Справа № 2-220/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2010 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:
Головуючого - судді Ніткевича А.В.
при секретарі Кисель О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди завданої ушкодженням здоров"я внаслідок злочину,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров"я внаслідок злочину, в позовній заяві вказав, що відповідач 25.01.2009 року о 21 год. 00 хв. в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5., 2.1.а), 2.1.б), 2.3.Б), 2.3.д), 2.9.а) Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем марки "Форд-ескорт", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить його батькові ОСОБА_3, не маючи посвідчення водія з правом керування транспортними засобами будь-якої категорії, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, рухаючись по вул. Львівській, в м. Великі Мости, Сокальського району, проявивши злочинну недбалість та неувагу до дорожньої обстановки, будучи неуважним, допустив відволікання від керування автомобілем та від дорожньої обставновки і як наслідок, виїхав на праве узбіччя по напрямку свого руху, де в"їхав у паркан житлового будинку № 57 та перекинувся. Внаслідок ДТП позивач, який був пасажиром автомобіля, отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, у виді перелому-вивиху шостого хребця, забою спинного мозку в шостому відділі важкого ступеня з порушенням функції. З 25.01.2009 року по даний час він перебуває на лікуванні, йому призначено першу групу інвалідності. На лікування ним витрачено 20000 грн, що можуть підтвердити його родичі. Також, внаслідок незаконних дій відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 50000 грн. та яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв"язку з ушкодженням його здоров"я. Вироком Сокальського районного суду від 28.05.2009року відповідача ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Завдану йому майнову і моральну шкоду під час досудового слідства і розгляду справи у суді, відповідач частково відшкодував. Просить стягнути з відповідача в його користь майнову шкоду в сумі 20000 грн. і моральну шкоду в сумі 50000 грн.
09 жовтня 2009 року позивачем подано заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач вказує, що на потреби лікування ним витрачено 20000 грн, дану суму позивач визначив із приблизних розрахунків, оскільки не всі рецепти та приписи лікарів на придбання необхідних медикаментів збереглися. У зв"язку з уточненням даної суми знімає позовну вимогу про стягнення з відповідача вартості лікування. Позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 50000 грн. залишає незмінною. Додатково, до обсягу позовних вимог заявляє те, що оскільки відповідачем завдано ушкодження його здоров"ю, він зобов"язаний відшкодувати йому втрачений дохід, внаслідок втрати працездатності. Таким чином, просить стягнути з відповідача на його користь відшкодування втраченого доходу за період з 11.06.2009р. по 09.10.2009р. в сумі 2496 грн., стягувати з відповідача на його користь по 650 грн. до 03.06.2011р., стягнути з відповідача на його користь вартість крісла-коляски та 50000 грн. заподіяної моральної шкоди.
21 грудня 2009 року позивач подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати, яка з 01.11.2009 р. становить 744 грн., просить стягнути в рівних частках з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь 3924,20 грн. відшкодування шкоди за період з 11.06.2009р. по 09.12.2009р., стягувати з відповідачів в рівних частках з кожного на його користь з 10.12.2009р. по 744 грн., щомісячно до змін у законодавстві до 03.06.2011р., стягнути з відповідачів в рівних частках з кожного на його користь вартість крісла-коляски в сумі 4100 грн., стягнути з відповідачів в рівних частках з кожного на його користь витрати на санаторно-курортне лікування в сумі 8238,40 грн., та стягнути з відповідачів в рівних частках з кожного на його користь моральну шкоду в сумі 50000 грн.
12 січня 2010 року позивачем подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати, яка з 01.01.2010 р. становить 869 грн., просить стягнути в рівних частках з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь 4763,63 грн. відшкодування шкоди за період з 11.06.2009р. по 11.01.2010р., стягувати з відповідачів в рівних частках з кожного на його користь з 12.01.2010 року по 869 грн. щомісячно, за період з 01.04.2010 року по 01.07.2010 року в розмірі 884 грн. щомісячно, з 01.07.2010 року по 01.10.2010 року в розмірі 888 грн. щомісячно, з 01.10.2010 року по 01.12.2010 року в розмірі 907 грн. щомісячно, з 01.12.2010 року по 01.01.2011 року по 922 грн. щомісячно, з 01.01.2011 по 03.06.2011 в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на цей період, щомісячно, стягнути з відповідачів в рівних чатках з кожного на його користь вартість крісла-коляски в сумі 4485,49 грн., стягнути з відповідачів в рівних частках з кожного на його користь витрати на санаторно-курортне лікування в сумі 8238,40 грн., та стягнути з відповідачів в рівних частках з кожного на його користь моральну шкоду в сумі 50000 грн.
Ухвалою судового засідання від 09.10.2009 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, оскільки через отримані травми не може пересуватися, не володіє ногами, звернувся з клопотанням розгляд справи проводити у його відсутність.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити в повному обсязі, в обгрунтування надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог, додатково повідомила, що внаслідок ДТП на сьогоднішній день її син є повністю лежачим, на його лікування були витрачені немалі кошти, однак документального підтвердження всіх сум витрат вона немає, тому фактично відмовилися від позовної вимоги про відшкодування витрат на лікування в сумі 20000 грн. Крім цього, оскільки її син внаслідок ДТП став інвалідом, встановлено першу групу, втрата працездатності 100%, тому, відшкодування моральної шкоди внаслідок заподіяних душевних страждань визначено в сумі 50000 грн. Уточнені позовні вимоги, викладені у заяві від 12.01.2010 року просить задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги, викладені у заяві від 12.01.2010 року підтримав, просить задовольнити в повному обсязі, в обгрунтування надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог, додатково повідомив, що обов»язок відшкодувати позивачу втрачений заробіток визначено у ст. 1195 ЦК України, при цьому, оскільки позивач до часу ДТП не працював, тому розрахунок відшкодування слід проводити відповідно до розміру мінімальної заробітної плати. Повний розрахунок відшкодування втраченого заробітку подано у заяві, який підтримує. Крім цього, суду подано розрахунок вартості крісла-коляски, а також понесених витрат на санаторно-курортне лікування. Що стосується відшкодування моральної шкоди, розмір визначено з розрахунку того, що повністю порушено нормальний уклад життя позивача, він не може самостійно пересуватися, потребує постійного догляду, тому, розмір відшкодування визначено в сумі 50000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги, викладені у заяві від 12.01.2010 року визнав частково, що стосується відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування в сумі 8238,40 грн., а також витрат на придбання крісла-коляски в сумі 4485,49 грн. Решта позовних вимог заперечив з тих підстав, що не просив позивача сідати до нього в автомобіль, тому, на його думку, немає підстав відшкодовувати вартість втраченого заробітку, а також відшкодувати заподіяну моральну шкоду.
Як і відповідач ОСОБА_2, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги визнав частково щодо витрат на санаторно-курортне лікування та витрат на придбання крісла-коляски, в свою чергу, заперечив вимоги про стягнення втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування навів підстави, аналогічні тим, які викладені відповідачем ОСОБА_2
Заслухавши учасників розгляду справи та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення первинних та уточнених позовних вимог частково з таких підстав.
Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 28.05.2009 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами з встановленням іспитового строку 1 рік.
ОСОБА_2 визнано винним за те, що він 25.01.2009 року о 21 год. 00 хв., в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5., 2.1.а), 2.1.б), 2.3.Б), 2.3.д), 2.9.а) Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем марки "Форд-ескорт", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить його батькові ОСОБА_3, не маючи посвідчення водія з правом керування транспортними засобами будь-якої категорії, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, рухаючись по вул. Львівській, в м. Великі Мости, Сокальського району, проявивши злочинну недбалість та неувагу до дорожньої обстановки, будучи неуважним, допустив відволікання від керування автомобілем та від дорожньої обставновки і як наслідок, виїхав на праве узбіччя по напрямку свого руху, де в"їхав у паркан житлового будинку № 57 та перекинувся. Внаслідок ДТП пасажир його автомобіля ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення у виді перелому-вивиху шостого шийного хребця, забою спинного мозку в шийному відділі важкого ступеня з порушенням функції.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов”язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.01.2009 року, за наслідками якої отримав тяжкі тілесні ушкодження позивач ОСОБА_1, визначені у вироці Сокальського районного суду від 28.05.2009 року, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 1187 ЦК України, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом сприяла недбалість її власника, шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
З оглянутої в судовому засіданні копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія ІНС № 209142 (кримінальна справа № 1-148/09, а.с. 10) встановлено, що станом на 25.01.2009 року власником автомобіля "Форд-ескорт", реєстраційний номер НОМЕР_1, був ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько відповідача ОСОБА_2
Під час розгляду кримінальної справи № 1-148/09 судом встановлено, що ОСОБА_2, не маючи посвідчення водія з правом керування транспортними засобами будь-якої категорії, без дозволу батька ОСОБА_3, 25.01.2009 року взяв ключі від автомобіля, які лежали у легкодоступному місці, поїхав з дому. Постановою слідчого СВ Сокальського РВ ГУМВУСУ ОСОБА_6 від 24.03.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 у зв»язку із відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 287 КК України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимога позивача, щодо спільної часткової відповідальності відповідачів є обгрунтованою та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"ю фізичній особі, зобов"язвна відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 1202 ЦК України, стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1995 ЦК України, може бути здійснене наперед у межах стоків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів.
Згідно довідки спеціалізованої травматологічної МСЕК № 438024 від 03.06.2009 року, ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності у зв»язку із ураженням опорно-рухового апарату, інвалідність визначена до 01.07.2011 року. Згідно висновку, позивач потребує постійного стороннього догляду.
Таким чином, відповідачі зобов»язані відшкодувати позивачу заробіток, втрачений ним внаслідок каліцтва.
В свою чергу, згідно ч.2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров"я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
З пояснень представників позивача встановлено, що станом на 25.01.2009 року позивач ОСОБА_1 був повнолітнім, не працював, протипоказань у праці немав, відповідно, розмір відшкодування суд визначає виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", мінімальна заробітна плата встановлена на 2009 рік у таких розмірах: з 01.01.2009р. - 605 грн., з 01.04.2009р. - 625 грн., з 01.07.2009р. - 630 грн., з 01.10.2009р. - 650 грн., 01.11.2009р. - 744 грн.
В свою чергу, відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 року, на 2010 рік мінімальну заробітну плату встановлено у таких розмірах: з 01 січня 2010р. - 869 грн., з 1 квітня 2010 року – 884 гривні, з 1 липня 2010 року – 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року – 907 гривень, з 1 грудня 2010 року – 922 гривні.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідачів на його користь в рівних частках відшкодування втраченого доходу за період з 11.06.2009р. по 11.01.2010р. в сумі 4763 грн. 63 коп. (згідно поданого розрахунку) підлягає до задоволення.
Відповідно, враховуючи встановлені розміри мінімальної заробітної плати на 2010 рік, передбачені Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 року, суд зобов»язує відповідачів виплачувати в рівних частках відшкодування втраченого заробітку позивачу за період з 12.01.2010 року по 01.04.2010 року в розмірі 869 грн. щомісячно, за період з 01.04.2010 року по 01.07.2010 року в розмірі 884 грн. щомісячно, з 01.07.2010 року по 01.10.2010 року в розмірі 888 грн. щомісячно, з 01.10.2010 року по 01.12.2010 року в розмірі 907 грн. щомісячно, з 01.12.2010 року по 01.01.2011 року по 922 грн. щомісячно, а з 01.01.2011 по 01.07.2011 в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на цей період, щомісячно.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає визнання позову відповідачами в частині позовних вимог відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування в сумі 8238,40 грн., а також витрат на придбання крісла-коляски в сумі 4485,49 грн., оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, а також інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.
Зокрема, як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"ю фізичній особі, зобов"язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
З дослідженої в судовому засіданні копії квитанції №19 від 11.10.2009р. встановлено, що позивач ОСОБА_2 оплатив вартість путівки на санаторно-курортне лікування в Сакському центральному клінічному військовому санаторії ім. Пирогова М.І в сумі 7800 грн.
З оглянутих в судовому засіданні копій проїзних документів, встановлено, що позивачем та супроводжуючого його особою, затрачено 438 грн. 40 коп. на проїзд до місця лікуванння та назад.
Також, згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1, складеного Львівським обласним центром МСЕК від 11.06.2009р., позивачу визначено потребу у придбанні крісла-коляски, вартість якої, відповідно до довідки № 2614\13 від 21.12.2009р., виданої Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування, становить 4485,49 грн.
Крім цього, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім"ї та близьких родичів.
В судовому засіданні встановлено, що протиправними діями відповідачів позивачу завдано значну моральну шкоду, будучи здоровою людиною позивач з вини відповідачів, отримав каліцтво, став інвалідом першої групи, не може пересуватися, втратив працездатність.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер вчиненого діяння, яке характеризується необережною формою вини, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі по 50000 грн., суд задовольняє частково в сумі 25000 грн.
Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1667, 1187, 1195 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 214, 216 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
Первинні та уточненні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках в користь ОСОБА_1 4763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 63 коп. відшкодування втраченого заробітку за період з 11.06.2009 року по 11.01.2010 року.
Стягувати з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках в користь ОСОБА_1 відшкодування втраченого заробітку позивачу за період з 12.01.2010 року по 01.04.2010 року в розмірі 869 грн. щомісячно, за період з 01.04.2010 року по 01.07.2010 року в розмірі 884 грн. щомісячно, з 01.07.2010 року по 01.10.2010 року в розмірі 888 грн. щомісячно, з 01.10.2010 року по 01.12.2010 року в розмірі 907 грн. щомісячно, з 01.12.2010 року по 01.01.2011 року по 922 грн. щомісячно, з 01.01.2011 по 01.07.2011 в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на цей період, щомісячно.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках в користь ОСОБА_1 8238 (вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн. 40 коп. відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування та 4485 (чотри тисячі чотириста вісімдесят п»ять) грн. 49 коп. витрат на придбання крісла-коляски.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках в користь ОСОБА_1 25000 (двадцять п»ять тисяч) грн. відшкодування завданої моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках в дохід держави 174,88 грн. судового збору та 30 (тридцять) грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуючий: А.В. Ніткевич