КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року м. Київ

Справа №761/24360/18

Апеляційне провадження №22-ц/824/2146/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: СоколовоїВ.В.

суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.

секретар Луговий Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Макаренко І.О. 06 листопада 2018 року у місті Києві, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан ЛТД», в особі директора ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної фіскальної служби України про визнання декларативних патентів на корисні моделі недійсними, зобов'язання внести відомості до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання недійсним патентів та зобов'язання виключити з митного реєстру об'єктів прав інтелектуальної власності запис про патенти на корисну модель,

В С Т А Н О В И В

У липні 2018 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, предметом якого є визнання патентів на корисну модель НОМЕР_1 номер заявки u 2017 02980 дата публікацій відомостей про видачу патенту 12 червня 2017 року, Бюл. №11 та патент на корисну модель НОМЕР_2 номер заявки u 2017 08871 дата публікації відомостей про видачу патенту 25 жовтня 2017 року Бюл. №20 зареєстровані на винахідника ОСОБА_3, власник патенту - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галеан ЛТД» недійсними з моменту публікації.

При зверненні до суду позивачем також було подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила зобов'язати Державну фіскальну службу України не вчиняти дії щодо внесення до митного реєстру прав інтелектуальної власності патентів на корисну модель, НОМЕР_1 номер заявки u 2017 02980 дата публікації відомостей про видачу патенту 12 червня 2017 року, Бюл. №11 та патент на корисну модель НОМЕР_2 номерний знак u 2017 08871 дата публікації відомостей про видачу патенту 25 жовтня 2017 року, Бюл. №20 до вирішення справи по суті.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України заборонити вчиняти дії щодо пропуску з перетину митного кордону України товарів у вигляді преміксів, який виготовляється на виробничих потужностях компанією DSM (Швейцарія) та підрозділами компанії DSM в пунктах перетину кордону та на всіх митних підрозділах України згідно переліку, до вирішення справи по суті.

В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що ОСОБА_3 протиправно використовує її авторські права на технічні умови в своїх комерційних інтересах, а тому є підстави вважати, що використання вищезазначених патентів призведе до подальшого протиправного використання частини твору, як об'єкту авторського права ОСОБА_2. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан ЛТД», в особі директора ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної фіскальної служби України про визнання декларативних патентів на корисні моделі недійсними, зобов'язання внести відомості до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання недійсним патентів та зобов'язання виключити з митного реєстру об'єктів прав інтелектуальної власності запис про патенти на корисну модель - відмовлено.

Не погодилась із ухвалою суду ОСОБА_2, нею подано апеляційну скаргу. Вказує на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме з порушенням розумних строків її розгляду. Судом не прийняті до уваги та не надано оцінку її доводам щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, а тому така ухвала призведе до подальшого протиправного використання її авторських прав відповідачами в своїх комерційних інтересах. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та реальним обставинам справи. Зазначає, що позивач шляхом вимоги про вжиття запобіжного заходу ставить перед судом вимогу щодо фактичного вирішення справи по суті без її судового розгляду. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Після відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду ОСОБА_2 були подані доповнення, ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання, вказані доповнення залишені без розгляду з підстав пропуску строку для їх подання визначеного положеннями ст. 364 ЦПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу та просили про її задоволення.

Представник Державної фіскальної служби України Борисова Т.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вказувала на протиріччя заявлених позовних вимог і запропонованих заходів забезпечення позову.

Представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі Ресенчук В.М. залишив вирішення питання на розсуд суду.

Інші особи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, та не надано відповідних беззаперечних доказів.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, як передбачає ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом встановлення обов'язку заборони вчиняти певні дії; вчинити певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Вирішуючи про питання забезпечення позову та прийняття за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначенні ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову ОСОБА_2 вказувала на те, що ОСОБА_3 протиправно використовує її авторські права на технічні умови в своїх комерційних інтересах, а тому є підстави вважати, що використання вищезазначених патентів призведе до подальшого протиправного використання частини твору, як об'єкту авторського права ОСОБА_2 з комерційною метою, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, предметом позову ОСОБА_2А є визнання двох патентів на корисні моделі недійсними з підстав відсутності новизни, тобто позивачем оспорюються права винахідника, яким значиться ОСОБА_3, оспорюється формула комплексу у вигляді збагачувального преміксу для застосування як сировини. З матеріалів справи не вбачається, що має місце спір з приводу використання цієї формули у виробництві, не заявлено вимог пов'язаних з обігом товарів.

Позов містить вимоги про визнання недійсним патентів та виключення даних про них з Державного реєстру патентів України на корисні моделі та митного реєстру об'єктів інтелектуальної власності, натомість заява про забезпечення позову містить вимоги: зобов'язати Державну фіскальну службу України не вчиняти дії щодо внесення до митного реєстру прав інтелектуальної власності оспорюваних патентів; заборонити вчиняти дії щодо пропуску з перетину митного кордону України товарів у вигляді преміксів, який виготовляється на виробничих потужностях компанією DSM (Швейцарія).

Такі вимоги не є співмірними, так як заборона на внесення даних до митного реєстру жодним чином не забезпечить виконання в майбутнього можливого рішення про визнання недійсним патенту та його виключення з реєстру патентів. Також не можна стверджувати, що вимога про заборону включення до митного реєстру забезпечить виконання в майбутньому вимоги про виключення з цього реєстру спірних патентів, слід погодитись з твердженням відповідачів, що така вимога заяви про забезпечення позову фактично є вирішенням спору до розгляду справи по суті.

Слід також звернути увагу, що позивачем запропоновані заходи забезпечення позову щодо товарів, які виготовляються на виробничих потужностях компанією DSM (Швейцарія), проте вказана компанія не є учасником справи, а тому застосування до неї обмежувальних заходів не можна визнати обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції порушено розумні строки розгляду її заяви про забезпечення позову є обґрунтованими, проте не є підставою для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прходить до висновку, що наведенні позивачем доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм процесуального права, які привели до неправильного вирішення питання. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В.Соколова

Судді: Н.В. Поліщук

О.І. Шкоріна

Повний текст постанови складений 30 січня 2019 року.