Справа № 2  -443/2010

РІШЕННЯ    

і м е н е м   УКРАЇНИ

03 лютого   2010 року                         місто Сімферополь

    Центральний районний суд  м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді Лебедь О.Д., при секретарі Боровікової І.Ю.,  з участю – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відновлення становища, яке існувало до порушення права, знесення самочинної будівлі, стягнення моральної шкоди  

встановив:

    Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про відновлення становища, яке існувало до порушення права, знесення самочинної будівлі, стягнення моральної шкоди, мотивуючі свої вимоги що вона є власністю земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Сімферополь пров. Лазовий, 11. Відповідач на вказаній земельній ділянці веде самочинне будівництво, чим порушує право власності  позивача, створює перешкоди в користуванні позивача земельною ділянкою, вказане привило к хвилюванню та моральним стражданням, моральну шкоду позивач оцінює в 100 тис. грн.. Просить відновити стан земельної ділянки, який існувало до порушення права приватної власності, шляхом знесення самочинної будівлі відповідача, що знаходиться на земельній ділянці, яка знаходиться в г. Сімферополі по пров. Сімферополь за рахунок коштів відповідача, та стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 100 тис. грн..

    Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

    Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що він не веде будівництво на спірній ділянці, він дійсно декілька разів знаходився на спірній земельній ділянці, однак  робив це за проханням ОСОБА_4, яке і веде там будівництво, чи є у неї яки – не будь документи на право будівництва, він не знає.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивачці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка, яка розташована за адресою м. Сімферополь пров. Лозовий, 11 загальною площею 0, 1000 га в межах згідно з планом.

    Мотивами звернення позивача є та обставина, що на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві власності, відповідач веде самочинно будівництво.

    Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки, або землекористувач може вимагати усунення будь – яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

    Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянці здійснюється, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, відповідно до вимог п.б ч.3 ст.152 ЗК України.

    Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доведенню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін і інших осіб, які беруть у справі, виникає спір.  

    На думку суду, позивачка не довила суду, що саме відповідач веде самочинно будівництво на земельній ділянці, що належить їй на праві власності, відповідач заперечував, що він здійснював самочинно будівництво.  Позивачем суду не надано будь – яких фактичних даних, яки б свідчили про те, що саме відповідач здійснював самочинно будівництво на спірній земельній ділянці, надана суду копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи про це не свідчить, оскільки не несе в себе інформації, яка свідчить про будівництво саме відповідачем, цей факт вказаний в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.12.2009 г. лише зі слів самої позивачці.

    Як встановлено в судовому засіданні, моральна шкода, яку просить позивачка стягнути з відповідача, безпосередньо зв’язана з порушенням права власності на земельну ділянку, однак, оскільки суду не доведено, що саме відповідач порушив право власності позивачці на земельну ділянку, то підстав для задоволення позову в частині моральної шкоди також не має.

    Таким чином, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтовані, не засновані на вимогах Закону та задоволенню не підлягають.

            На підставі ст. 23, 321 ЦК України, ст.. 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 3, 11, 13, 57-60, 79,209, 215, 218 ЦПК України,

                                                                        В И Р І Ш И В:

    ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про відновлення становища, яке існувало до порушення права, знесення самочинної будівлі, стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Криму через Центральний районний суд  м . Сімферополя шляхом подачі  в 10 – денний  строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги.

    Суддя: