Справа № 305/1659/17

Провадження по справі №2/305/37/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2019 Рахівський районний суд Закарпатської області   

у складі: головуючої судді – Бліщ О.Б.

секретаря с/з – ОСОБА_1

з участю: позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_2, представник позивача: ОСОБА_3 до відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: Рахівська міська рада, Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -                         

ВСТАНОВИВ:

       ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

       Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 квітня 2007 року, відділом комунального майна та з питань захисту прав споживачів, в особі представника - ОСОБА_7, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з другої сторони, було посвідчено договір купівлі-продажу №1. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, ОСОБА_2 було передано вбудовані приміщення, які знаходяться за адресою: м.Рахів, вул. Миру №30. Відповідно до даних техпаспорта, вбудовані приміщення мають площу розміром 140,8 кв.м. Зокрема, до вищевказаного приміщення входило два торгові зали, складське приміщення, морозильна камера, два коридори, підсобне приміщення. Крім того, у технічному паспорті від 13.03.1998 зазначено, що вказані вбудовані приміщення збудовані в 1928 році.

       Відповідно до технічного паспорта від 17.10.2017, господарська будівля є невід'ємною частиною вбудованих приміщень, та зазначена у ньому як пічна. Даною господарською будівлею позивач користується безперервно вже 16 років, починаючи з 2000 року і до цього часу, оскільки до купівлі вищевказаних приміщень, вона була ним орендована та використовувалась як склад. Крім того, позивачем протягом 10 років здійснювались витрати на утримання вказаної будівлі в належному технічному стані, зокрема неодноразово проводився поточний ремонт будівель, були встановлені вхідні двері.

       Відповідно до довідки виданої КП "БТІ" Рахівської районної ради від 26.04.2017 №96 на вказану будівлю, а саме на будівлю сараїв, що знаходяться за адресою: м.Рахів, вул. Миру у дворі буд. 30, відсутня реєстрація.

       Враховуючи вищезазначені обставини, позивач вважає, що у зв'язку із добросовісним, безперервним володінням чужим майном у нього виникло право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна (господарську будівлю) за набувальною давністю.

       Просив суд винести рішення, яким визнати за ним право власності за набувальною давністю на господарську будівлю, що розташована за адресою: м.Рахів, біля №30.

       Ухвалою суду від 24.10.2018 до участі у справі в якості третьої особи залучено Рахівську міську раду, Закарпатської області.

       В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та показали суду, що ОСОБА_2, на протязі останніх 16 років, добросовісно, вільно та безперешкодно користується господарською будівлею що, знаходиться в м.Рахові по вул. Миру біля №30. Окрім того, вказана будівля тривалий час перебувала у нього в оренді. Про те, що він користується вказаною господарською будівлею було відомо, як і відділу комунального майна Рахівської райради, так і Рахівській міській раді, однак, жодних вимог для звільнення вказаної будівлі від посадових осіб зазначених організацій до нього не пред'являлось. Ніхто ніколи не ставив йому жодних претензій щодо використання вказаної господарської будівлі. Позивач тривалий час утримував та обслуговував вказану господарську будівлю, вкладав в її ремонт власні кошти. Зважаючи на викладене, просять позовні вимоги задовольнити та визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на господарську будівлю, що розташована за адресою: м.Рахів, вул. Миру біля №30, загальною площею 62,75 кв.м.

       Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та показав суду, що згідно договору купівлі-продажу №1 позивач придбав вбудовані приміщення за адресою: м.Рахів, вул. Миру №30. Загальна площа придбаних вбудованих приміщень становила 140,8 кв.м та включала в себе площу: двох торгових залів (85,93 кв.м.), складського приміщення (18,8 кв.м.), морозильної камери (6,82 кв.м.), двох коридорів (17,25 кв.м) та підсобного приміщення (12 кв.м.). Жодні інші приміщення чи господарські будівлі не входили до складу майна, яке придбав позивач і не могли йому належати. У технічному паспорті від 17.10.2017 спірна господарська будівля жодним чином не вказана як невід'ємна частина придбаного майна, а вказана як самостійна господарська будівля та зазначена не як "пічна", як вказує позивач, а зазначена як "сарай". Твердження позивача про те, що спірну господарську будівлю він орендував не відповідає дійсності, оскільки насправді в оренді у нього перебували вбудовані приміщення що в м.Рахові по вул. Миру №30, які він згодом й придбав по договору купівлі-продажу. Спірна господарська будівля у нього в оренді ніколи не перебувала. Позивачем не надано жодних доказів на те, що ним вказана будівля утримувалась та про те, що він здійснював поточні ремонти щодо неї. Окрім того, вказані приміщення у різні часи використовували як дровітню інші особи. Вважає вказаний позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні. Окрім того, в матеріалах справи міститься заперечення проти позову відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської РДА подане 11.12.2017.

       Представник третьої особи Рахівської міської ради - ОСОБА_6, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та показала суду, що спірна господарська будівля не входить до складу майна, яке було придбано позивачем згідно договору купівлі-продажу. Оскільки попередній власник спірного майна невідомий, то вказана господарська будівля є безхазяйною річчю. На вказаний час Рахівською міською радою вживаються заходи щодо взяття на облік вказаного безхазяйного майна. Рішенням Рахівської міської ради №95 від 25.06.2018, надано дозвіл КП "Рахівтепло" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0065 га. у постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування по вул. Миру (біля будинку №30), тобто під будівлею, яка є предметом позову. На вказаній земельній ділянці планується облаштування міської вбиральні. Вважає вказаний позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

       Свідок ОСОБА_8 зазначила, що їй особисто невідомо факту використання ОСОБА_2 будь-яких господарських будівель по вул. Миру біля буд 30. Згідно техпаспортів будівля в техпаспорті та спірна будівля є одна і та ж сама будівля. Будівлями на які претендує позивач користується страхова компанія "Оранта" КП "БТІ" та громадянин ОСОБА_9, який придбав будівлю від громадянки ОСОБА_10.

       Свідок ОСОБА_9 показав суду. Йому відомо, що в дворі по вул. Миру №30 знаходяться три будови, які за своїм призначенням є сараями. Одним із них користується страхова компанія "Оранта" (чи її директор ОСОБА_11), Другою ОСОБА_8 ( КП "БТІ") а третьою він особисто, на підставі договору дарування від ОСОБА_10 Згідно техпаспорта, площа сараю, яким він користується складає 9 м к.в., хоча на око видно що така є більшою.

       Свідок ОСОБА_12 ствердив, що він, на замовлення ОСОБА_2 неодноразово здійснював ремонтні роботи у господарських приміщеннях розташованих по вул. Миру біля буд. 30, зокрема замінював елементи пошкодженого даху, проводив ремонт у спірному приміщенні. Підтверджує, що позивач здійснював поточні ремонти та утримував господарську будівлю біля №30 по вул. Миру в м.Рахові, за власні кошти. Також йому відомо, що у вказаному дворі, окрім спірної будівлі є три гаражі, розташовані поруч один з одним, неподалік господарських будівель, на які претендує позивач.

       Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та які мають значення для справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив.

       15.12.2017 набрав чинності Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про  внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України  та  інших законодавчих актів". Згідно п.9  Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017   справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи викладене, вказана справа розглядатиметься  за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

       Нормами статтей 76 – 81 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

       Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

       Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

       Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

       Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

       Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

       Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

       Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

       Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №1 від 26.04.2007 укладеного між відділом комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської райради та ОСОБА_2, останній придбав у власність вбудовані приміщення, загальною площею розміром 140,80 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Рахів, вул. Миру №30, Закарпатської області. Вказані обставини стверджуються копією договору купівлі-продажу №1 від 26.04.20017 та копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №3918851 від 28.04.2007.

       Позивач у своєму позові посилається на те, що поряд з належними йому приміщеннями, знаходиться господарська будівля, якою позивач користується безперервно вже 16 років, починаючи з 2000 року до цього часу, оскільки, до купівлі вищевказаних приміщень, така була ним орендована та використовувалась як склад. Крім того зазначив, що протягом 10 років ним здійснювались витрати на утримання вказаної будівлі в належному технічному стані. В зв'язку з наведеним, просив визнати за ним право власності на господарську будівлю, що знаходиться в м.Рахові по вул. Миру біля №30.

       Загальні правила застосування набувальної давності містяться у ЦК України, ЗК України, Законі України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанові Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

       Набувальна давність – це засіб отримання права на нерухоме або рухоме майно особою, яка не є власником такого майна, але добросовісно, відкрито та безперервно володіє ним як своїм власним нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п'яти років. Ця норма прямо закріплена в ст. 344 ЦК України.

       Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

       Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

       Особі, яка претендує на визнання права власності за набувальною давністю, необхідно довести суду наявність зазначених у ст. 344 ЦК України чотирьох необхідних умов: добросовісність володіння; відкритість володіння майном; безперервність володіння майном; володіння протягом встановленого законом строку.

       При визначенні поняття добросовісного володіння майном, суд виходить із розуміння добросовісності, наведеного у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», а саме — володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

       Під час заволодіння спірною господарською будівлею, позивач не знав та не міг знати що у нього відсутні підстави для набуття права власності на вказане майно, оскільки в 2000 році взяв в оренду нежитлове приміщення, що по вул. Миру №30 в м.Рахові, разом з підсобними і допоміжними спорудами, про що свідчить договір оренди від 08.11.2000. На той час вважав, що вказана господарська будівля і є допоміжною спорудою до орендованого ним приміщенням. Отже, позивач ОСОБА_2 є добросовісним користувачем спірної господарської будівлі.

       Відкритість давнісного володіння означає неприховування факту знаходження майна у володільця від інших осіб.

        Володілець не зобов'язаний спеціально вчиняти дії, які демонструють фактичне володіння майном, достатньо неприховування ним самого факту володіння майном від оточуючих.

                       Фактичний володілець повинен довести суду відкритість володіння майном, те, що він відноситься до майна як до свого власного, дбає про нього, несе тягар його утримання.

                       Судом, на підставі показів позивача та його представника, а також показами свідка ОСОБА_12, встановлено, що ОСОБА_2 відкрито користувався спірним майном, використовуючи його як складське приміщення до магазину. Про користування ним господарською будівлею, яка є предметом судового розгляду було відомо як представникам органів місцевого самоврядування так і контролюючим органам, однак за весь період користування ним будівлі ніхто не пред'являв йому жодних претензій.

                       Безперервність володіння — це фізичне (фактичне) володіння володільцем майном протягом всього строку набувальної давності (для нерухомого майна — протягом 10 років, а для рухомого майна — 5 років).

                       Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Перебіг строку набувальної давності починається з моменту фактичного володіння.

                       Володіння ОСОБА_2 спірним майном є безперервним, оскільки з 2000 року до сьогоднішнього часу не переривалось.

                       Доказів, які б спростовували добросовісне, відрите та безперервне користування спірним майном позивачем, відповідачами та третіми особами, які заперечують проти позову, суду не надано.

                       Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 29 березня 2018 року по справі № 175/4741/16, провадження № 61-6971св18 за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. В своїх письмових запереченнях, міська рада вказує на те, що тільки на даний час міською радою вживаються заходи щодо взяття на облік спірної господарської будівлі як безхазяйної, та те, що рішенням Рахівської міської ради №95 від 25.06.2018 надано дозвіл КП "Рахівтепло" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0065 га. у постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування по вул.Миру (біля будинку №30), тобто під будівлею, яка є предметом позову. Це свідчить про те, що будь-які дії щодо спірної будівлі Рахівською міською радою почали вчинятись тільки після пред'явлення вказаного позову, отже, в даному випадку можливо дійти висновку про те, що до цього часу, жодних претензій щодо використання спірної господарської будівлі ОСОБА_2 у органу місцевого самоврядування не було, як і про те, що спірна господарська будівля не має власника.

                       Окрім того, з досліджених фототаблиць (а.с. 89-91) вбачається, що фактично в дворі біля №30 по вул. Миру в м.Рахові, є більше господарських споруд аніж про те зазначають представники відповідача, Рахівської м/Ради та свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8, зокрема їх є 6 а не 3. У ході судового розгляду було оглянуто фототаблиці, на яких зображено розташовані поруч три гаражі, з одного боку ( один із дерев'яними воротами, два - з металевими), та господарське приміщення із наявними трьома входами (одні дерев'яні ворота та двоє дерев'яних дверей). З фототаблиці також видно, як громадян ОСОБА_11 ( вказану обставину не заперечив жоден з учасників судового розгляду)заходить в споруду (гараж), тобто у іншу споруду, аніж та, що є предметом судового розгляду. Цілком логічно є те, що представники НАСК "Оранта" , КП "БТІ" та громадянин ОСОБА_9 користуються гаражами, що знаходяться поряд (фототаблиця на а.с.90-91), а предметом судового розгляду являється господарська будівля , зображення якої міститься на фото а.с. 89. Вказане, на думку суду, спростовує свідчення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що позивач спірною господарською будівлею не користувався, оскільки будівля, яка була в користуванні позивача є зовсім іншою аніж ті, якими користуються вказані громадянин та юридичні особи.

                       Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог, оскільки судом достовірно встановлено, що позивач добросовісно, відкрито, безперервно, протягом встановленого законом строку користувався спірною господарською будівлею, що надає право на визнання за ним права власності на казану будівлю за набувальною давністю.

                       Питання про відшкодування судових витрат позивачем не ставилось, тому такі слід віднести за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, мешканцем АДРЕСА_1 право власності за набувальною давністю на  господарську будівлю, що розташована за адресою: м.Рахів, вул. Миру біля №30 (загальною площею 62, 75 кв.м.).

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 30 січня 2019 року.

Головуюча: Бліщ О.Б.