Копія   Справа № 2- 121/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року                                     м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Юхно С.П.,

при секретарі         Жовтяк Н.В.,

адвоката                  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмету застави  та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про відмову від частини кредиту та дострокове припинення кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року позивач  ОСОБА_3 акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”  звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмету застави. В позові зазначено, що 14 січня 2008 року ОСОБА_4 з відповідачем уклав кредитний договір та договір застави рухомого майна. Згідно умов договору ОСОБА_4 надав відповідачу кредит в сумі 64 147 грн. 18 коп. зі строком повернення до 11 січня 2013 року. Відповідач умови договору не виконав – має прострочену заборгованість по сплаті кредиту, процентів та комісії за користування кредитом.

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про відмову від частини кредиту та дострокове припинення кредитного договору ( а.с.29-30, 41).

    Ухвалою суду від 21 вересня 2009 року вищевказані позови об’єднанні в одне провадження ( а.с. 37).

    Ухвалою суду від 29 січня 2010 року за письмовою заявою відповідача його зустрічний позов залишено без розгляду.

    Представник позивача в останнє судове засідання не з’явився, але надав письмову заяву про розгляд справи без участі представника Банку ( а.с. 66).

Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав та заперечував щодо їх задоволення.

Суд, вислухавши пояснення відповідача його адвоката та, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги Банку не підлягають задоволенню:

    Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами та їх представниками.

    Сторони 14 січня 2008 року уклали кредитний договір № PLLEAN 36441080 ( а.с. 50-51). Згідно підпункту 7.1 пункту 7 вказаного договору ОСОБА_4 надав відповідачу кредит в сумі 64 147грн. 18 коп. з кінцевим терміном погашення 11 січня 2013 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом.

    Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем, він має прострочену заборгованість перед Банком по сплаті кредиту.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 651  ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміні прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні.

Згідно підпункту а) частини 2 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 сторін кредитного договору (а.с.50) у разі порушення позичальником зобов’язань, передбачених умовами цього договору, ОСОБА_4 на власний розсуд має право змінити умови договору – зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди та відсотків за його використання, виконання інших зобов’язань з цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, щодо зобов’язань, термін виконання яких не настав, вважається що термін настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний термін його використання у повному обсязі виконати інші зобов’язання за договором.

Представник Банку не надав суду докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 повідомлявся про необхідність достроково погасити кредит на певну дату.

Відповідач суду пояснив, що ОСОБА_4 не ставив перед ним вимоги про дострокове повернення кредиту. Про необхідність повернути кредит до закінчення строку дії кредитного договору він дізнався лише після отримання ухвали суду про відкриття провадження по справі з копією позову.

ОСОБА_4, в порушення вимог кредитного договору та ст. ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, не направив на адресу відповідача повідомлення про необхідність достроково повернути кредит на конкретну дату, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 60, 208, 209, 212-214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмету застави  в повному об’ємі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області. Заява про апеляційне оскарження подається через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Вірно

Суддя Ленінського районного

суду м. Полтави                                                                                                                   С.П. Юхно