Справа № 2-127/2010

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

       26 січня 2010 року                                                                                              м. Запоріжжя

Заводський  районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді:                              Яцуна О.С.

при секретарі:                                      Єговітіної І.Ю.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 у жовтні 2009 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що 21.07.09 до Державної виконавчої служби Заводського району м. Запоріжжя надійшло письмове звернення відповідача, у якій він, на думку позивача, розповсюдив недостовірну інформацію, яка ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача. Позивач вимагала, щоб вищезазначена інформація була спростована у спосіб, яким була поширена та офіційного вибачення відповідача за вчинення ним неправомірних дій.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала на підставах, викладених у позовній заяві та пояснила, що зміст звернення ОСОБА_2  до державної виконавчої служби не відповідає реальності, оскільки у її власності ніколи не було і не перебуває будь-яких транспортних засобів (довідка  з   Запорізького   РЕВ№2УДАІ   вих.№1\17-1852   від 01.10.2009); вона ніколи не навчалась і в теперішній час не навчається у будь-яких столичних чи міліцейських ВУЗах; не вчиняла ніяких протиправних дій - залякування, шантажу; не звільняла відповідача з роботи та не сприяла його безробіттю. Свої дії щодо звернень до різноманітних державних установ розцінює як захист законних прав та інтересів їх спільної дитини.

    Відповідач ОСОБА_2 та його представник  позовні вимоги не визнали та пояснили, що вони є незаконними, оскільки суд не вправі зобов’язати відповідача вибачитися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у ст. 16, 277 ЦК України. Доводи зазначенні у зверненні до державної виконавчої служби є особистим висновком відповідача, та жодним образом не стосуються діяльності, особистого життя ОСОБА_1 та направлені були виключно до виконавчої служби.

На думку відповідача інформація зазначена у зверненні є оціночним судженням а не фактичним твердженням.

    Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з таких підстав.

21 липня 2009 року до Державної виконавчої служби Заводського району м. Запоріжжя на ім'я заступника начальника - ОСОБА_3 надійшла письмова заява ОСОБА_2, вх. № 2538/14-5914, яка в подальшому була вручена виконавцю - ОСОБА_4 до справи.

Цей факт також було підтверджено у судовому засіданні представниками державної виконавчої служби Заводського району м. Запоріжжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5

На с.2 заяви, її автор, зокрема зазначає наступне: "...Ваша служба сама спровоцировала эти судебные тяжбы, только чтобы удовлетворить напор ОСОБА_6 и ее брата. Ее проверенный метод - это писать на всех жалобы и запугивать. И как видно все боятся ее. Она 2 раза увольняла меня с фирмы "Кит", шантажировала   администрацию   фирмы,   запугивала   налоговой, прокуратурой. Вот поэтому я и не сообщал свое место работы, только с этих соображений. ОСОБА_6 и сейчас посодействовала со своим братом, чтоб я стал безработным. А за это время ОСОБА_6 купила машину, учится в Киевской милицейской академии - что очень дорого, а на мне практикуется как преследовать, доводить до крайностей человека, а потом лечить она же по специальности врач - невропатолог. Вот вам новоиспеченные юристы - милиционеры. Только своя правда - другой не существует...".

Очевидним фактом є те, що інформація викладена у заяві безпосередньо стосується особи ОСОБА_1 та побудована у формі звинувачень щодо її особистих якостей, неетичної поведінки, порушення принципів моралі та вчинення нею протиправних дій, тощо.

Відповідно до статей 21, 28, 32 Конституції України, статей 272, 275, 277, 297, 299, Цивільного кодексу України, статті 48 Закону України "Про інформацію", особа має право на повагу до своєї честі, гідності та ділової репутації, які є недоторканими, і для захисту яких має право звернутись із позовом до суду.

Згідно зі статтею 269 Цивільного кодексу України, особа не може бути позбавлена цих прав або відмовитися від них.

На думку суду, розповсюджена відповідачем вищезазначена інформація про позивача є негативною. Частиною 3 статті 277 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію недостовірності поширюваної негативної інформації про фізичну особу, а саме: "Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного".

Із змісту звернення вбачається, що ОСОБА_2 намагається переконати працівників Державної виконавчої служби Заводського району м. Запоріжжя та суду в корисливих, меркантильних мотивах діяльності ОСОБА_1 Зокрема в тому, що у той час, коли ОСОБА_1 вимагає від ОСОБА_2 сплати заборгованості по аліментам, начебто, купила автомобіль та оплачує "дороге" навчання у Київській міліцейській академії. Відповідач, умисно ухиляючись від сплати заборгованості по аліментним зобов'язанням, які покладені на нього судом, умисно створює позивачу негативний імідж агресивної шантажистки, що залякує та переслідує оточуючих і постійно звільняє відповідача з роботи. Із змісту заяви вбачаються також інші образливі фрази, зокрема "новоиспеченные юристы-милиционеры", направлені на особу позивача та її близьких родичів (зокрема, брата).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що негативні наслідки, спричинені позивачеві вищезазначеними діями відповідача, збільшуються через наступні фактори:

По-перше, особливістю ділової репутації позивача є те, що ОСОБА_1 є професійним лікарем. З 27.08.2004 р. по теперішній час вона працює на посаді лікаря-невропатолога в КУ "Центральна лікарня Орджонікідзевського району" м. Запоріжжя. Гідність і ділова репутація мають дуже велике значення як для ефективного здійснення позивачем професійних обов'язків, так і належного поважного ставлення до неї оточуючих. Тому, очевидно, що відомості наведені та поширені у заяві щодо моральних, професійних якостей позивача є негативними, образливими, принизливими та такими, що не відповідають дійсності, що в цілому завдає непоправної шкоди діловій репутації позивача, в тому числі як професійного лікаря.

По-друге, особливі вимоги до ділової репутації юристів і лікарів та її суспільної оцінки - неухильного додержання приписів чинного законодавства, утримання від будь-яких дій, що можуть призвести до порушення правил професійної етики тощо. Поширена Відповідачем недостовірна інформація несправедливо та безпідставно звинувачує позивача у вдаванні до саме деструктивних, корисливих, інших негативних дій.

По-третє, відповідач навмисно поширює завідомо недостовірну інформацію про позивача у той час, коли між ними відбуваються судові спори про перегляд сплати заборгованості по аліментним зобов'язанням, які покладені на ОСОБА_2 судом.

В   результаті  дій   відповідача   щодо   поширення вищезазначеної    недостовірної    інформації    про    позивача, що опорочили честь, гідність і ділову репутацію, позивачеві було спричинено значну моральну шкоду - втрати немайнового характеру внаслідок приниження її честі, гідності і ділової репутації лікаря, ускладнення подальшого життя, погіршення стосунків  із оточуючими,  що  негативно  сприймають нібито вчинені дії позивачем і поширену інформацію, про яку йдеться у зазначеній статті.

Відповідно до статті 32 Конституції України, статті 280 Цивільного кодексу України, статті 49 Закону України "Про інформацію", позивач має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої йому збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної і наклепницької інформації про особу позивача, і порушенням у такий спосіб його права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, на їх недоторканість. Згідно пункту 4 статті 32 Конституції України, статті 277 Цивільного кодексу України, позивач, також має право на спростування недостовірної інформації про себе і вилучення такої
інформації.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" на момент її чинності зазначалося: "Під наклепом слід розуміти повідомлення винним невизначеній кількості осіб або хоча б одній людині завідомо неправдивих вигадок про начебто вчинений потерпілим протиправний чи аморальний вчинок або інших   відомостей,   що   ганьблять   потерпілого.   Завідомо   неправдивістю визнається    очевидний   для    винного    факт   невідповідності    відомостей дійсності".

Недостовірна негативна інформація про позивача була поширена відповідачем 21 липня 2009 року до Державної виконавчої служби Заводського району м. Запоріжжя.

Конституцією України, у частині 1 статті 32 передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини 2 статті 32 Конституції України, частини 1 статті 302 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 23 Закону України "Про інформацію" забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Частиною 6 статті 23 цього ж Закону встановлено, що інформація про особу охороняється Законом.

З приводу офіційного тлумачення, зокрема статті 23 Закону України "Про інформацію" винесене рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року.

У даному рішенні Конституційний Суд України вирішив, що частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Незважаючи на наведені норми Конституції України, Законів України, Рішення Конституційного суду України, ОСОБА_2, незаконно поширив конфіденційну інформацію про особу позивача, до якої, зокрема належать дані про освіту та майновий стан позивача, без отримання від неї попередньої згоди та без будь-яких на те підстав.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про інформацію" інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.

Ігноруючи вищенаведені норми, відповідач використав письмову заяву для поширення недостовірної, наклепницької інформації, яка направлена на свідоме протиправне порушення прав і свобод позивача, посягає на її честь, гідність, ділову репутацію.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 22, 28, 32, 34, 36, 38, 55 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 23, 269, 271-273, 275-278, 280, 297, 299, Цивільного кодексу України, ст.ст. 46, 48, 49 Закону України "Про інформацію" , ст.ст. 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати  недостовірними,  такими,  що  не  відповідають  дійсності, порушують  права  свободи,  ганьблять  честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1, відомості   викладені та поширені у заяві ОСОБА_2 до державної виконавчої   служби Заводського району м. Запоріжжя вх. № 2538/14-5914 від 21 липня 2009 року відносно Позивача.

Визнати наклепом діяння ОСОБА_2 з виготовлення та поширення інформації відносно ОСОБА_1 викладені у заяві  до державної виконавчої служби Заводського району м. Запоріжжя вх. №2838/14-5914 від 21 липня 2009 року.

Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати відомості, поширені ним у заяві до державної виконавчої служби Заводського району м. Запоріжжя ( вх. №2838/14-5914 від 21 липня 2009 року ) у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом офіційного вибачення перед ОСОБА_1 про те, що ним поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права свободи,    ганьбить    честь,    гідність,    ділову    репутацію  ОСОБА_1, інформація, яка була оприлюднена ним у заяві до державної виконавчої служби Заводського району м. Запоріжжя ( вх. № 2838/14-5914 від 21 липня 2009 року ).

Витрати    пов'язані    зі    спростуванням    відомостей    поширених ОСОБА_2 у заяві до державної виконавчої служби Заводського району м. Запоріжжя ( вх. № 2838/14-5914 від 21 липня 2009 року ) покласти на відповідача.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату державного мита та витрати на   інформаційно-технічне    забезпечення    судового    процесу    у сумі 92 грн.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                          Суддя                                      О.С. Яцун