РІШЕННЯ                              Справа № 2-134/2010  

                                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 січня  2010 року                             Верхньодніпровський районний суд

                                                                Дніпропетровської області

В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

                При секретарі – Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому   судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ,-

                                                  ВСТАНОВИВ:

    До суду звернулась позивач ОСОБА_1, з позовом про стягнення аліментів до відповідача ОСОБА_3, в обгрунтування своїх вимог позивач посилається на слідуюче: 18.10.1997   року вона вступила в  зареєстрований шлюб з відповідачем по справі

  В період шлюбу у них народився син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

     04.08.2009 року за рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області шлюб між сторонами був розірваний.

         Просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина.

       В  судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала,  просить стягнути аліменти на утримання сина, пояснючи, що вона з відповідачем дійсно уклала договір  про сплату аліментів на дитину. Відповідач плтить їй аліменти, але в розмірі 200 грн., вважає, що дана сума сплачуваних аліментів не відповідає 25% заробітку відповідача, тому вона хоче отримувати аліменти за рішенням суду, як усі.

       Відповідач в судове засідання не з”явився, подавши заяву про слухання справи у його відсутність. В попередньому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, подавши письмові запречення в яких указав, що в  серпні 2009 року  він з позивачкою розірвали шлюб. Перед  розірванням шлюбу вони уклали два договори між пожружжям : 01.04.2009 року яким передбачили можливість батька  бачитись  з дитиною та 14.05.2009 року за яким він зобов”язувався до 10 числа кожного місяця передавати ОСОБА_1, аліменти в розмірі 25% свого доходу, але не менше 30% від  прожиткового мініму для дитини відповідного віку. Та  сплачувати аліменти у випадку навчання сина   у вищому навчальному закладі денної форми навчання. Цей договір посвідчений нотаріусом. Він в добровільному  порядку кожного місяця надсилає позивачці аліменти починаючи ще до офіційного розлучення. Тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

   Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню за слідуючими підставами:  18.10.1997   року сторони вступили в зареєстрований шлюб.

      В період шлюбу у сторін народився  син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження.

      04.08.2009 року за рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

  Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов”язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

      Судом встановлено, що сторони в добровільному порядку вирішили між собою питання про утримання дитини та про стягнення аліментів, шляхом укладення двох договорів.

      Договором між подружжям від 01.04.2009 року, уладеним між ОСОБА_1, та ОСОБА_2, вирішено питання щодо розірвання шлюбу за взаємною згодою, місця проживання неповнолітньої дитини,  способу  спілкування ОСОБА_2, з дитиною. п. 2.5. зазначеного договору встановлено, що ОСОБА_2, зобов”язується брати участь у забезпеченні умов життя ОСОБА_4, до його 18-річчя, буде щомісячно сплачувати на користь ОСОБА_1, допомогу на  утримання сина в розмірі 25 %  свого загальномісячного доходу, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

    В даний час з приводу розірвання цього договору існує спір між сторонами. ОСОБА_2, звернувся з позовом до ОСОБА_1, про спонукання виконання договору та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, а ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом  до ОСОБА_2, про розірвання договору  між подружжям, укладеного, 01.04.2009 року, що підтверджується копіями позовних заяв сторін

   14.05.2009 року між  ОСОБА_2, та ОСОБА_1, укладений договір між батьками про сплату аліментів.

    п. 2 цього договору втсановлено, що ОСОБА_2, зобов”язувався до 10 числа кожного місяця передавати ОСОБА_1, аліменти в розмірі 25% свого доходу, але не менше 30% від  прожиткового мініму для дитини відповідного віку. Та  сплачувати аліменти у випадку навчання сина   у вищому навчальному закладі денної форми навчання. Цей договір посвідчений державним нотарусом Солонянської держаної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1949.

     Даний договір  ніким з сторін не оспарюється. Таким чином, укладаючи даний договір сторони  вибрали доровільний порядок щодо  забезпечення участі одного із батьків в утриманні дитини.

     Позовні вимоги позивачки є такі ж самі як і визначений в договорі розмір аліментів, тобто вона не просить встановити інший розмір аліментів, ніж передбачений договором.

     Відповідачем також подані квитанції про  перерахування позивачці коштів на утримання дитини та довідка про його доходи. Таким чином судом встановлено, що відповідач виконує свої обов”язки за договором  про надання позивачці коштів на утримання дитини.

       п. 8 договору між батьками про сплату аліментів на дитину від 14.05.2009 року предбачається, що у разі невиконання  ОСОБА_2, своїх обов”язків за договоором аліменти можуть стягуватись з нього на підставі виконавчого напису нотаріуса. Тобто якщо позивач вважає, що розмір  сплачених їй відповідачем аліментів на утримання сина не відповідає 25%  отримуваного ним прибутку, договорм передбачено, що в цьому разі вона має можливість отримати виконавчий напис нотаріуса та пред”явити його до примусового виконання. І примусове стягнення аліментів буде здійснюватись на підставі виконавчого напису нотаріуса.

       За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина потрібно відмовити, так як дане питання в межах позовних вимог урегульоване між сторонами в договірному порядку.

             Керуючись ст. 10, 60,  212 ЦПК України суд,-

                                                         ВИРІШИВ:

        У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4  аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити

        Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі  заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви, через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

       Головуючий.