Дата документу 18.01.2019

Справа № 334/1416/18

Провадження № 2/334/579/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.

з участю секретаря Алєйніковій О.В.

представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного провадження з залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Запорізькій завод феросплавів» про відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання пов'язаного з виробництвом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь одноразово суму 50000 грн., як відшкодування моральної шкоди, завданої йому в результаті професійного захворювання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 19.06.1993 року по 15.08.2004 року та з 11.02.2006 року по 20.07.2015 року працював горновим феросплавної печі плавильного цеху № 1 на ПАТ «Запорізький феросплавний завод», якого було звільнено 20.07.2015р. з підстав статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку із виходом на пенсію. За даними інформаційної довідки про умови праці працівника Головного Управління Держпраці у Запорізькій області № 08/03.2-24/2278 від 06.04.2017 року підтверджено працю позивача у шкідливих умовах в плавильному цеху № 1 ПАТ «Запорізький завод феросплавів» протягом 20 років 7 місяців та 7 днів. У зв’язку із чим Криворізьким Українським Науково-дослідним інститутом промислової медицини від 25.04.2017 року № 500 позивачу було встановлено професійне захворювання за двома діагнозами. Висновком ОМСЕК № 1 від 29.05.2017р. позивача вперше визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 50% працездатності без строку переогляду.

У зв’язку із тим, що професійна хвороба розвинулась внаслідок впливу шкідливих та небезпечних факторів виробництва, позивач вважає, що крім фізичного болю він страждає і морально. Його душевні страждання, які виражаються у неспокою, переживаннях за подальшу свою судьбу та життя родини, відсутністю нормального сну, призводять до неможливості виконувати ним своїх звичайних повсякденних чоловічих обов’язків із ведення домашнього господарства, у повному обсязі приділяти увагу своїй родині. У зв’язку із чим позивач постійно відчуває себе пригніченим, що негативно відобразилось на його житті та відносинах з оточуючими та близькими.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача вказує на те, що за час роботи позивача в умовах впливу на організм шкідливих та небезпечних виробничих факторів, в його діях вбачається груба необережність, оскільки останній двічі був ознайомлений з умовами праці, в процесі своєї трудової діяльності отримував інформацію про небезпечні умови праці, що надавали пільги та компенсації, отримував ці пільги, проте усвідомлюючи про небезпечність впливу шкідливих виробничих факторів на стан свого здоров’я, продовжував працювати у таких умовах, заробляючи собі пільгову пенсію. Крім того вважає неправомірним покладання позивачем повної вини на підприємство, без врахування часу роботи останнього на ТОВ «МетПромСервіс» сталеваром електропечі, де на робочому місці присутні аналогічні шкідливі та небезпечні умови праці, які також вплинули на стан здоров’я позивача. Тому вважає, що стягнення моральної шкоди повинно бути визначено у відповідній частці для кожного підприємства, розрахованої залежно від обставин, що мають істотне значення. У зв’язку із чим вважає за доцільним залучення безпосередньо судом ТОВ «МетПромСервіс» співвідповідачем у зазначеній цивільній справі. У відзиві відповідач також вказує на недоведеність позивачем належним та допустимим доказами наявність в нього моральної шкоди,спричиненої внаслідок професійного захворювання. Просить суд врахувати вищевказані доводи та аргументи при прийнятті рішення за цією цивільною справою.

Представник позивача надала відповідь на відзив, наголошуючи на тому, що право позивача на звернення до суду із зазначеним позовом врегульовано нормами матеріального права, якими виступають стаття 43 Конституції України, ч.8 ст. 36 Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ( в редакції, що набрала чинності з 01 січня 2015 року), ст..ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст.23 та 1168 ЦК України. Зазначені норми надають позивачу право на відшкодування йому моральної шкоди, завданої в результаті встановлення професійного захворювання, яке безпосередньо пов’язано із довготривалою працею у шкідливих та небезпечних умовах на підприємстві відповідача. Також пояснила, що враховуючи наявність у позивача професійного захворювання, яке складається із двох діагнозів, а саме захворювання як органів дихання – легенів, так і хворобу колінних та ліктьових суглобів, що спричиняє позивачу нестерпну фізичну біль, яка завжди супроводжується моральними та душевними стражданнями, вважає пред’явлену суму моральної шкоди розумною та справедливою. Тому просила задовольнити позов ОСОБА_2 у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача надали пояснення, аналогічні обставинам позовної заяви, наполягають на задоволені позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просить суд прийняти рішення з урахуванням обставин, які були викладені у відзиві на позов.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з приписами статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до норми статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач з 19.06.1993р. по 15.08.2004р. ( 11 років 01 місяць та 27 днів), та з 11.02.2006р. по 20.07.2015р. ( 09 років 05 місяців та 10 днів) працював горновим феросплавної печі плавильного цеху № 1 на ПАТ «Запорізький феросплавний завод», та був звільнений з підстав статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку із виходом на пенсію, що підтверджується трудовою книжкою серії БТ-ІІ № 3946966.

За даними інформаційної довідки про умови праці працівника Головного Управління Держпраці у Запорізькій області № 08/03.2-24/2278 від 06.04.2017р. підтверджено працю позивача у шкідливих умовах в плавильному цеху № 1 ПАТ «Запорізький завод феросплавів» протягом 20 років 7 місяців та 7 днів, та визнано, що за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, умови та характер праці горнового феросплавних печей відноситься до III класу 3 ступеня шкідливих і небезпечних умов праці, а за показниками важкості трудового процесу – до III класу 2 ступеня. У зв’язку із чим Криворізьким НДІ промислової медицини встановлено зв'язок захворювання позивача із роботою у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві Відповідача.

Згідно медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 25.04.2017р. № 500, ОСОБА_2 було встановлено професійне захворювання за двома діагнозами: 1. Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (токсикоз-пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), груп В. ЛН- другого ступеня. 2. Остеоартроз у поєднанні з пері артрозом колінних та ліктьових (ПВ- першого-другого ступеня) суглобів, двосторонній плечолопатковий пері артроз (ПФ- другого ступеня), больовий синдром.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання за формою П-4, складеного підприємством 15 травня 2017р., та затвердженого Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, причиною його професійного захворювання є наявність на робочому місті шкідливих виробничих факторів, які перевищували допустимі норми у декілька разів, а саме: пилу - 11,38мг/м3 при ГДК- 2,0 мг/м3 та марганцю оксиду – 0,84-1,86 мг/м3 при ГДК – 0,05мг/м3, тобто зазначеним актом встановлено зв'язок зазначеного захворювання із роботою у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві ПАТ «Запорізький феросплавний завод».

Згідно з висновком МСЕК серії АБ № 0034202 від 29.05.2017р. позивача вперше визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 50% працездатності без строку переогляду. Також рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря профпатолога, пульмонолога та сімейного лікаря і санаторно-курортне лікування за наявності ф.070/у.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у редакції, що набрала чинності з 01 січня 2015 року, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою частина четверта статті 14 Закону (1105-14).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до норм ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо спричинення шкоди здоров’ю позивачу, внаслідок чого останній отримав професійне захворювання, час його роботи на ТОВ «МетПромСервіс» сталеваром електропечі. Підставою для цього є мало тривалий період роботи (11 місяців) позивача на цьому підприємстві, та акт розслідування професійного захворювання за формою П-4, складеного комісією до якої входять і посадові особи Відповідача, який не містить жодних посилань на причетність ТОВ «МетПромСервіс» до професійного захворювання ОСОБА_2

За нормою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Норми процесуального законодавства України спростовують доводи Відповідача про залучення по цивільній справі співвідповідачем ТОВ «МетПромСервіс», оскільки у відповідності до положень статті 51 ЦПК України таким правом наділено лише позивача. Тобто виключно за клопотанням позивача суд до початку першого судового засідання може залучити до участі у справі співвідповідача. Втім такого клопотання від позивача до суду у встановлений законом строк не надано.

Суд вважає, що безпідставним є процесуальне обґрунтування Відповідача щодо залучення у якості співвідповідача ТОВ «МетПромСервіс» із застосуванням суду ч. 3 ст. 51 ЦПК України. Зазначена норма надає право суду для залучення співвідповідача виключно у разі, коли саме позивач доведе суду, що до подання позову у справі він не знав та не міг знати про підставу залучення такого співвідповідача. Позивачем будь яких дій з цього питання здійснено не було. Тож єдиним відповідачем по справі залишається АТ «Запорізький завод феросплавів».

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту.

У п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 Про офіційне тлумачення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважені ним органи незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.

У даному контексті доречно також зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (2004): «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення».

Оцінивши обставини справи та надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов'язків на підприємстві Відповідача, внаслідок наявності на робочому місці шкідливих та небезпечних факторів, які значно перевищували гранично допустимі норми, отримав професійне захворювання та якого визнано особою з інвалідністю третьої групи із ступенем втрати професійної працездатності у 50% - безстроково, що на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв'язку з порушенням життєвих зв'язків, постійним фізичним болем, що пов'язаний з професійним захворюванням та наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, що стали наслідком захворювання, яке викликає моральні страждання із-за неможливості виконувати певний фізичний труд, він позбавлений в повній мірі реалізації свого права на труд, заробляти достатні гроші для утримання родини, пов'язаних з тим, що він в силу своїх хвороб ( органів дихання та суглобів) не може виконувати навіть малозначні чоловічі обов’язки з ведення домашнього господарства, переживає за подальший стан свого здоров'я; переніс відчуття приниження, коли отримав статус особи з інвалідністю, наявністю переживань, відчуває почуття неповноцінності між людей, все це вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано тяжкість і характер завданих ушкоджень здоров'ю позивача, ступінь втрати його професійної працездатності, який складає 50%, встановлення ІІІ групи інвалідності, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров'я, рівень фізичного болю під час її заподіяння, ступінь втрати професійної працездатності, пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд приходить до висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 та достатньою сатисфакцією зазначених нею моральних страждань є 50000 гривень.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12-13, 17-18, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (ЄДРПОУ 00186542, юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11) про відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (ЄДРПОУ 00186542, юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11) на користь ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 відшкодування моральної шкоди в зв'язку з хронічним професійним захворюванням у вигляді грошової компенсації в розмірі 50 000 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (ЄДРПОУ 00186542, юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)» судовий збір на користь держави в розмірі на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Роз'яснити учасникам провадження, що у відповідності до п.1 ч.2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Повний текст виготовлений 18 січня 2019 року.

Суддя О.М. Гнатюк