобов'язань ОСОБА_9 перед ОСОБА_1 за договором позики від 28.12.2009. Більше того, судом встановлено, що оригінали обох розписок, як від 28.12.2009 так і від 28.09.2016 знаходяться у позивача ОСОБА_1

Таким чином, відсутність у спадкоємців ОСОБА_9 боргового документа - розписки від 28.12.2009, у відповідності до вимог ч.ч.1-3 ст.545 ЦК України, свідчить про невиконання боржником у повному обсязі своїх зобов'язань за договором позики від 28.12.2009 та дає підстави вважати про існування двох договорів позики.

Згідно зі ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, ч.2 ст.524 та ч.2 ст.533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №6-284 цс17 від 01.03.2017 .

Оскільки сторони по справі у вказаному грошовому зобов'язанні визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, тому сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд, враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивачу повернуто кошти за договором позики від 28.12.2009 на загальну суму 258700 гривень, що становить 32564,45 долари США, а саме: 138700 гривень, що становило 1751,45 доларів США, про що позивачем зазначено у позовній заяві та не заперечено представником відповідачів; 120000 гривень, що станом на 01.10.2013 згідно офіційного курсу НБУ (1 долар США = 7,993 грн.) становило 15013 доларів США.

Виходячи з умов договору позики, та повернутих позивачу коштів, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає сума за договором позики від 28.12.2009, еквівалентна 25435,55 (двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять п'ять) доларів США 55 центів у національній валюті гривні, що за курсом НБУ станом на день винесення рішення суду - 22.01.2019 (1 долар США = 27,948 грн.) становить 710887,93 (сімсот десять тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 93 копійки.

Окрім того, з урахуванням часткового задоволення позову, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідачаів, на користь позивача, слід стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 1421 гривня 77 копійок, з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути, солідарно, з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, згідно розписки від 28.12.2009 у розмірі 25435,55 (двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять п'ять) доларів США 55 центів у національній валюті гривні, що за курсом НБУ станом на день винесення рішення суду - 22.01.2019 становить 710887,93 (сімсот десять тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 93 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 1421,77 (одна тисяча чотириста двадцять одну) гривню 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у сумі 1421,77 (одна тисяча чотириста двадцять одну) гривню 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору у сумі 1421,77 (одна тисяча чотириста двадцять одну) гривню 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору у сумі 1421,77 (одна тисяча чотириста двадцять одну) гривню 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 витрати по сплаті судового збору у сумі 1421,77 (одна тисяча чотириста двадцять одну) гривню 77 копійок.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН:НОМЕР_7, мешканець смт. Козова, вул. Івана Франка, буд.42, Тернопільської області, поштовий індекс: 47600.

Відповідачі:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН:240817447, мешканка с. Середнє Водяне, вул. Траян, буд.38, Рахівського району, Закарпатської області.

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_3, мешканку с. Середнє Водяне, вул. Борканюка, буд.40, Рахівського району Закарпатської області.

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН:НОМЕР_4, мешканку с. Середнє Водяне, вул. Борканюка, буд.40, Рахівського району Закарпатської області.

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН:НОМЕР_5, мешканку с. Середнє Водяне, вул. Богдана Хмельницького, буд.52, Рахівського району Закарпатської області.

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН:НОМЕР_6, мешканку с. Середнє Водяне, вул. 50р. Жовтня, буд.2, Рахівського району Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом  тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області.          

Повний текст рішення складено 31 січня 2019 року.

Головуюча: М.О. Марусяк