У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 27 квітня 2006 року в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

зазначеною постановою відмовлено у задоволенні подання адміністрації Катеринівської виправної колонії № 46 Рівненської області про звільнення від відбування призначеного покарання у відповідності до Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року

ОСОБА_1, 12 травня 1975 року народження,

засудженого вироком Тернопільського міського суду за ч. 3 ст. 185, ч. 2               ст. 309 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

            В апеляційному порядку постанова не переглядалася.

            У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вказану постанову та звільнити його від відбування призначеного покарання, застосувавши Закон України “Про амністію” від 31 травня 2005 року. Посилається на те, що у період відбуття покарання він учинив незначні порушення дисципліни, за які на нього не накладалися адміністративні стягнення. Тому, на його думку, суд безпідставно відмовив у застосуванні щодо нього даного закону.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про амністію” від 31 травня             2005 року, амністія не застосовується до осіб, які злісно порушують режим у період відбування покарання.

Суд першої інстанції, після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого на час відбування покарання, зробив вірний висновок про те, що він не став на шлях виправлення.

Як видно з матеріалів, ОСОБА_1 характеризується негативно і являється злісним порушником режиму утримання, оскільки до нього під час відбуття покарання 7 разів застосовувались міри дисциплінарного стягнення.

Засуджений ОСОБА_1 і сам визнає, що він у період відбування покарання неодноразово порушував режим утримання, що видно зі змісту його касаційної скарги, а тому підстав для його звільнення від відбування призначеного покарання на підставі Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року, як про це він ставить питання у касаційній скарзі, немає.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1.

С у д д і :

Верещак В.М.                          Колесник М.А.                          Мороз М.А.