У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 27 квітня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 серпня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

1 квітня 1981 року народження, уродженця м. Харкова, раніше двічі судимого, останній раз 2 березня 2000 року за ч. 2 ст. 141, ст. 17, ч. 1 ст. 140, ст. 145 КК України (1960) на 5 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 18 травня 2001 року, засуджено:

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

            На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання на 4 роки позбавлення волі.

            Даним вироком засуджено також ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 6 грн.;

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ним у м. Харкові таких умисних злочинів злочинів.

14 квітня 2003 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він двічі проникав до торгового приміщення, належного ОСОБА_4, звідки повторно відкрито викрав майно ОСОБА_4 вартістю 6 грн. та майно ОСОБА_5 вартістю 220 грн.

У період з 2 по 4 серпня 2003 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно придбав, перевіз, виготовив та зберігав без мети збуту особливо небезпечні наркотичні засоби: концентрат макової соломи вага сухого залишку якого складає 1,02 гр., а також опій ацетильований - 0, 04 гр., які були вилучені працівниками міліції під час проведення обшуку.

27 січня 2005 року ОСОБА_1, вирвав з рук ОСОБА_6 гроші в  сумі 200 грн., таким чином повторно відкрито заволодів її майном на вказану суму.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційній скарзі засуджений просить застосувавши щодо нього ст. 69 КК України та пом'якшити призначене покарання. Посилається на те, що суд не врахував у повній мірі дані про його особу - те, що він хворий туберкульозом, має на утриманні малолітню дитину, а також обставини, що пом'якшують покарання - його щире каяття і повне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Доведеність винності ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, за які його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів та у касаційній скарзі не заперечується.

Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 309 КК України є правильною і засудженим не оскаржується.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, судом враховані ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини що пом'якшують та обтяжують покарання. Враховано також і обставини, на які посилається засуджений у касаційній скарзі: його хворобу на туберкульоз, наявність на утриманні малолітньої дитини, його щире каяття і повне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, а також його позитивну характеристику за місцем проживання.

Отже, підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України, як про це ставить питання засуджений у касаційній скарзі, не вбачається.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1

С у д д і :

Верещак В.М.                            Колесник М.А.             Мороз М.А.