Справа № 2–267–2009 р.

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

09 ГРУДНЯ 2009 ОСОБА_1 РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ У СКЛАДІ:

                              ГОЛОВУЮЧОГО СУДДІ                       БУШУЛЯНА В.І.,

                         ПРИ СЕКРЕТАРІ                                  КОРЖАН О.В.,

                                           ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА          ПАРАПІРА М.П.,

РОЗГЛЯНУВШИ У ВІДКРИТОМУ СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ У ЗАЛІ СУДУ В С.М.Т. ОСОБА_2 СПРАВУ ЗА ПОЗОВНОЮ ЗАЯВОЮ

САРАТСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДО

ОСОБА_3

З ВИКЛИКОМ ТРЕТІХ ОСІБ, ЯКІ НЕ ЗАЯВЛЯЮТЬ САМОСТІЙНИХ ВИМОГ

ЩОДО ПРЕДМЕТА  СПОРУ: ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ОСОБА_4 КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ПРО

СТЯГНЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ШКОДИ,

СУД,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, вказуючи, що з 05 травня 1997 року по 22 травня 2006 року начальником відділу культури ОСОБА_1 районної державної адміністрації (надалі ОСОБА_1 РДА) працював ОСОБА_5.

 22 травня 2006 року, на підставі розпорядження №58-К голови ОСОБА_1 РДА ОСОБА_3, ОСОБА_5 був звільнений із займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне порушення службових обов’язків без поважних причин. Вважаючи звільнення з посади незаконним, ОСОБА_5 звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Саратського районного суду Одеською області, від 20 листопада 2006 року, залишеною без змін Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України, від 06 березня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені частково: розпорядження голови ОСОБА_1 РДА №58-К від 22.05.2006 року, про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника відділу культури ОСОБА_1 РДА  визнано незаконним …. ОСОБА_5 поновлено на посаді начальника відділу культури ОСОБА_1 РДА, та стягнуто з ОСОБА_1 РДА на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, в сумі 6833 гривні 22 копійки, та моральну шкоду, в сумі 4000 гривні, а всього 10833 гривні 22 копійки.

Однак, з 20 листопада 2006 року до 02 липня 2007 року, з вини відповідача, ОСОБА_5 не був поновлений на посаді, не працював, не отримував заробітну плату. Тому, ОСОБА_5 знову звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав.

02 грудня 2008 року Постановою Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 РДА був задоволений: з ОСОБА_1 РДА на користь ОСОБА_5 було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 20 листопада 2006 року по 02 червня 2007 року, в сумі 8595 гривень, з утриманням обов’язкових урахувань.

ОСОБА_1 РДА Постанова Саратського районного суду від 20.11.2006 року, та Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 року, виконані повністю: ОСОБА_5 повністю відшкодована матеріальна та моральна шкода, на загальну суму 19428 гривень 22 копійки.

Оскільки, відповідач ОСОБА_3, працюючи на посаді голови ОСОБА_1 РДА, видав незаконне розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника відділу культури ОСОБА_1 РДА, ОСОБА_5 був поновлений на посаді за рішеннями суду,  внаслідок чого відповідач спричинив ОСОБА_1 РДА матеріальну шкоду, на загальну суму 19428 гривень 22 копійки, представник позивача, посилаючись на норми Цивільного Кодексу України, на норми Кодексу Законів про Працю України, просив суд позов задовольнити, та стягнути за відповідача на користь позивача 19478 (дев’ятнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 22 копійки, а також судові витрати, у зв’язку з розглядом цивільної справи.    

Представник позивача ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов підтримав повністю і просив його задовольнити. При цьому він вточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 РДА не 19478 гривень 22 копійки, а 19428 гривень 22 копійки, так як помилився при перерахуванні коштів.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 19 травня 2009 року позов не визнав та заперечував проти його задоволення. При цьому він пояснив, що його провини, як голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області на той період часу, в звільненні ОСОБА_5 з посади начальника відділу культури ОСОБА_1 районної державної адміністрації немає. На звільнення ОСОБА_5 він отримав погодження керівника Одеської обласної державної адміністрації і ОСОБА_4 культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації.

Тому, він вважає, що відповідальність у незаконному звільненні ОСОБА_5 повинні нести Одеська обласна державна адміністрація і ОСОБА_4 культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації.  

Відповідач, в наступному, будучі належним чином повідомлений, про дату та час слухання справи, повторно до суду не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим, згідно ст.ст. 224-225 ЦПК України, суд ухвалив закінчити розгляд справи заочно, на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7, яка на підставі довіреності представляє інтереси ОСОБА_4 культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації в судовому засіданні пояснила, що у відповідності до ст.ст. 39, 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» - до повноважень голів місцевих державних адміністрацій відносяться призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів…. Керівники управлінь відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.    

Відповідно до порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 29 липня 1999 року №1374, питання про звільнення з посади керівника управління, відділу, інших структурного підрозділу місцевої державної адміністрації порушується головою відповідної державної адміністрації за наявності обґрунтованих підстав для звільнення з посади.

До управління культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації щодо погодження на звільнення ОСОБА_5 з посади начальника відділу культури ОСОБА_1 районна державна адміністрація не зверталася.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Тому відповідальність за видання розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 22.05.2006 року №58-к «Про звільнення ОСОБА_5Б.» покладено на голову ОСОБА_1 районної державної адміністрації. Вказане розпорядження видав відповідач ОСОБА_3 і тому він особисто повинен нести відповідальність в незаконному звільненні ОСОБА_5 та зобов’язаний покрити шкоду, заподіяну ОСОБА_1 райдержадміністрації, у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_8, яка на підставі довіреності представляє інтереси Одеської обласної державної адміністрації до суду не з’явилася, надіслала до суду письмове клопотання, в якій просила розглянути справу за її відсутності та надала до суду письмові пояснення, які співпадають з поясненнями представника ОСОБА_4 культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації, наданими в суді. При  цьому, вона підтвердила той факт, що відповідач ОСОБА_3, як голова ОСОБА_1 районної державної адміністрації  на той період часу, звертався до Одеської обласної державної адміністрації за погодженням на звільнення ОСОБА_5. Одеська обласна державна адміністрація погодила звільнення ОСОБА_5 з посади начальника відділу культури ОСОБА_1 районної державної адміністрації. Але, відповідач повинен нести одноособово відповідальність за незаконне звільнення ОСОБА_5.    

Заслухавши представника позивача, відповідача, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної службовою особою з її вини установі, внаслідок незаконного звільнення працівника  з займаної посади, що регулюються Кодексом Законів про Працю України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до п.8 ст.134, ст.237 КЗпП України, – відповідно до законодавства службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі, організації…. Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов’язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно ст.ст.41 ч.1, 49 ч.3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» - голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством… Держава має право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевої державної адміністрації, яка заподіяла шкоду, у розмірах і порядку, визначених законодавством.

В п.33 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9, від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», роз’яснено, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п.8 ст.134 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року ) ,   настає повна матеріальна відповідальність  винних в цьому службових осіб і обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалося раніше.

16 травня 2006 року відповідач ОСОБА_3, як голова ОСОБА_1 районної державної адміністрації на той період часу, особисто звернувся до В.О. голови Одеської обласної державної адміністрації з проханням щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_5 з посади начальника відділу культури ОСОБА_1 районної державної адміністрації.

З копії розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3, від 22 травня 2006 року №58-К (а.с.10), вбачається що ОСОБА_5 був звільнений із займаної посади начальника відділу культури ОСОБА_1 районної державної адміністрації на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне порушення службових обов’язків без поважних причин.

Постановою Саратського районного суду Одеською області, від 20 листопада 2006 року, залишеною без змін Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України, від 06 березня 2008 року, (а.с.6-9, 11-15) позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені частково: розпорядження голови ОСОБА_1 РДА №58-К від 22.05.2006 року про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника відділу культури ОСОБА_1 РДА визнано незаконним …. ОСОБА_5 поновлено на посаді начальника відділу культури ОСОБА_1 РДА, та стягнуто з ОСОБА_1 РДА на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, в сумі 6833 гривні 22 копійки, та моральну шкоду, в сумі 4000 гривні, а всього 10833 гривні 22 копійки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду, від 02 грудня 2008 року (а.с.16-18) адміністративний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області був задоволений: з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_5 було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 листопада 2006 року по 02 червня 2007 року, в сумі 8595 гривень, з утриманням обов’язкових урахувань.

Згідно платіжних доручень №122, від 20.08.2008 року; №59 і №60, від 24.08.2008 року; №83,  від 15.09.2008 року;  №214, від 25.12.2008 року; зведеної відомості №2, від 24.04.2008 року ОСОБА_1 районною державною адміністрацією ОСОБА_5 повністю нарахована та відшкодована матеріальна та моральна шкода, на загальну суму 19428 гривень 22 копійки (а.с.20-25).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, як голова ОСОБА_1 районної державної адміністрації, на той період часу, одноособово винен в незаконному звільненні ОСОБА_5 з посади начальника відділу культури ОСОБА_1 районної державної адміністрації. ОСОБА_1 районна адміністрація повністю оплатила ОСОБА_5 час вимушеного прогулу. Відповідач зобов’язаний покрити шкоду, заподіяну ОСОБА_1 райдержадміністрації, у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі. З відповідача слід стягнути на користь позивача: 19428 (дев’ятнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 22 копійки - завданої матеріальної і моральної шкоди, у зв’язку з оплатою працівникові ОСОБА_5 часу вимушеного прогулу; 195 (сто дев’яносто п’ять) гривень – сплати судового збору; та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в розмірі 30 гривень, а всього на загальну суму 19653 (дев’ятнадцять тисяч шістсот п’ятдесят три) гривні 22 копійки.

КЕРУЮЧИСЬ П.8 СТ.134, СТ.237 КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ, СТ.СТ.41, 49 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ», ПОСТАНОВОЮ ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ №9 ВІД 06.11.92Р. «ПРО ПРАКТИКУ ОСОБА_9 ТРУДОВИХ СПОРІВ»,  СТ.СТ. 3, 5-8, 10, 11, 60, 212-215, 218, 224-225, 294 ЦПК УКРАЇНИ,

СУД,

В И Р І Ш И В :

ПОЗОВ ЗАДОВОЛЬНИТИ ПОВНІСТЮ. СТЯГНУТИ З ОСОБА_3, НА КОРИСТЬ САРАТСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ: 19428 (ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЬ ТИСЯЧ ЧОТИРИСТА ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ) ГРИВЕНЬ 22 КОПІЙКИ – ЗАВДАНОЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ І МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ, У ЗВ’ЯЗКУ З ОПЛАТОЮ ПРАЦІВНИКОВІ ОСОБА_5 ЧАСУ ВИМУШЕНОГО ПРОГУЛУ; 195 (СТО ДЕВ’ЯНОСТО П’ЯТЬ) ГРИВЕНЬ – СПЛАТИ СУДОВОГО ЗБОРУ; 30 (ТРИДЦЯТЬ) ГРИВЕНЬ – СПЛАТИ ВИТРАТ НА ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ, - А УСЬОГО, НА ЗАГАЛЬНУ СУМУ 19653 (ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЬ ТИСЯЧ ШІСТСОТ П’ЯТДЕСЯТ ТРИ) ГРИВНІ 22 КОПІЙКИ.

ЗАЯВУ ПРО ПЕРЕГЛЯД ЗАОЧНОГО РІШЕННЯ МОЖЕ БУТИ ПОДАНО ВІДПОВІДАЧЕМ ДО САРАТСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРОТЯГОМ ДЕСЯТИ ДНІВ З ДНЯ ОТРИМАННЯ КОПІЇ РІШЕННЯ СУДУ.

ЗАЯВА ПРО АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ РІШЕННЯ МОЖЕ БУТИ ПОДАНА ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРОТЯГОМ ДЕСЯТИ ДНІВ ПІСЛЯ ПРОГОЛОШЕННЯ ЧЕРЕЗ САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА НА РІШЕННЯ СУДУ ПОДАЄТЬСЯ ПРОТЯГОМ ДВАДЦЯТИ ДНІВ ОСОБА_10 ПРО АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ РІШЕННЯ СУДУ ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

СУДДЯ