УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/5343/16-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 34 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання: Ковальської Я.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 30 березня 2018 року під головуванням судді Перекупки І.Г.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом. З урахуванням уточнених вимог просив стягнути з ОСОБА_4 завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 55 398,82 грн., інфляційні втрати на суму 13 003,88 грн., 50 000 грн. в порядку відшкодування завданої йому моральної шкоди та понесені судові витрати (а.с.168-169). В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 29.09.2016 року близько 10.40 год на регульованому перехресті вул.Перемоги - Л.Українки в м.Житомирі трапилась дорожньо- транспортна пригода внаслідок зіткнення автомобіля НОМЕР_1 під його керуванням, який рухався по вул. Перемоги, в напрямку вул. Домбровського, та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по вул.Перемоги в напрямку центральної частини м.Житомира. Останній на вказаному перехресті здійснював маневр повороту ліворуч на вул.Л.Українки. В результаті зіткнення автомобіль НОМЕР_1, змінив напрямок руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який стояв на заборонений сигнал світлофора на вул. Л.Українки в напрямку вул.Чехова в м.Житомирі. Вказане ДТП сталося внаслідок протиправних дій ОСОБА_4, який порушив п.2.3(6), 10.1 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ст.124 КУпАП., що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 927176 від 15.12.2015 року, постановою про закриття кримінального провадження від 19.11.2015 року та постановою Богунського районного суду м.Житомира у справі №295/17503/15-ц від 19.02.2016 року. В результаті скоєної ОСОБА_4 ДТП було пошкоджено належний ОСОБА_3 на правах довіреності автомобіль НОМЕР_1, та спричинено матеріальну шкоду, яка полягає у відшкодуванні ринкової вартості ТЗ у розмірі 98 503, 44 грн., згідно експертного висновку №51 від 07.10.2015 р., складеного судовим експертом Кудинським В.С. На підставі вказаного висновку та заяви ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", як страхувальник правопорушника, 10.03.2016 року виплатило страхове відшкодування у розмірі 27 494,62 грн. З уточненої позовної заяви вбачається, що внаслідок продажу металобрухту, який залишився від його автомобіля, позивач отримав 15 610 грн. З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 залишок невідшкодованої суми матеріальної шкоди з відшкодування вартості ТЗ та, враховуючи тривалий період непроведення відповідачем відшкодування шкоди, ОСОБА_7 просить стягнути з ОСОБА_4 інфляційні втрати та завдану моральну шкоду.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від ЗО березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ "АСК "ІНГО Україна" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування вимог скарги зазначає, що судом взято до уваги Звіт про оцінку транспортного засобу №177922 від 19.08.2016 року, згідно якого вартість автомобіля «Ореl Оmegа» після ДТП становить 51 200 грн. Апелянт не погоджується з даним оціночним звітом, оскільки для визначення вартості за порівняльним підходом, згідно якого був виконаний даний звіт, використовуються статистично усереднені цінові дані КТЗ. Крім того, даний звіт виконаний без проведення особистого огляду оцінювачем транспортного засобу. Апелянт вважає, що суд дав невірну оцінку тому факту, що позивач не погодився з тим, що пошкоджений транспортний засіб є фізично знищеним. Апелянт зазначає, що він продав залишки пошкодженого автомобіля як металобрухт ОСОБА_8 11.10.2015 року. Той факт, що вподальшому ОСОБА_8 продав пошкоджений автомобіль ОСОБА_9 за 117 477,00 грн., апелянту став відомий лише під час розгляду справи. Крім того, апелянт вважає, що ОСОБА_9 було придбано вже відновлений автомобіль, оскільки, згідно витягу з бази даних сервісного центру МВС №1841 вбачається, що транспортний засіб було відчужено вже з іншим двигуном. На думку апелянта, судом не було враховано, що позивачем було зменшено розмір заявлених вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням отриманих коштів від продажу залишків автомобіля. Також судом проігноровано вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та не взято до уваги виписки з лікарні щодо отриманих травм після ДТП.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, 29.09.2016 р. близько 10.40 год. на регульованому перехресті вул.Перемоги - Л.Українки в м.Житомирі трапилась ДТР внаслідок зіткнення автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який рухався по вул.Перемоги в напрямку вул.Домбровського, та автомобіля НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по вул. Перемоги в напрямку центральної частини м.Житомира, та на вказаному перехресті здійснював маневр повороту ліворуч на вул. Л.Українки. В результаті зіткнення автомобіль НОМЕР_1 змінив напрямок руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який стояв на заборонений сигнал світлофора на вул. Л.Українки в напрямку вул. Чехова в м. Житомирі. Вказане ДТП сталося внаслідок протиправних дій ОСОБА_4, який порушив п.2.3(6), 10.1 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ст.124 КУпАП (а.с.7).

Винним у вчинені ДТП визнано ОСОБА_4, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 927176 від 15.12.2015 р., постановою про закриття кримінального провадження від 19.11.2015 р. та постановою Богунського районного суду м.Житомира у справі №295/17503/15-ц від 19.02.2016 року (а.с.18,19).

Внаслідок протиправних дій відповідача та скоєної ним ДТП було пошкоджено належний ОСОБА_3 на правах довіреності автомобіль НОМЕР_1, та спричинено матеріальну шкоду.

Згідно експертного висновку №51 від 07.10.2015 р., складеного судовим експертом Кудинським В.С., матеріальна шкода заподіяна ОСОБА_3 полягає у відшкодуванні ринкової вартості ТЗ у розмірі 98 503, 44 грн. (а.с.8-15).

Між ОСОБА_4 та ПрАТ АСК «ІНГО Україна» було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ №3145076 строком дії з 09.07.2015р. по 08.07.2016 р., відповідно до якого страхова компанія застрахувала майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації на законних підставах автомобіля НОМЕР_5.

На підставі вказаного висновку, та заяви ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування ПАТ "АСК"ІНГО Україна", як страхувальник правопорушника, 10.03.2016 року виплатило позивачеві страхове відшкодування у розмірі 27494,62 грн.(а.с.20,77).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що транспортний засіб, яким за довіреністю керував позивач було продано ОСОБА_10 03.11.2015 р. Вартість автомобіля складає 117 477 грн. У зв'язку з вказаним суд дійшов висновку, що позивач не погодився з тим, що цей КТЗ є фізично знищеним чи його ремонт є недоцільним. Визначена та отримана (погоджена) Страховиком та позивачем ОСОБА_3 сума страхового відшкодування (27 494,62 грн.) не перевищує ліміт відповідальності (50 000 грн.), встановленої полісом обов'язкового страхування, в зв'язку з чим будь-яких стягнень матеріальної шкоди з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 крім суми франшизи в 500 грн., законом в даному випадку не передбачено. Так само різниця у вартості КТЗ до ДТП та після, що визначені експертизою та звітом (98503.44 грн. - 51200 грн. = 47303,44 грн.) не перевищує ліміт застрахованої відповідальності мого довірителя. Крім того, позивач не є ні розпорядником, ні власником пошкодженого автомобіля, тому він не зможе повернути ОСОБА_4 залишки автомобіля відповідно до чинного законодавства в разі стягнення на його користь вартості КТЗ до ДТП.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо)або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до роз»яснень, що викладені в п.14 постанови Пленуму ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

У п.15 зазначеної вище Постанови роз»яснено, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В даному випадку, обставини справи дають підстави вважати, що позивач не погодився із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, оскільки він одержав від страхової компанії страхове відшкодування у вигляді обрахованої останньою різниці між вартістю пошкодженого транспортоного засобу до і після ДТП.

В такому випадку вартість залишків транспортного засобу правового значення не має та на розмір відшкодування не впливає.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те. Що розмір срахового відшкодування визначений неправильно.

Так, сама страхова компанія, заперечуючи проти позову, визнавала, що розмір страхового відшкодування має становити 19808,82 грн.(98503,44-51200-27494,62) (т.1 а.с.52-53).

Саме така сума підлягає відшкодуванню позивачеві. Пари цьому обов»язок по відшкодуванню слід покласти на страхову компанію, зважаючи на наступне.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

За положеннями Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Статтею 6 Закону ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров»ю та/або майну потерпілого.

Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

У п. 22.1. ст. 22 Закону, передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

За наведених обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову.

Крім того, на відповідача ОСОБА_4 слід покласти обов»язок відшкодувати шкоду у вигляді франшизи в сумі 510 грн.

При цьому суд виходить із загальних підстав відповідальності за майнову шкоду, передбачених ст. 1166 ЦК України, яка визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також безпідставно, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції відмовив у відшкодуванні моральної шкоди.

Так, відповідно до роз"яснень, що викладені в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (надалі - Постанови) моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні права власності, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В даному випадку така шкода полягає у пошкодженні автомашини, належної позивачеві.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, обставини, за яких завдано такої шкоди. Зокрема, що внаслідок ДТП позивач переніс психологічний стрес. Також судом враховано тривалість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, необхідність докладання ним додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

За наведених обставин суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 15000 грн.

Крім того, відповідно до положень ст.141 ЦПК пропорційно до задоволеної суми суд покладає на відповідачів обов»язок відшкодувати понесені позивачем судові витрати в розмірі по 1500 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.367,368,274,375,376,381-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від ЗО березня 2018 року скасувати, ухваливши нове - про часткове задоволення позову.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_3 19808 грн.82 коп. страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 510 грн. майнової шкоди та 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 по 1500 грн. з кожного понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складено 28 січня 2019 року.