Справа № 2-а-149 /2010

        ПОСТАНОВА

       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03   лютого   2010 року                                   Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого  судді                                          Кучеренко О.П.

При секретарі                                                                  Ісуповій В.В.

з участю позивача                                                           ОСОБА_1

з участю представника  позивача                                  ОСОБА_2

з участю представника відповідача                              ОСОБА_3

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Добровеличківка адміністративний позов ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Добровеличківської РДА про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Добровеличківської РДА, щодо призначення та виплати позивачу у 2009 році щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі меншому ніж чотири мінімальні плати – протиправними та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Добровеличківської РДА на користь позивача кошти в сумі 2510 грн., як доплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, -

                             ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій відповідача, щодо призначення та виплати позивачу у 2009 році щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі меншому ніж чотири мінімальні плати – протиправними та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Добровеличківської РДА на користь позивача кошти в сумі 2510 грн., як доплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, мотивуючи тим, що позивач  учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1.26 березня 2008 року йому встановлено 3 групу інвалідності, пов’язану із виконанням обов’язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У зв’язку з цим, йому встановлено ще й статус «інваліда війни», та видано відповідне посвідчення.Вважає, що у нього виникло право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною 4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. На думку позивача, розмір щорічної допомоги на оздоролення у 2009 році повинен був становити 4 х 650 грн.=2600 грн. Розмір недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік становить 2600-90=2510 грн..

В судовому засідання позивач та представник позивача позов підтримали просять його задовільнити.

Представник відповідача ОСОБА_3  позов не визнав, просить в позові відмовити в обґрунтування своєї позиції зазначив, що управління праці та соціального захисту на селення Добровеличківської РДА , як головний  розпорядник  коштів діяв в межах повноважень наданих Бюджетним Кодексом України та Законом України “Про Державний бюджет України на 2009рік”, яким визначено термін проведення виплат і їх розмір. Управління виконало в повному обсязі надані йому повноваження за даним видом бюджетних призначень і в жовтні 2009року, не зобов”язано було виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати..

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1, має  3 групу інвалідності,  що підтверджується посвідченнями: серії Є №084597 як інваліда 3 групи від 18.04.2007 року  та  серії А №434730, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1  від 28.03.2007 року.

Відповідачем по справі було проведено у 2009 році виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 році  позивачу у розмірі 90,00 грн., посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» яким встановлено розмір допомоги на оздоровлення інвалідам ІІІ групи у розмірі – 90 гривень.

Відповідно до СТ.48 Закону України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім”ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  та смерть яких пов”язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Текст змінено ст.48 Закону України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  №107-УІ від 28.12.2007року. Даний текст ст.48Закону України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  рішенням Конституційного Суду України від 22  травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними).

Відповідно до СТ .48 ч.4 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  № 796-ХІІ від 28.02.1991року в редакції до внесення змін Законом №107-УІ від 28.12.2007року,  щорічна  допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах :  інвалідам ІІІ групи – чотири мінімальні заробітні плати.При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 Закону № 796-ХІІ).

Згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено мінімальний розмір заробітної плати на 2009 рік: з 1 січня 2009 року – 605 грн., з 1 квітня 2009 року – 625 грн., з 1 липня 2009 року – 630 грн., з 1 жовтня 2009 року – 650 грн., з 1 грудня 2009 року – 669 грн.

Статтею 152 Конституції України встановлено,  що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані  неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “, є безпідставним.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  відповідно до Закону України ?ро державний бюджет України на 2009рік"  встановлено конкретні розміри виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ Цим законом встановлено розмір таких виплат як кратну відносно до розміру мінімальної пенсії за віком на час виплати.

Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними —нормативними актами при вирішенні д аного спору, застосуванню  підлягає саме ст.48      Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в редакції до внесення змін Законом №107-УІ від 28.12.2007року .

Враховуючи те, що позивач є  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1, має  3 групу інвалідності, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення  у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного до категорії 1, має  3 групу інвалідності, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити його соціальний захист.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхні:с посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи
бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень,дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.З та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Оскільки виплати позивачу щорічної  допомоги на оздоровлення як   учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного до категорії 1,  3 група інвалідності були йому нараховані не в повному обсязі, суд не може взяти на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження. Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних
повноважень, покладені на нього законом, суд визнав необхідним зобов'язати Управління
праці та соціального захисту населення Добровеличківського району Кіровоградської
області здійснити нарахування позивачу невиплачену частину щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст.48 Закону України  “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”  за 2009рік, та здійснити виплату.

    Керуючись  ст.48  Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”,  ст.ст.17, 18,49,51,71,86,94,99,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

                        ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов    - -  задовольнити частково.

         Визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Добровеличківського району Кіровоградської області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 в 2009 році щорічної допомоги на оздоровлення, в належному розмірі.    

              Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Добровеличківського району Кіровоградської області здійснити перерахунок і виплатити за 2009рік ОСОБА_1 невиплачену частину щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст.48 Закону України  “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” в редакції до внесення змін Законом №107-УІ від 28.12.2007року .  

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного  адміністративного  суду  через Добровеличківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.    

    Суддя :