Справа № 2-1986\10\14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 року                                 м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого                 судді Чередник В.Є.

при секретарі                 Поповій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 1 400 000,00 гривень. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30 січня 2000 року передала ОСОБА_2 в позику 1 400 000,00 гривень із строком повернення до 01.01.2009 року. В зв’язку з тим, що 1-ша відповідачка позику своєчасно не повернула, просить стягнути суму в примусовому порядку солідарно з неї та з ОСОБА_3, який поручився за виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань згідно договору поруки від 01.12.2008р.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги повністю.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, причиною неповернення позики вказала скрутне матеріальне становище.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду письмові заперечення на позов, в яких вказав, що згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припинилася через шість місяців після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, тобто 01.07.2009 року, в зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позову щодо стягнення з нього суми позики.

Суд, вислухавши позивача, відповідача ОСОБА_2  перевіривши матеріали справи, вважає за необхідним задовольнити позовні вимоги виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

30 січня 2000 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики.

    Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

    Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

    Відповідно до умов договору, а саме п.п.1, 6 позивач передав ОСОБА_2 позику в сумі 1 400 000,00 гривень. Згідно п.3 зазначеного договору ОСОБА_2 зобов’язалась повернути суму позики в строк до 01 січня 2009 року.

    Проте до цього часу ОСОБА_2 не виконала взятого на себе обов’язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

    Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

01 грудня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2  зобов’язань за договором позики від 30.01.2000р.

    Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

    В ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Зважаючи на той факт, що строк виконання основного зобов’язання настав 01.01.2009 року, інший строк припинення поруки, ніж встановлений ч.4 ст. 559 ЦК України, договором поруки не передбачений, і цей строк пропущений позивачем, суд вважає обґрунтованими заперечення 2-го відповідача, та не знаходить підстав для солідарної відповідальності відповідачів за пред’явленим позовом.  

    Згідно ч.1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 530, 554, 559, 626, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (м. Харків, вул. Муранова, 36Б, ІПН НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) 1 400 000,00 гривень основного боргу, 1 700,00 гривень судового збору, 120,00 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області  через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ