Провадження № 2/317/51/2019

Справа № 317/1213/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року                                                        м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                                                        Громової І.Б.,

при секретарі                                                        Коваль В.В.,

за участі

представника позивача                                                ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строку їх виплати,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_2 з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка була в процесі розгляду уточнена, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 25.01.1988 року по 14.05.2012 року працював у Відокремленому структурному підрозділі «Вагонне депо Запоріжжя - Ліве» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», правонаступником якого наразі є Акціонерне товариство «Українська залізниця».

На момент звільнення виплата заробітної плати у повному обсязі йому здійснена не була. Остаточний розрахунок у сумі 11140,84 грн. було здійснено 24.01.2018 року на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07.09.2017 року, що набрало законної сили 21.11.2017 року.

За період затримки розрахунку при звільненні з 14.05.2012 року по 24.01.2018 року, на думку позивача, відповідач має виплатити йому середній заробіток згідно із ст.117 КЗпП у розмірі 417615,08 грн., розрахований позивачем із суми середньоденного заробітку 200,68 грн. за 2081 календарний день затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», ст.34 Закону України «Про оплату праці» позивач вважає, що відповідач повинен компенсувати йому втрату частини доходу у розмірі 11506,43 грн. (8968,38 * 1,283).

Відповідачем був наданий відзив на позов, за змістом якого, не погоджуючись із заявленими позивачем вимогами, відповідач акцентував увагу на відсутності заборгованості перед позивачем при звільненні по виплаті саме заробітної плати, пропуск тримісячного строку для звернення до суду з заявленими у позові вимогами, безпідставність розрахунку заявленої до стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із застосуванням кількості календарних, а не робочих днів, кількість яких за період з 14.05.2012 року по 24.01.2018 року складає 1422.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог від 25.06.2018 р. позивач з посиланням на неправильність первинного обчислення середнього заробітку із кількості календарних днів, просив зменшити розмір позовних вимог із урахуванням середнього заробітку обчисленого із кількості робочих днів, що вказана відповідачем у відзиві, просив стягнути за період затримки розрахунку при звільненні з 14.05.2012 року по 24.01.2018 року включно середній заробіток у сумі 285366,96 грн., розрахований позивачем із суми середньоденного заробітку 200,68 грн. за 1422 робочих днів затримки розрахунку при звільненні.

Належним чином повідомлений про дату,час та місце розгляду справи позивач ОСОБА_2 до суду не з’явився.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1 з’явилась у судове засідання 21.01.2019 р., позов підтримала та надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Представник Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до суду не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Через канцелярію до суду надійшла заява від 04.10.2018 р. про розгляд справи за відсутності представника.

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги обставини, викладені позивачем по тексту позовної заяви, відповідачем у своєму відзиві, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як вбачається з встановлених судом обставин, предметом поданого ОСОБА_2 позову є вимога звільненого працівника до роботодавця про виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, а також компенсації втрати частини доходу.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ч. 1 ст.117 КЗпП України, згідно із якою у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові усіх сум, що належать йому від підприємства, у строки визначені ст.116 цього Кодексу, тобто у день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07.09.2017 року, що набрало законної сили 21.11.2017 року, було встановлено, що при звільнені ОСОБА_2 14.05.2012 року відповідачем у день звільнення не були виплачені усі суми, що належали йому від підприємства, зокрема, не  виплачена заробітна плата за еквівалентну кількість робочих годин часу невикористаного домашнього відпочинку в подвійному розмірі годинної ставки у сумі 11506,43 грн.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача щодо відсутності заборгованості з виплати заробітної пати на момент звільнення ОСОБА_2, оскільки факт заборгованості встановлено рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, та для даної справи за участю тих самих осіб має преюдиційне значення та повторно не доказується.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов’язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 2371 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

У п.п. 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 роз’яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

З урахуванням вказаних висновків Верховний Суд України у постанові від 22.01.2014 року у справі № 6-159цс13 зазначив, що невиконання роботодавцем вимог ст. 116 КЗпП України є триваючим правопорушенням, тому звільнений працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог за ст. 117 зазначеного Кодексу моментом припинення правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, у тому числі й за рішенням суду.

Крім того, у постанові від 29.01.2014 року у справі № 6-144цс13 Верховний Суд України навів правові висновки, згідно із якими після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Остаточний розрахунок на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07.09.2017 року у сумі 11506,43 грн. (без вирахування податків) було здійснено 24.01.2018 року шляхом перерахування на банківський рахунок, що підтверджується випискою по картковому рахунку АТ «Ощадбанк».

Із позовом ОСОБА_2 до суду звернувся 26.04.2017 року, тобто у межах трьохмісячного строку звернення до суду, тому доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними.

За період затримки розрахунку при звільненні з 14.05.2012 року по 24.01.2018 року кількість робочих днів становить 1422 робочих днів, що визнається відповідачем у відзиві на позов та в силу положень ст. 82 ЦПК України не підлягає додатковому доказуванню.

Середній заробіток розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).

Згідно із абз. 3 п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Абзацом 3 пункту 3 Порядку № 100 встановлено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 23.12.2015 року у справі № 6-1093цс15.

Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Довідкою ПАТ «Українська залізниця», що була надана на адвокатській запит разом із листом відповідача від 22.03.2018 року №465 підтверджується, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 за два місяці, що передують місяцю звільнення складає 200,68 грн.

Зазначена довідка видана відповідачем за підписами уповноважених осіб, за формою та змістом відповідає вимогам процесуального закону до письмових доказів, не оспорювалась сторонами на предмет допустимості, є належною до предмету доказування у даній справі.

Розмір середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку суд визначає у сумі 285366,96 грн. (середньоденний заробіток 200,68 грн.*1422 робочі дні за період з 14.05.2012 року по 24.01.2018 року).

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При частковому задоволенні позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Як зазначено вище, рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07.09.2017 року, що набрало законної сили 21.11.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі - стягнуто з  ПАТ «Українська залізниця», на його користь заборгованість із виплати заробітної плати за невикористаний час домашнього відпочинку у розмірі 11140,84 грн.

Згідно із довідкою ПАТ «Українська залізниця», що була надана на адвокатській запит разом із листом відповідача від 22.03.2018 року №465 розмір заробітної плати позивача перед звільненням був у розмірі 200,68 грн. за робочий день, тобто 4214,28 на місяць при 21 робочому дні.

Тобто розмір заборгованості з виплати заробітної плати десь у три рази перевищував середній розмір заробітку.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки первинний позов позивача судом було задоволено повністю - стягнуто заборгованість із виплати заробітної плати у сумі 11140,84 грн., і розмір заборгованості значно більший від його середнього заробітку (розміру заробітної плати).

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Сума заборгованості по заробітній платі за рішенням суду була виплачена ОСОБА_2 без вираховуванням податків, у зв’язку із чим розмір компенсації розраховується з суми 8968,38 грн. (сума 11140,84 грн. за вирахуванням 18% податку на доходи фізичних осіб та військового збору 1,5%) та із застосуванням коефіцієнту 1,283 обчисленого із індексів інфляції з червня 2012 року по грудень 2017 року, який застосовується до заборгованості по заробітній платі яка виникла в травні 2012 року, та виплачена в січні 2018 року.

У такому разі розмір компенсації становить 11506,43 грн. (8968,38 * 1,283).

Розрахунок суми компенсації відповідачем не оспорювався та доказами не спростований.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 визначив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача адвокат ОСОБА_1 надавала позивачу правову допомогу за договором від 27.02.2017 року та додатком №2 до нього від 14.03.2018 року.

Загальна вартість юридичних послуг оцінена у 2000 грн., оплата здійснена за квитанцією від 14.03.2018 року.

До складу оплатних послуг представника включені: консультація, встановлення обставин справи, ухвалення правової позиції, збір документів, робота з нормативно-правовою базою, аналіз судової практики, підготовка адвокатських запитів, позовної заяви.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ч. 5 ст . 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті.

При цьому ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов’язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат в частині витрат позивача з отримання професійної правничої допомоги суд враховує, що представником позивача адвокатом ОСОБА_1 надано опис робіт (наданих послуг), виконаних нею в межах укладеного з позивачем договору; справа може бути віднесена до категорії справ середньої складності, розгляд її відбувався протягом кількох місяців, справа мала істотне значення для обох сторін; відповідачем не подавалось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а рівно і не заявлялось про неспівмірність вартості послуг адвоката складності справи, ціні позову, обсягу наданих послуг та витраченого на це часу, у зв’язку з чим суд вбачає підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Крім того, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4291,21 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст. 47, 116, 117, 233 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 76-81, 82, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення сум компенсації втрати частини доходів, виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 14.05.2012 року по 23.01.2018 року включно у сумі 285366, 96 грн. (двісті вісімдесят п’ять тисяч триста шістдесят шість грн. 96 коп.).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) компенсацію втрати частини доходу у зв’язку із порушенням строку їх виплати у сумі 11506,43 грн. (одинадцять тисяч п’ятсот шість грн. 43 коп.)

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) понесені ним на момент розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) понесені ним витрати на судовий збір у сумі 4291,23 грн. (чотири тисячі двісті дев’яносто одна грн. 23 коп.).

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя                                                                                І.Б. Громова