Справа № 2а-6/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28   січня 2 0 10 року               Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:     головуючого     судді Слюсар Л.П.

                  при секретарі          Карпенко І.Ю.

                  розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в  м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом     ОСОБА_1 до   ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради,  ОСОБА_3 Центру  по нарахуванню і виплаті  допомог  та здійсненню контролю  за правильністю  призначення  та виплати пенсій і цільових допомог  Дніпропетровської облдержадміністрації  про стягнення  коштів одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС, які стали  інвалідами  внаслідок Чорнобильської катастрофи ,   -

ВСТАНОВИВ:

В   червні  2009 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради,  про стягнення  коштів одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС, які стали  інвалідами  внаслідок Чорнобильської катастрофи . Ухвалою суду в якості співвідповідача був залучений ОСОБА_3 Центр  по нарахуванню і виплаті  допомог та здійсненню контролю  за правильністю  призначення  та виплати пенсій і цільових допомог  Дніпропетровської облдержадміністрації.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позові і  в судовому засіданні посилався на те, що   він є учасником ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 р., другої категорії, з 28 березня 2006 року -  першої категорії, інвалід 3 групи. Відповідно до  ст. 48 Закону України  « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  йому передбачена  виплата одноразової компенсації  учасника  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 30 мінімальних заробітних  плат.  Виплата повинна   здійснюватися з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Йому була встановлена інвалідність 28.03.2006 року, мінімальна заробітна плата на  момент встановлення інвалідності складала 350 грн.  Однак в травні 2006 року йому було виплачено 189 грн.60 коп., а не 10500 грн. ( 350х30).   Просив   визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради по виплаті  одноразової компенсації  учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі ст.48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у неповному обсязі, а саме у розмірі 189 грн. 60 коп.; стягнути на його користь з  ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради невиплачену суму одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 10310 грн. 40 коп.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Індустріальної  районної у м. Дніпропетровську ради  в судовому засіданні  позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що  позивач про розмір призначеної допомоги  дізнався і отримав в 2006 році,  тому ним пропущено  строк позовної давності щодо перерахунку  та виплати допомоги за 2006 рік.   Просив в задоволені позову відмовити.  

Представник відповідача  ОСОБА_3 Центру  по нарахуванню і виплаті  допомог  та здійсненню  контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових  грошових допомог Дніпропетровської облдержадміністрації  в судове засідання з’явився.  Позовні вимоги не визнали, вважають себе неналежним відповідачем по справі, оскільки  відповідно до  ст.48 Закону України «   Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  допомога  виплачується громадянам за місцем їх  проживання, органами соціального захисту населення.  Вказали на пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду .      

Суд, заслухавши  сторони,  вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до ст.2  Кодексу адміністративного  судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист  прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері  публічно-правових  відносин від порушень з боку  органів державної влади  органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі  на виконання делегованих повноважень.  

Як встановлено матеріалами справи та у судовому засіданні   ОСОБА_1   відповідно до  посвідчення  серія А №442509  виданого 28 .0 3.2006 року  Дніпропетровською обласною державною адміністрацією  є учасником  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  в 1986 році   першої категорії з 28.03.2006 року, раніше 2 категорії,  інвалід 3 групи   ( а.с.6) .

ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради було виплачено  в травні 2006 року ОСОБА_1 одноразову компенсацію  за первинно встановлену  3 групу інвалідності в розмірі  встановленому  Постановою КМ України -  189 грн. 60 коп.  

Таким чином ОСОБА_3 Центр  по нарахуванню і виплаті  допомог  та здійсненню контролю  за правильністю  призначення  та виплати пенсій і цільових допомог  Дніпропетровської облдержадміністрації не є відповідачем по справі.

  Відповідно до аб.2   ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” одноразова компенсація учасниками ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,  які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи  інвалідам ІІІ групи  - виплачується  у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється  з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення  інвалідності.

Відповідно до  п.37  ст.77 Закону України « Про державний бюджет України  на 2006 рік»  дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого,  шостого та сьомого ч.4 та ч.7  ст.48 Закону України  “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  в частині виплати компенсацій  і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено, а тому незастосування відповідачем норм зупиненого Закону України не можуть бути визнані неправомірними.

Виходячи із вищевикладеного позовні вимоги позивача не   знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і  не підлягають задоволенню.  

Відповідно до ст. 94 КАС України  судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 3, 48,55,92 Конституції України, ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,  Законом України « Про державний бюджет на 2006 рік»,     ст. ст.  11, 12, 91,99,100,  158, 159, 160, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовної заяви  ОСОБА_1 відмовити.

            Постанова  набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.  У разі  подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.    

П останова може   бути оскаржена до апеляційного  адміністративного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ- з дня складання  в повному обсязі,  заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії  до апеляційної інстанції, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення .

                Суддя                                                                    Л.П. Слюсар