У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 27 квітня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 травня          2005 року.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

13 січня 1983 року народження, уродженця АДРЕСА_1, судимого 16 липня 1999 року за ч. 1 ст. 101 КК України (1960) на 5 років позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 4 лютого 2005 року, близько 17 год. 30 хв., у АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних відносин наніс ОСОБА_2 сокирою два удари в голову, таким чином його вбив.

За змістом касаційної скарги засуджений просить перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 на ст. 124 КК України. Вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим судом було неправильно застосовано кримінальний та істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що у нього не було умислу на вбивство ОСОБА_2, а він вимушений був захищатися від останнього, який вів себе агресивно.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Посилання засудженого на однобічність і неповноту досудового слідства були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України доводи про неповноту досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

З вироку вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_2 ґрунтується на досліджених у судовому засіданні та належним чином проаналізованих доказах.

Так, засуджений ОСОБА_1 як на досудовому слідстві так і в суді, детально виклавши обставини події, показав, що 4 лютого 2005 року він із ОСОБА_2 вживав спиртні напої та розійшлися по справах. Пізніше, коли ОСОБА_2 повернувся додому, він відмовився відчинити йому двері. В той момент коли ОСОБА_2, намагаючись залізти до будинку, просунув свою голову у віконний отвір, він наніс йому сокирою два удари в голову та виштовхнув на подвір'я. Після цього, він ліг спати, а вранці труп       ОСОБА_2 сховав у літній кухні, сліди крові, що були на подвір'ї засипав снігом, а ті, що були в будинку - прибрала сестра ОСОБА_3 на його вимогу.

Свідок ОСОБА_3 показала, що вона, прийшовши додому, бачила сліди крові на подвір'ї та будинку, і на вимогу брата змила сліди крові зі стіни та підвіконня, при цьому, бачила труп ОСОБА_2 у літній кухні. Вона зазначила, що брат працівникам міліції, які прибули на місце події, зізнався у вбивстві ОСОБА_2

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у потерпілого виявлено тяжкі тілесні ушкодження, від яких він миттєво помер на місці події. Дані судово-імунологічної експертизи свідчать про можливу належність крові, виявленої на одязі ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 Амбулаторною судово-психіатричною експертизою встановлено, що ОСОБА_1 на момент скоєння вбивства усвідомлював свої дії та керував ними.

Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, даними протоколу відтворення обстановки й обставин події з використанням відеозапису за участю ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи.

Посилання засудженого на те, що він вимушений був захищатися від потерпілого, а тому наніс йому удари сокирою в голову, є необґрунтованими. З огляду на обставини події, конфлікт виник саме з вини засудженого, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Реальної загрози його життю з боку потерпілого, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння та намагався потрапити до будинку через вікно, оскільки перший не відчинив йому двері, не вбачається.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Міра покарання засудженому призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України і відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі.

Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не виявлено.

З урахуванням наведеного, передбачених законом підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.

С у д д і :

Верещак В.М.                             Колесник М.А.                       Мороз М.А.