Судове рішення #7677193

                                                                                         

   

         НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                             ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 січня  2010 року                справа № 1-47-10        м. Нововолинськ

           Нововолинський   міський   суд   Волинської   області

в складі:

головуючого              Ференс-Піжук О.Р.                    

при секретарі              Шевчук О.М.            

за участю прокурора       Недумової С.С.      

потерпілої                         ОСОБА_1  

 

розглянувши у відкритому (закритому) судовому засіданні в залі суду (виїзному судовому засіданні)  в місті (селі)          Нововолинську

справу по обвинуваченню      ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Жовтневе м.Нововолинська Волинської області, українця,  громадянина  України,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  розведеного,  не працюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, (реєстрація с.Нова Лішня Іваничівського району Волинської області,) раніше не судимого,

             у вчиненні злочину, передбаченого ст.122 ч.1  КК України,-

                         В С Т А Н О В И В:

    Підсудний ОСОБА_2  25 жовтня 2009 року  приблизно о 15 год.00 хв., перебуваючи у квартирі, де проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, під - час сімейного конфлікту з дружиною ОСОБА_1,  заламав її  руку   за спину,  умисно спричинивши потерпілій  тілесні ушкодження у вигляді перелому зовнішнього відростка лівого плеча, перелому вінцевого відростка  лівої ліктьової кістки,  що відносяться до категорії середньої ступені тяжкості по ознаці тривалості розладу здоровя.          

    Підсудний  ОСОБА_2 в судовому засіданні у вчиненні інкримінованих йому дій  визнав себе  винним повністю та показав, що 25 жовтня 2009 року приблизно о 15 год. під - час чергового конфлікту з дружиною, він схопив її за ліву руку і заламав за спину. Не думав, що спричинив потерпілій перелом і поклав їй на руку холодний компрес і дружина  викликала швидку медичну допомогу. Після обстеження в лікарні у потерпілої діагностували перелом руки. У вчиненому щиро кається, просить не позбавляти його волі, врахувати, що він здійснює догляд за малолітньою дочкою, яка в даний час проживає з ним. Шлюб з ОСОБА_1 розірвали 15.01.2010 року, після цього живуть окремо.  

    Потерпіла  ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 до  15.01.2010 року.  Під – час спільного проживання між ними часто виникали скандали, чоловік неодноразово наносив їй тілесні ушкодження, ображав. 25.10.2009 року в процесі чергової суперечки, підсудний схопив її за ліву  руку  і  заламав  за спину.  Вона викликала швидку медичну допомогу, в лікарні діагностували перелом руки. З приводу цього перебувала на стаціонарному лікуванні. На даний час функції руки повністю не відновлені. Претензій матеріального і морального характеру до підсудного не має. Вважає, що підсудний спричинив їй тілесні ушкодження умисно, а тому повинен нести відповідальність за свої дії, передбачену кримінальним законом.  

Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухаваши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ч.3 ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

    Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_2  у  вчиненні злочину, який йому інкримінується, доведена повністю, а його умисні дії  кваліфікує за ч.1 ст. 122 КК України, як   умисне середньої тяжкості тілесне  ушкодження,  що спричинило тривалий розлад здоровя.    

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_3  суд  визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.  

     Обставин, що обтяжують покарання підсудному, суд не вбачає.

Враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості  вчиненого ОСОБА_3 злочину, дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на даний час не працює, позитивно характеризується, суд  вважає за необхідне обрати йому покарання у виді обмеження волі. Беручи до уваги наявні пом’якшуючі обставини, думку потерпілої, відсутність претензій до підсудного, наявність у  нього на вихованні малолітньої дитини,  суд дійшов висновку про можливість  виправлення засудженого без відбування  покарання, і приймає рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, застосовуючи  ст.75 КК України.        

     

    Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                З А С У Д И В:

     ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у виді  1 (одного)   року обмеження  волі.

    На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2       від відбування призначеного судом  покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку,  не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом, згідно ст.76 КК України, обов’язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну   місця проживання чи роботи.  

    Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд засудженому ОСОБА_2  до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

     

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд шляхом подачі апеляції  протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація