У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 27 квітня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 11 жовтня 2005 року.

Вироком Гагарінського районного м. Севастополя від 25 травня 2004 року

ОСОБА_1,

14 грудня 1981 року народження, уродженця м. Севастополя, раніше двічі судимого, останній раз 27 березня 2000 року за ч. 3 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі, засуджено

за ч. 2 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 3 роки.

Цим вироком засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України також ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди             700 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 11 жовтня 2005 року пом'якшено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 3 роки.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 17 вересня 2003 року близько 1 год. 30 хв., за попередньою змовою з  ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, з квартири АДРЕСА_1 таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5 вартістю 1300 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити призначене йому покарання, врахувавши його другорядну роль (пособника) при вчиненні злочину, його щире каяття у вчиненому та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Зазначає, що призначене йому покарання є більшим суворим, ніж призначене організатору та виконавцю.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Доведеність винності ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення майна з квартири потерпілого ОСОБА_5 підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів та у касаційній скарзі не оскаржується.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України є правильною і засудженим також не оскаржується.

Міра покарання призначена ОСОБА_1 була предметом розгляду апеляційної інстанції.

Урахувавши в повній мірі ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про його особу, обставини що пом'якшують покарання, зокрема, і ті на які посилається засуджений у касаційній скарзі - другорядну роль при вчиненні злочину та його щире каяття, апеляційний суд пом'якшив ОСОБА_1 покарання до 3 років позбавлення волі і звільнив його від відбування з іспитовим строком на 3 роки.

Отже, призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і підстав для його подальшого пом'якшення не вбачається.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

. відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1

С у д д і :

Верещак В.М.                            Колесник М.А.             Мороз М.А.