Справа № 2-а-31/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2010року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Порох К.Г.
при секретарі – Лук’яненко О.В.
за участю позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, інспектора ДПС взводу ДПС із забезпечення супроводження ОСОБА_2
«Про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення», -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Васильківського районного суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 29 жовтня 2009 року постановою інспектора дорожньо – патрульної служби взводу ДПС із забезпечення супроводження ОСОБА_2 на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300грн., за те, що 29.10.2009 р., близько 13 год.16 хв. в м. Дніпропетровську на пл.. Жовтневій, керуючи автомобілем ОСОБА_3, державний номер НОМЕР_1, порушив п.8.1 Правил дорожнього руху України, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Він вважає, що дії працівника ДПС УДАІ при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення є неправомірними, а постанова є незаконною, оскільки з доданих до постанови фотокопій не можна дійти висновку, де саме і в якому місці рухався його автомобіль на момент зйомки, на якій вулиці і в якому населеному пункті встановлений дорожній знак «Зупинку заборонено». Просив суд поновити пропущений ним строк для оскарження вище зазначеної постанови та скасувати постанову АН №522548 від 29.10.2009 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, пояснивши, що 29 жовтня 2009 року він був у м.Дніпропетровську, перебував у різних місцях, на різних вулицях, коли зупинявся, то не виходив з автомобіля і в разі виявлення якогось порушення правил дорожнього руху з його боку міг би дати пояснення, однак до нього ніхто із працівників ДАІ не підходив. Винесену постанову отримав поштою 19.12.2009 року, знаходився на лікарняному з 26.11.2009 р. по 19.12.2009р., через що пропустив встановлений строк на оскарження постанови.
Представник відповідача УДАІ ГУМВС України в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав,просив застосувати при вирішенні справи положення про строк позовної давності на оскарження постанови.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2009 року інспектором дорожньо – патрульної служби взводу ДПС із забезпечення супроводження ОСОБА_2 винесено постанову АН №522548 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, в якій вказано, що 29.10.2009 року,близько 13год.1655хв., в м. Дніпропетровську на пл. Жовтневій, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Міцубісі Колт», державний номер НОМЕР_1, порушив п.8.1 Правил дорожнього руху України, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Порушення було зафіксоване приладом «Візір» №0812585. На водія ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. (а.с.6).
Постанову по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 отримав 19.12.2009 року, з 26.11.2009 по 19.12.2009 року знаходився на санаторному лікуваннні за межами місця проживання, що підтверджується листком непрацездатності Васильківської ЦРЛ (а.с.3).
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд прийшов до висновку, що вони врегульовані нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексом адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивачем по даній справі строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення пропущено з поважних причин, оскільки зазначену постанову він отримав лише 19 грудня 2009 року, в той час, як постанову було винесено 29 жовтня 2009 року.
Суд не приймає до уваги фотознімки як доказ правопорушення, зазначеного у постанові, оскільки вони не містить ознак, які могли б підтвердити ту обставину, що дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» встановлений на пл. Жовтневій в м. Дніпропетровську, а не в іншому місці і автомобіль «Міцубісі Колт», державний номер НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку саме в цьому місці (на фотознімках зображений автомобіль ззаду, дорожнього знаку не видно), крім того, в порушення вимог ст.14-1КУпроАП, в постанові відсутні дані про роботу спеціального технічного засобу «Візир» як такого, що має функцію фото-кінозйомки чи відеозапису та працює в автоматичному режимі (а.с.3).
Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності, суд вважає винесену постанову серії АН № 522548 від 29 жовтня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 70-71, 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміінстративного стягнення.
Визнати дії інспектора ДПС взводу ДПС із забезпечення супроводження ОСОБА_2 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпроАП неправомірними.
Постанову інспектора ДПС взводу ДПС із забезпечення супроводження ОСОБА_2 серії АН № 522548 від 29 жовтня 2009 року про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя: