Справа № 2-         /10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 січня 2010 р. Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді       Ганича І.М.

при секретарі                Мицько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Центр сертифікації і контролю якості будівництва об’єктів нафтогазового комплексу національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці” про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в січні 2009 р. звернувся з позовом в суд про стягнення із відповідача недоплаченої, на його думку, заробітної плати за період з березня 2007 р. по квітень      2008 р. Свої позовні вимоги він мотивує тим, що працював у Львівській філії „Західнафтогазсервіс” на посаді провідного інженера із визначеним посадовим окладом, проте у вказаний період йому виплачувалася зарплата не в повному розмірі, - не відповідно посадовому окладу, внаслідок чого йому було недоплачено, як він вважає, 11981,21 грн. і зазначену суму він просить стягнути із відповідача з виплатою компенсації у розмірі 2734,78 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на мотиви такого, який просить задоволити.

Представник відповідача позову не визнав і зазначив, що оплата праці позивачу у спірний період проводилась пропорційно відпрацьованому часу на підставі наказів, виданих у відповідності до заяв працівників, в тому числі і ОСОБА_1, про згоду працювати неповний робочий час, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в позовних вимогах ОСОБА_1 слід відмовити.

Як встановлено судом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому у 2001 р. призначена пенсія, з лютого 2003 р. працював у Львівській філії „Західнафтогазсервіс” ДП „Центр сертифікації і контролю якості будівництва об’єктів нафтогазового комплексу національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці” на посаді провідного інженера та був звільнений з 30.03.2009 р. за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням чисельності. У 2007 р. посадовий оклад позивача становив 1171 грн., з березня 2008 р. – 1280 грн., з серпня 2008 р. -1360 грн., з вересня 2008 р. – 1500 грн.

Також судом встановлено, що на підприємстві було видано накази про упорядкування використання робочого часу протягом 2007 р. /а.с. 22, 35/ і 2008 р. /а.с. 36/, згідно котрих складалися графіки виходу на роботу працівників, працюючих неповний робочий час, а в табелях обліку робочого часу начальники дільниць відображали кількість робочих днів виходу на роботу працівників, що працювали за графіком неповний робочий час, оплата праці яких проводилася пропорційно відпрацьованому часу /а.с. 39-78/.

Названі накази були видані у зв’язку зі зменшенням обсягу робіт на підприємстві, для збереження кваліфікованої робочої сили та недопущення невиробничих втрат робочого часу, а також згідно поданих заяв працівників, в тому числі і позивача /а.с. 23/, про дачу згоди перейти, за названих несприятливих економічних умов, до роботи з неповним робочим часом, та доведені до відома працівників Львівської філії „Західнафтогазсервіс”.

Відповідно до наведеного нараховувалась та виплачувалась зарплата і позивачу         /а.с. 39, 40/, - пропорційно відпрацьованому ним часу з урахуванням посадового окладу.

Встановлено, що ці накази ніхто із працівників підприємства не оспорював та що такі отримали підтримку всіх працівників на загальних зборах колективу ЛФ „Західнафтогазсервіс” /а.с. 37-38/, що в цілому ствердив в суді і ОСОБА_1

Разом з тим, відповідно до ст.56 КЗпП України за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Оцінюючи зібрані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оплата праці позивачу за період з березня 2007 р. по квітень 2008 р. проводилась без порушень чинного трудового законодавства, а тому в його позовних вимогах слід відмовити.    

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України і ст.56 КЗпП України, суд –

ВИРІШИВ:

    В позовних вимогах ОСОБА_1 до Державного підприємства „Центр сертифікації і контролю якості будівництва об’єктів нафтогазового комплексу національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці” про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів – відмовити.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

Оригінал рішення.