Україна
Справа №2а-104/2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2010 року Первомайський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Мазки Н.Б.,
при секретарі Колесніковій Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Первомайську про визнання рішення про відмову в підвищенні пенсії неправомірним та зобов’язанні відповідача провести підвищення пенсії, виплачувати її у збільшеному розмірі і сплатити недовиплачену суму надбавки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона народилась у 1940 році і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
30.10.2009р. вона звернулась до відповідача, оскільки має статус «діти війни». Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відмінялась, а рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. та від 22.05.2008р. оставлене в силі і дії до тепер.
Відповідач листом № 1860/Б-11 від 09.11.2009р. у підвищенні пенсії відмови с посиланням на те, що ним проводяться виплати у законодавчо встановленому порядку 10%. Вважає рішення відповідача неправомірним.
Просить зобов'язати відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області виплатити їй підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком за період з 01.01.2009р по 31.12.2009р. з врахуванням фактично виплачених сум.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, від неї надійшла заява, в якій просить суд розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відповідач надав письмові заперечення проти позову. Позов не визнає, посилаючись на те, що в УПФУ м. Первомайська знаходиться на обліку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 із заявою звернулась в жовтні 2009р. до УПФУ в м. Первомайську про підвищення їй пенсії, згідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». УПФУ в м. Первомайську заявниці було дано роз’яснення з цього питання.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІУ від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 цієї ст. встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом.
Згідно ч.2 ст.5 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком , а ч.1 цієї ст.. передбачено, що дія інших нормативно – правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках передбачених цим законом, або в частині , що не суперечить цьому закону.
Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про державний бюджет України» визначається будь –які видатки Держави на загально суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 цього Закону).
Враховуючи, що згідно ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує КМУ, то дії УПФУ в м. Первомайську не можуть бути визнані такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки відповідали вимогам вищезазначених правових актів, тому і не було підстав для обов’язку щомісячно виплачувати доплату до пенсії.
Згідно зі ст. 41 ЗУ«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлених для учасників війни – 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10 – рп2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України, положенням п.41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. А це означає, що право приймати закони, вносити зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом належить виключно Верховній раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам, у тому числі Конституційному Суду України. З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не іншим чином.
Приймаючи рішення Конституційний Суд України не має компетенції відловлювати дію положень, що діяли раніше. Ухвалою Конституційного суду України від 19.05.2009 року № 27-у/2009 було встановлено, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої ст. 28 Закону № 1058-ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону № 2195-ІV. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, а тому вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного суду України.
Після винесення Конституційним судом України від 22.05.2008р. рішення про відновлення дії вищезазначеного законодавчого акту України у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього, порядок обчислення підвищення до пенсії залишився неврегульованим. Тому, відповідно до п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн., з 01.01.2009р. – 49,80грн.
По цім підставам ОСОБА_1 з 01.01.2009 року сплачується підвищення до пенсії, як дитині війни, у сумі 49,80грн.
Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та розглянути справу буз участі представника УПФУ в м. Первомайську.
Дослідивши надані докази, письмові заперечення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В суді встановлено:
ОСОБА_1 народилась 24 грудня 1940 року в с. Комишуваха, Попаснянського району, Луганської області, є пенсіонеркою, пенсію отримує в Первомайському ОСОБА_2 Пенсійного фонду України.
Позивачка надала довідку № 1178 від 02.08.2005 року, видану ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення м. Первомайська, яка підтверджує наявність у неї статусу «діти війни».
Цей статус позивачки відповідачем не заперечувався, крім того з пояснень представника відповідача вбачається, що статус «діти війни» визначається автоматично по тих особових рахунках, на яких дата народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 по 02.09.1945 року.
Ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» №2195\1У від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідними критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, вимоги позивачки щодо зобов'язання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Первомайську здійснити перерахунок підвищення пенсії «дитині війни» за 2009 рік підлягають задоволенню за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з огляду на те, що рішення ухвалюється 03.02.2010 року.
Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.2009 року сплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року відповідач повинен донарахувати позивачці підвищення до пенсії виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком (конкретні розрахунки підвищення повинен визначити відповідач відповідно до своїх функцій та компетенції).
Позовні вимоги задовольняються частково виходячи з тієї обставини, що на відповідача покладається обов‘язок відповідно до його функцій та компетенції робити перерахунок з урахуванням раніше зроблених виплат, і не приймається рішення про стягнення конкретної суми.
На підставі викладеного і керуючись ст. 2, 8, 9, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відмову у виплаті підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 незаконною за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2009 по 31 грудня 2009 року з урахуванням раніше здійснених виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Якщо постанову було проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк , встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Первомайського міського суду Н.Б. Мазка