НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                       РІШЕННЯ

                                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня  2010 року                              справа № 2-115-2010                      м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого                                        Ференс-Піжук О.Р.                  

при секретарі                                       Шевчук О.М.,

з участю позивача                               ОСОБА_1,

представника позивача                      ОСОБА_2,

представника відповідача                  ОСОБА_3,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Волиньвугілля» про відшкодування  моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, суд,                                                                

встановив:

           12 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Волиньвугілля» про стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював на шахті №6 Шахтоуправління «Октябрське» та на шахті №5 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля»  в шкідливих умовах 31 рік. 14 травня1991 року під час роботи в шахті на видобувній дільниці №1 шахти «Октябрська» з ним стався нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом.  Працюючи бригадиром ГРОВ позивач отримав травму колінного суглоба лівої ноги. З приводу отримання виробничої травми було оформлено акт №12 про нещасний випадок на виробництві. Крім того, внаслідок тривалої роботи в шкідливих підземних умовах висновком Нововолинської МСЕК від 15.09.2006 року йому було встановлено профзахворювання  вегетативно-сенсорну поліневропатію рук з вираженими трофічними порушеннями - 10% та хронічним обструктивним бронхітом пильової етіології ІІ стадії - 20%. ОСОБА_1 був визначений загальний відсоток втрати працездатності 30% за обидва профзахворювання. Висновком Нововолинської МСЕК від 28.09.2007 року  загальна втрата працездатності по зазначеним професійним захворюванням був збільшений до 35%. Висновком Нововолинської МСЕК від 14.03.2008 року йому додатково було встановлено 30% втрати працездатності по наслідкам виробничої травми в 2007 році. Загальна втрата працездатності по виробничій травмі та професійним захворюванням становила 65 %, позивач був визнаний інвалідом ІІІ групи. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 21.01.2009 року у позивача було встановлене профзахворювання хронічну нейросенсорну приглухуватість зі зниженням слуху. Висновком Нововолинської МСЕК від 13.02.2009 року йому додатково було встановлено 15% втрати працездатності по профзахворюванню хронічна нейросенсорна приглухуватість. Загальна втрата працездатності по виробничій травмі та професійним захворюванням була встановлена в розмірі 80% та він був визнаний інвалідом ІІ групи. Оскільки моральна шкода не виплачувалась, вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому професійним захворюванням, у незворотності та характеру вимушених змін в житті, побуті, сімейних відносинах, неможливості відновлення попереднього стану здоров’я. Через ушкодження здоров’я на виробництві йому спричинено моральну шкоду, яку зобов’язаний відшкодувати заподіювач шкоди, яким являється ДП «Волиньвугілля». Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 70000 грн. та 700 грн. на оплату витрат на правову допомогу.

    Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали повністю.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, та пояснив, що  вини підприємства у  настанні нещасного випадку та  отримання  професійного захворювання немає, позивач отримує за отримане ушкодження здоров’я щомісячно страхові виплати.  

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення  в зв’язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював протягом 1979-2008 років  на різних посадах на шахтах №6 Шахтоуправління «Октябрське» та на шахті №5 «Нововолинська», яка є виробничим підрозділом відповідача – ДП «Волиньвугілля» (а.с.3-11).

    Відповідно до акту розслідування хронічного захворювання від 04 липня  2006 року (а.с. 14-15) та акту розслідування хронічного професійного захворювання від 21 січня 2009 року (а.с. 11-12) ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання вегетативно-сенсорну поліневропатію рук з вираженими трофічними порушеннями та двобічну хронічну нейросенсорну приглухуватість з помірною ступеню зниження слуху (ІІІ).    

Основною причиною даних профзахворювань  як зазначено у пункті 17 акту П-4 від 21.01.2009 року (а.с.11-12) та в пункті 17 акту П-4 від 04.07.2006 року (а.с.14-15) є недосконалість гірничої техніки та шахтних механізмів в частині їх шумової  характеристики, рівень шуму перевищує рівень допустимої санітарно-гігієнічної норми, перевищення рівнів вібрації на робочих місцях.

14 травня 1991 року під час роботи шахті №6 Шахтоуправління «Октябрське» з позивачем стався нещасний випадок – отримав травму колінного суглоба лівої ноги. Підтвердженням цьому є акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 складений відповідачем 17 травня 1991  року (а.с.5-6).

    Позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІ групи та йому встановлено 80% втрати працездатності, в зв’язку з професійним захворюванням та трудовим каліцтвом. Вказані обставини підтверджуються копіями виписок із акту освідчення в МСЕК (а.с.7-10,13,19-20).

    Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

    Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

    Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

    Разом з тим ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

    Умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

    Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

    Як встановлено в суді відповідач ДП «Волиньвугілля» не забезпечив безпечних умов праці ОСОБА_1 на робочому місці, про що зазначено у пунктах 13,17 акту за формою П-4 від 21 січня 2009 року(а.с.11-12), у пунктах 13,17 акту за формою П-4 від 04 серпня 2006 року(а.с.14-15), у пунктах  11.2 акту №12 про нещасний випадок на виробництві від 17 травня 1991 року (а.с.5-6).

    Досліджені докази дають суду підстави вважати, що неправомірними діями відповідача ДП «Волиньвугілля» позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка виразилась у наступному.

    ОСОБА_1 працюючи на шахті в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, крім того  отримав виробничу травму, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час, втратив 80% професійної працездатності, визнаний інвалідом ІІ групи

    Отже, спричинена ОСОБА_1 моральна шкода у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві – професійним захворюванням та виробничою травмою, підлягає відшкодуванню відповідачем ДП «Волиньвугілля» з вини якого вона заподіяна.

    Відповідно до роз’яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

    Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що в користь позивача ОСОБА_1 стягнути 25000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

    При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав професійне захворювання - вегетативно-сенсорну поліневропатію рук з вираженими трофічними порушеннями, хронічним обструктивним бронхитом пильової етіології , хронічну нейросенсорну приглухуватість, та виробничу травму колінного суглоба лівої ноги . Тривалий час позивач перебував на лікуванні, що підтверджується виписками з історії хвороби (а.с. 16-18, 21-23, 29-31). Позивач є інвалідом другої групи в зв’язку з профзахворюванням, згідно висновку МСЕК потребує медикаментозного забезпечення та санаторно-курортного лікування. Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя,  а тому виходячи із характеру душевних страждань ОСОБА_1 та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 25000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати  на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої  частини вимог.

    Враховуючи зазначене, до стягнення з ДП «Волиньвугілля» на користь позивача підлягає  250 грн. витрат на правову допомогу.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 13, 14 Закону України «Про охорону праці»- суд,

вирішив:

    Позов задовольнити частково.

          Стягнути з ДП «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 25000 (двадцять п’ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.                                                                                                                                                  

          Стягнути з ДП «Волиньвугілля»  в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з ДП «Волиньвугілля»  15 (п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

    Стягнути з ДП «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 250 (двісті п’ятдесят) грн. витрат на правову допомогу.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий         підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                                                     О.Р. Ференс-Піжук