Справа № 2-385 /2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

29 грудня   2009 року                                                           Добровеличківського районного суду Кіровоградської області

в складі головуючого  судді                                                 Кучеренко О.П.

при секретарі:                                                                        Ісуповій В.В.

З участю позивача                                                                 ОСОБА_1

з участю представників  позивача                                       ОСОБА_2,  ОСОБА_3

з участю   відповідача                                                            ОСОБА_4

з участю представника  відповідача                                   ОСОБА_5                    

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Добровеличківка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4  про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, -

                         ВСТАНОВИВ:

     04.08.2009  року  позивач   звернувся до суду з заявою до відповідачів  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, в якому зазначає, що  вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений до позбавлення волі на строк чотири роки за те що 12 травня 2008року близько 2год., перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, керуючи джерелом підвищеної небезпеки автомобілем НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 по вул.Леніна в смт.Добровеличківка Кіровоградської області порушив  п.2.3/б/, п.12.3 Правил  дорожнього руху  України і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1. В результаті наїзду ОСОБА_1 одержав тяжкі тілесні ушкодження які небезпечні для життя. З моменту одержання травми позивач   проходив курс лікування за власні кошти і продовжує лікуватися до теперішнього часу. В період знаходження на стаціонарному лікуванні в Добровеличківській ЦРБ з 12 травня по 20травня 2008року було витрачено на придбання ліків і медикаментів 3316грн., на амбулаторне  лікування в Добровеличківській ЦРБ  витрачено за 2008-2009роки 8289грн. В Кіровоградській обласній лікарні за період з 20 травня 2008року по 18 червня 2008року витрачено на ліки 8131грн., за період з 01.12.2009року по 20.12.2009року – 1414грн. Крім того в результаті наїзду був пошкоджений одяг на суму 860грн., мобільний телефон по ціні 700грн. Загальна сума матеріальної шкоди складає 22710грн.  Крім матеріальної шкоди йому була завдана моральна шкода, яка виразилась у порушенні нормального ритму життя, у фізичних стражданнях, які він переніс і продовжує терпіти. На даний час вже більше року він відірваний від життя, від друзів і знайомих. Він вимушений пересуватись спочатку з допомогою милиць, а потім з паличкою. Він не може працювати і не може навчатись. Він став інвалідом 3групи і все завдяки неправомірним діям відповідачів. Розмір моральної шкоди він оцінює в 150тис.гривень. Він знаходить, що цивільно-правову відповідальність повинні нести безпосередній винуватець у скоєнні злочину, а також власник джерела підвищеної небезпеки. На його думку відповідач ОСОБА_6 заволодів автомобілем “Чері-Амулет”, власником якого є ОСОБА_4 неправомірно. Такому заволодінню сприяла недбалість власника, який не забезпечив схоронність автомобіля, не прийняв заходів до забезпечення неможливості використання автомобіля. Обидва відповідачі повинні нести відповідальність у рівній мірі.Просить стягнути на відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на його користь 22710грн. солідарно та моральної шкоди   з ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на його користь 150тис.грн. солідарно.

    Позивач  в судовому засіданні  позовні вимоги підтримав, збільшивши свої позовні вимоги на 2976,22грн., знаходження його на лікуванні в нейрохірургічному відділенні Кіровоградської обласної лікарні з 27.10.2009року по 20.11.2009року  та просить суд  позов  задовольнити, стягнувши з відповідачів матеріальну шкоду  солідарно на його користь в розмірі  25686грн. та моральну шкоду солідарно на його користь в розмірі 150000 грн.

    Представники позивача ОСОБА_2,  ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали і просять їх задовільнити.

    Відповідач ОСОБА_4  в судовому засіданні  позов  не  визнав і пояснив суду , що він не заподіював позивачу матеріальної і моральної шкоди , відповідач  ОСОБА_6  взяв його автомобіль без його згоди.

    Відповідач ОСОБА_6надав суду заперечення, згідно яких він пояснив суду, що ліки  на лікування позивача були придбані за кошти його  і його родичів.  

      Представник відповідачів ОСОБА_5 в судовому засіданні позов в частині стягнення матеріальної шкоди і моральної з ОСОБА_4  не визнав повністю, в частині стягнення матеріальної шкоди і моральної з ОСОБА_6 визнав частково, пояснивши суду, що відповідачі надавали   матеріальну допомогу  позивачу з першого дня  його знаходження в лікарні, через аптеки оплачували медикаменти які призначались позивачу. З розміром моральної шкоди також не згоден, поскільки  вважає, що позивач не надав суду  доказів, що йому заподіяно  моральну шкоду в розмірі 150000грн.

      Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  відповідача ОСОБА_4,  представника відповідачів ОСОБА_5, допитавши свідка ОСОБА_7,   вивчивши матеріали справи, вважає  встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

    Вироком Добровеличківського районного суду від 11.11.2008року ОСОБА_6 визнано винним  по ст.286 ч.2 КК України і призначено покарання  чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки  за порушення правил безпеки дорожнього  руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило  потерпілому тяжке тілесне ушкодження при наступних обставинах: 12.05.2008року близько  02год. ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, автомобілем  марки “Чері Амулет” державний  реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 по вул. Леніна в смт.Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області зі швидкістю близько 60км/год., в нічний час, з включеним ближнім світлом фар автомобіля, порушив вимоги п.2.3(б),п.12.3 Правил Дорожнього руху, згідно до  яких: п.2.3(б) “ Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов”язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі”; п.12.3 “ У разі винекнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об”єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об”їзду перешкоди”; не пильно стежив за дорожньою обстановкою і відповідно адекватно не відреагував на появу в зоні руху керованого ним автомобіля, пішохода ОСОБА_1, який рухався по лівому краю проїзжої частини вулиці, щодо руху автомобіля, в попутному з підсудним напрямку. Порушуючи вимоги правил дорожнього руху України, щодо безпеки дорожнього руху  ОСОБА_6, автомобілем виїхав на зустрічну для нього   смугу руху  транспорту та не умисно скоїв наїзд керованим ним автомобілем на потерпілого  ОСОБА_1 В результаті зіткнення  в дорожньо-транспортній пригоді, потерпілий отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи №105 від 07.07.2008року  тілесні  ушкодження у вигляді: а) закритої черепно-мозкової травми: забійної рани потиличної ділянки, субархаїдального крововиливу, забою головного мозку другого ступеню; б) відкритого уламкового перелому кісток правої гомілки зі зміщенням відламків, які в совокупності згідно висновку судово-медичної експертизи №105 від 07.07.2008року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя. Також потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої лопатки, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як викликають тривалий розлад здоров”я на термін більше трьох тижнів і пошкодження у вигляді  ссаден ділянки живота та правого плечового суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.  Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальнихї справах апеляційного суду Кіровоградської області від 03.02.2009року  апеляцію засудженого ОСОБА_6 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11.11.2008року відносно нього залишено без задоволення, а вказаний вирок суду – без змін.  Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальнихї справах Верховного Суду України від 09.06.2009року  касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6  залишено без задоволення, а вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області  від 11.11.2008року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області  від 03.02.2009року  щодо нього -  без зміни.

    За час знаходження ОСОБА_1 в лікарні  було витрачено кошти на лікування:  на стаціонарному лікуванні в Добровеличківській ЦРЛ з 12 травня по 20травня 2008року   для придбання ліків і медикаментів на суму 3316грн., що ствержується довідкою Добровеличківської центральної лікарні від 15.07.2008р №678 (а.с.5); на амбулаторне  лікування в Добровеличківській ЦРЛ  витрачено за 2008-2009роки  для придбання ліків і медикаментів на суму  8289грн., що ствержується довідкою головного лікаря Добровеличківської ЦРЛ (а.с.13); в Кіровоградській обласній лікарні за період з 20 травня 2008року по 18 червня 2008року витрачено на ліки кошти в сумі 8131грн., що ствержується довідкою Кіровоградської обласної лікарні від 18.07.2008року (а.с.11); за період з 01.12.2008року по 20.12.2008року – 1414грн., що ствержується довідкою Кіровоградської обласної лікарні від 19.03.2009року № 897/31 (а.с.7).Крім того позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в відділенні нейрохірургії Кіровоградської обласної лікарні з 27.10.2009року по 20.11.2009року і на його лікування було витрачено 2976,22грн. (а.с.91). Загальна сума матеріальної шкоди в частині придбання ліків і медикаментів складає 24126грн.  

    Відповідно до ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов”язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.

    Згідно до   ст.1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним  засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов”язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання , відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

    Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. із змінами  володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.  Особи, які вчинили ці протиправні дії відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

    Згідно ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв”язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

    Відповідно до ч.1 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями  чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

    Відповідно доп.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім”ї чи близьких родичів.

    Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано   каліцтвом,  іншим ушкодженням здоров”я, або смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

        Аналізуючи зібрані по справі докази, оцінюючи їх в совокупності, суд вважає, що позов підлягає  задаволенню  частково по  відношенню до відповідача ОСОБА_6 та в позові необхідно відмовити повністю по відношенню до відповідача ОСОБА_4, поскільки при постановленні рішення суд прийшов до наступних висновків. Вирок Добровеличківського районного суду від 11.11.2008року яким засуджено ОСОБА_6  по ст.286 ч.2 КК України є обов”язковим для суду, що розглядає  справу про цивільно-правові наслідки дій ОСОБА_6 з питань чи мали місце подія дорожньо-транспортної пригоди та чи вчинена ця дорожньо-транспортна пригода  ОСОБА_6 Відповідач по справі  ОСОБА_4 був  володільцем (власником) об”єкта - автомобіля  НОМЕР_1  діяльність з яким створює підвищену небезпеку. Проте під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6,  допитаний в якості свідка ОСОБА_4 надавав суду пояснення, що  того дня він не надавав  підсудньому дозволу на керування його автомобілем. В ході розгляду данної цивільної справи відповідач ОСОБА_4 суду  пояснив, що ОСОБА_6 його свояк – їх дружини рідні сестри, він був запрошений на весілля дочки ОСОБА_6 і в його будинку він ночував, в ту ніч коли трапилась дорожня-транспортна пригода, він заїхав своїм автомобілем в двір ОСОБА_6, закрив його на ключ, який положив в барсетку і ліг відпочивати в будинку ОСОБА_6 Дозволу  на керування своїм автомобілем ОСОБА_8 в ту ніч він не надавав. Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що відповідач ОСОБА_4 її чоловік,  після весілля  вони приїхали до домоволодіння ОСОБА_6, заїхали в двір,  чоловік  закрив автомобіль  і пішов спати. Сам позивач, згідно своїх позовних вимог, вважає, що відповідач ОСОБА_6 заволодів автомобілем “Чері-Амулет”, власником якого є ОСОБА_4 неправомірно.   Суд  вважає, що відповідач ОСОБА_4 є неналежним відповідачем по справі, поскільки він довів суду, що його автомобіль НОМЕР_1  вибув з його володіння внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 і тому ОСОБА_6 повинен відшкодовувати шкоду на загальних підставах.

    Витрати які поніс позивач в частині придбання ліків і медикаментів  в сумі 24126грн.   підлягають стягненню в повному обсязі з відповідача ОСОБА_6, поскільки позивач довів суду допустимими і належними доказами по справі, а саме довідками з лікарень, згідно яких дані ліки і медикаменти використовувались і були придбані саме позивачем. Суд не може  зменшити розмір майнової шкоди у відповідності до заперечень відповідачів, які надали суду в підтверження своїх заперечень чеки на придбання ліків, поскільки вони не довели суду, що ліки куплені по даних чеках використовувались на лікування позивача.

    В частині стягнення вартості пошкодженого одягу на суму 860грн., мобільного телефону на суму 700грн. на користь позивача, то суд  вважає необхідним відмовити, поскільки позивач не надав суду доказів на підтверження своїх вимог в цій частині  позову.

    При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди суд як зазначає Пленум Верховного суду України у п.9 постанови “Про судову практику про відшкодування моральної (немайновоЇ) шкоди” , має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості   і  тому  вирішуючи  позовні  вимоги про  відшкодування  моральної  шкоди в розмірі по 150000 гривень   суд враховує, що внаслідок злочиних дій засудженого ОСОБА_6 позивач  зазнав моральної шкоди, яка виразилась у порушенні нормального ритму життя, у фізичних стражданнях, які він переніс і продовжує терпіти,  що примусило і примушує його докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Судом також береться до уваги, що злочин скоєно з необережності і тому суд  вважає    що  розмір  моральної  шкоди  необхідно зменшити  до 40000грн.  

    Керуючись  ст.ст.22,23,1166-1168,1187 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. із змінами, постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про відшкодування моральної (немайновоЇ) шкоди”від 31.03.1995року, ст. ст.  3,4, 8, 10,11,27,31, 50, 57,  60, 61 , 88, 209,212- 215, 218 ЦПК України, суд,-

                                                                    В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4  про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином -  задовольнити частково.

Стягнути з   ОСОБА_6 12.10. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній  на користь ОСОБА_1     в рахунок відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди в сумі 24126грн.( двадцять чотири тисячі сто двадцять шість  гривень)  та моральної шкоди в сумі 40000грн.(сорок тисяч гривень)  а також державне мито на користь держави в  сумі  1241 грн. (одна тисяча двісті сорок одна гривня)  шляхом стягнення на р/р 31418537700137 Добровеличківська селищна рада 23684291 Мфо 823016 Код 22090100 , а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Добровеличківського районного суду Кіровоградської області в сумі  120 грн. 00 коп.  (сто  двадцять гривень 00 копійок ) отримувач УДК у Добровеличківському районі р/р 31214259700136 Код за ЄДРПОУ 23684291 Мфо 823016  банк отримувач коштів ГУДКУ у Кіровоградській області , в остальній частині позову відмовити.

Рішення суду може бути піддане апеляційному оскарженню шляхом подачі до апеляційного суду Кіровоградської області  через суд першої інстанції,  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя: