справа № 2-86/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

    02 лютого 2010 року                                             м. Запоріжжя

    Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі

представника відповідача

представника третьої особи ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та аліментів на утримання дружини та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа – орган опіки та піклування Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя  про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

    21.08.09 ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та аліментів на утримання дружини. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що з відповідачем  перебувала у шлюбі, від якого мають неповнолітніх дітей – ОСОБА_6 ОСОБА_7 Євгеновича, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з нею, та перебувають на її  утриманні. У зв’язку з тим, що відповідач в добровільному порядку належної систематичної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, просила стягнути з нього аліменти керуючись ст.ст.180-183 СК України а також аліменти на утримання її до досягнення трирічного віку молодшим сином.

    Під час розгляду справи ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що в березні 2009 року відповідач забрала дітей та пішла з дому. Матеріальну допомогу на утримання дітей не може надавати у значних обсягах, оскільки має кредитні зобов’язання перед банком. Поведінка дружини, яка стала проживати однією сім’єю з іншим чоловіком є аморальною та такою, що може нашкодити розвитку дітей. Він має постійне місце роботи, постійне житло у зв’язку із чим має на меті взяти на виховання старшого сина ОСОБА_7. Це підтримується його батьками, які обіцяють при цьому надавати йому відповідну матеріальну допомогу.

    В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги, пояснивши, що фактично з відповідачем не проживає, оскільки з боку останнього мала місце подружня зрада, діти перебувають на повному її утриманні. Стан здоров’я та матеріальний стан відповідача дозволяє йому виділяти кошти на утримання неповнолітніх дітей. Утриманців останній не має, аліменти на користь третіх осіб  не сплачує. Щодо зустрічних позовних вимог зазначила, що вона проти них заперечує оскільки не уявляє як можна розділяти дітей один від одного. Крім того, вона має всі необхідні соціально-побутові умови для того, щоб діти проживали разом із нею.

    Відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 разом із своїм представником позовні вимоги визнали частково,  не заперечують щодо виплати аліментів на утримання молодшого сина. Разом з тим підтримали свій позов та вважають, що є всі підстави для визначення місця проживання ОСОБА_6 ОСОБА_7 разом із батьком.

    Представник третьої особи за зустрічним позовом – органу опіки та піклування Заводської районної адміністрації заперечувала щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_6, зазначивши при цьому що питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_9 було предметом розгляду ради опіки та піклування Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя.   Відповідно до висновку № 01-15/878 від 30.11.09 рада вважала за доцільне місце проживання малолітнього ОСОБА_9 разом із матір’ю – ОСОБА_5

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_6   не обґрунтований та не підлягає задоволенню, а первісний  позов ОСОБА_5 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Сторони перебували у шлюбі з 29.07.06, який було розірвано за рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.12.09 року. Від шлюбу мають спільних синів - – ОСОБА_5 ОСОБА_7 Євгеновича, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2

З 10.03.09 сторони почали проживати окремо, оскільки ОСОБА_5 разом із синами пішла від ОСОБА_6 та стала проживати за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3 б. 15, кВ. 79.

Згідно ст. 141 Сімейного Кодексу України мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

    Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

В судовому засіданні встановлено, що малолітні ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 березня 2009 року проживають разом із матір’ю ОСОБА_5 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вроцлавська б. 15, кВ. 79.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_5, зробленого представниками органу опіки та піклування, остання проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 б. 15, кВ. 79. без реєстрації разом з малолітніми синами та ОСОБА_10 Квартира двокімнатна. Санітарний стан приміщення задовільний, для виховання, розвитку та проживання дітей створено всі необхідні умови: діти сплять на окремих ліжках, є необхідні дитячі речі, одяг, постільна білизна, іграшки.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_6, зробленого представниками органу опіки та піклування, останній проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 б. 66, кВ. 35 самостійно. Квартира двокімнатна. Санітарний стан приміщення задовільний. Для виховання, розвитку та проживання дітей не створено  необхідних умов: відсутні дитячі речі, ліжко, іграшки.  

Беручи до уваги, що малолітня дитина (ОСОБА_9Є.) тривалий час проживає із матір’ю та рідним малолітнім братом, звикла до умов побуту, які є задовільними відповідно до висновку органу опіки та піклування, забезпечена належною увагою та речами, необхідними для її розвитку та навчання,  до яких вона вже звикла суд вважає переїзд дитини до іншого жилого приміщення буде для неї психологічною травмою.

Судом встановлено, що між батьками дитини після розлучення склались неприязні відносини, які потягли за собою суперечки між ними та відповідну зміну місця проживання дитини. Зазначені фактори вже негативно вплинули на психічний розвиток дитини. Тому, на думку суду, ще одна зміна місця проживання дитини нічим крім шкоди для неї за собою не потягне.

Відповідно до декларації прав дитини від 29.11.59 (принцип 2), (мова оригінала): «ребёнку должна быть обеспечена специальная защита  и предоставлены возможности и благоприятные условия, которые позволяли бы ему развиваться физически, умственно и нравственно, духовно и в социальном отношении здоровым и нормальным путём и в условиях свободы и достоинства; (принцип 6) ребёнок для полного и гармоничного развития его личности нуждается в любви и понимании. Он должен, когда это возможно, расти на попечении и под ответственностью своих родителей и во всяком случае в атмосфере любви и моральной и материальной обеспеченности; малолетний ребёнок не должен, кроме тех случаев, когда имеются исключительные обстоятельства, быть разлучаем со своей матерью».

З урахуванням обставин справи та тих фактів, які були встановлені під час судового розгляду, саме мати дитини створює для неї всі необхідні умови для життя та гармонічного розвитку. ОСОБА_6 не наведено достатніх доказів в обґрунтування свого бажання проживати разом із старшим сином – ОСОБА_9

Відповідно до висновку Заводської районного адміністрації від 30.11.09 за № 01-15/878, беручи до уваги вікові та психолого-фізіологічні потреби малолітнього, враховуючи акти обстеження матеріально-побутових умов проживання обох батьків, ставлення їх до виконання своїх батьківських обов’язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, рішення комісії з питань захисту прав дитини, керуючись ст.ст. 160, 161 СК України, з метою збереження родинних зв’язків з братом, виходячи з інтересів малолітнього, вважала за доцільне місце проживання малолітнього ОСОБА_9 ОСОБА_7 Євгеновича, ІНФОРМАЦІЯ_5, з матір’ю ОСОБА_5.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення їх повноліття. При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст.ст.182, 184 СК України, враховує стан здоров’я та матеріальне становище дітей, наявність у платника аліментів непрацездатних батьків та інші обставини, які мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно до ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.  

    В судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач є батьком малолітніх дітей ОСОБА_5 ОСОБА_7 Євгеновича, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2,  відповідач працює, та на думку суду, з урахуванням майнового та фізичного стану в змозі виплачувати аліменти на утримання дітей, тому первісний позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

    Посилання ОСОБА_6 на те, що його мати – інвалід потребує його матеріальної допомоги та він має кредитні зобов’язанні перед банківською установою, що свідчить на його думку про скрутне матеріальне становище, знаходяться у протиріччі з його позовними вимогам щодо визначення місця проживання з ним малолітнього ОСОБА_9 та наміру його батьків, які обіцяють при цьому надавати йому відповідну матеріальну допомогу.

    Керуючись ст.ст.  141, 161, 180, 182, 84 СК України, ст.ст.57-60, 209, 212-215, 367 ЦПК України, Декларацією прав дитини від 20.11.59, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та аліментів на утримання дружини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_6, який проживає в                            ІНФОРМАЦІЯ_7 б. 66, кв.35, працює дозувальником ВАТ ЗМК «Запоріжсталь»):

- аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_5 ОСОБА_7 Євгеновича, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, починаючи з 21.08.09 року до їх повноліття;

- аліменти у розмірі 1/6 частині всіх видів доходу щомісячно на утримання ОСОБА_5 до досягнення трьох років неповнолітньою дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, від дня пред’явлення позову, тобто  з 21.08.09.

Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 51 грн. в дохід держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справі про стягнення аліментів у розмірі 120 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа – орган опіки та піклування  Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя  про визначення місця проживання дитини – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя                             О.С. Яцун