Справа № 2-775/10

                                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                                           І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

   05 лютого 2010 року

           Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

             головуючого – судді Куковенкова С.В.,

                           при секретарі – Стасенко Ю.С. ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

                                                                   В С Т А Н О В И В :

    Позивач просить визнати за нею, в порядку спадкування за законом, право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2, що помер 28 липня 2004 року, яке складається з 3/20 частин житлового будинку № 24 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Карла Лібкнехта.  

        Позов мотивує тим, що померлий доводився їй чоловіком, зазначені 3/20 частки будинку належали йому на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 1987 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в Олександрійському МБТІ в реєстрі за № 31/24 ст. 140 від 11.02.1987 року.

        Вказаний договір купівлі-продажу укладено померлим під час перебування з нею у шлюбі, тому, зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, відповідно до ст. 22, 23 КпШС України, що діяв на той час.

        Відповідно до ст. 1268 ЦК України, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вона подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, однак, у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на частину будинку нотаріусом було відмовлено з тих підстав, що згідно з п. 224 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

     Тому, позивач просить суд визнати за нею право власності на зазначене вище майно.

     Позивач у попередньому судовому засіданні підтримала позовні вимоги.  

     Представник відповідача – Олександрійської міської ради – позовні вимоги визнав у повному обсязі.

       З урахуванням повного визнання позову відповідачем, відповідно до вимог п. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні на підставі наявних доказів, по суті.

       Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

         Судом встановлено, що 28 липня 2004 року у м. Олександрії помер ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-ОЛ № 007601.

         Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ЯК № 0197408 від 19 травня 1967 року, позивач та померлий були подружжям.

         Згідно з договором  купівлі-продажу від 10 лютого 1987 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в Олександрійському МБТІ в реєстрі за № 31/24 ст. 140 від 11.02.1987 року, померлий ОСОБА_2 придбав 3/20 частини житлового будинку № 24 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Карла Лібкнехта.

          Згідно з ст. 22 КпШС, що дія на той час, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Відповідно до ст. 23 цього Кодексу, майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

           При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

           Таким чином, суд вважає, що вищезазначене нерухоме майно після його придбання ОСОБА_2, стало спільною сумісною власністю подружжя і кожному з них належало по ? частині цього майна, тобто по 3/40 частини будинку № 24 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Карла Лібкнехта.

        Після смерті ОСОБА_2, відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України, позивач звернулася до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується повідомленням Першої Олександрійської державної нотаріальної контори і їй було видане свідоцтво про право на спадщину на грошові вклади. Проте, у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на частину будинку нотаріусом було відмовлено з тих підстав, що згідно з п. 224 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

        Оскільки суд дійшов висновку про те, що спірне нерухоме майно було спільною сумісною власністю подружжя та визначив, частки кожного з подружжя, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

          Керуючись ст.  ст. 22, 23 КпШС України, ст. ст. 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 60, п. 4 ст. 130, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

 В И Р І Ш И В :

     Позов задовольнити.

     Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом, право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2, що помер 28 липня 2004 року - 3/20 частини житлового будинку № 24 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Карла Лібкнехта.  

         Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Кіровоградської області може бути подано  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

         Апеляційна скарга на рішення суду подається  до  Апеляційного суду Кіровоградської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Олександрійський міськрайонний суд, або оскаржується в порядку, встановленому п. 4 ст. 295 ЦПК України.

         Головуючий:                                                                                                        Куковенков С.В.