НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                            РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня  2010 року                   справа № 2-116-10               м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого                                        Ференс-Піжук О.Р.                  

при секретарі                                       Шевчук О.М.,

з участю представника позивача          ОСОБА_1,

представника позивача                        ОСОБА_2,

представника відповідача                    ОСОБА_3,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних  захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування  моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,                                                          

                                        встановив:

    12 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську (далі Фонд) про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров’я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював на шахті №1 «НВ» ДП «Волиньвугілля» машиністом гірничих виймальних машин в шкідливих підземних умовах 34 роки. Висновком Нововолинської МСЕК від 14 червня 2002 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання пневмоконіозом. Висновком  Нововолинської МСЕК від 01 квітня 2003 року позивачу було встановлено профзахворювання вібраційною хворобою другого ступеню з 40% втрати професійної працездатності. ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІІ групи та йому було визначено загальний відсоток втрати працездатності 60 відсотків за професійне захворювання пневмоконіозом та вібраційною хворобою. Висновком  Нововолинської МСЕК від 07 жовтня 2008 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності довічно. Просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та 700 грн. витрат на правову допомогу.

    Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, та пояснили, що за що під час роботи на шахті №1 «Нововолинська» машиністом гірничих виймальних машин в шкідливих підземних умовах позивач отримав професійне захворювання у виді пневмоконіозу та вібраційної хвороби. 03 лютого 2003 складено акт  розслідування хронічного професійного захворювання   форми П-4.

    Висновками МСЕК позивачу встановлено 65% втрати працездатності. Вважають, що окрім отриманих ОСОБА_1 страхових виплат, в зв’язку з професійним захворюванням, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому профзахворюванням, у незворотності та характеру вимушених змін в житті, побуті, сімейних відносинах, неможливості відновлення попереднього стану здоров’я. Просить позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 50000 грн. моральної шкоди та 700 грн. витрат на правову допомогу.

    Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” та на п.22ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Закон), зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»”  від 23.02.2007 року, яким частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Пояснив, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 до суду ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, вважає, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1КЗпП України.   Просить в позові відмовити.

    Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

    Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, перебуваючи в трудових відносинах з шахтою № 1 “Нововолинська”, і працюючи машиністом гірничо-виймальних машин, отримав професійне захворювання – пневмоконіозом та вібраційну хворобу, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 03 лютого 2003 року (а.с.8-9)

    Основною причиною даного профзахворювання  як зазначено у пункті 15 акту П-4 (а.с.8-9) є технічна недосконалість засобів для проведення підземних гірничих виробок, індивідуального та колективного захисту, неможливість в повній мірі забезпечення 100% профілактичного лікування професійних захворювань.

    Позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІІ групи та йому встановлено 65% втрати працездатності, в зв’язку з професійним захворюванням. Вказані обставини підтверджуються копіями виписки із акту освідчення в МСЕК (а.с.4,10, 13).

    Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

    Судом встановлено, що позивач отримав професійне захворювання, про що свідчить акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, та 07 жовтня 2008 року МСЕК встановила йому 65 % стійкої втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності по причині профзахворювання (а.с.13).

    Представник відповідача, заперечуючи позов посилається на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким дія ст. 34 ч.3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди з 01 січня 2006 року, зупинена, як і зупинена  з 01 січня 2007 року на підставі п.22 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, а Законом України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” виключена.

    Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на слідуюче.

    Як вбачається з правової позиції  Верховного Суду України право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 14 червня 2002 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення п.27 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»  на 2006 рік дії норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди, не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії в часі він немає. В зв’язку з цим посилання представника відповідача на Закони України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та “Про державний бюджет України та 2007 рік”, є безпідставним.

    Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

    При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав професійне захворювання у виді пневмоконіоз з вібраційною хворобою. Тривалий час позивач перебував на лікуванні, що підтверджується медичними виписками (а.с.3,7). Позивач є інвалідом третьої групи від професійного захворювання. Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру та глибини перенесених ОСОБА_1 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 5000 грн. моральної шкоди.

    Позивачем не надано документально підтверджених доказів та розрахунків щодо робочого часу, затраченого особою, яка надавала позивачу правову допомогу, на виконання вимог ч.2 ст. 84 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ. і порядок їх компенсації за рахунок держави», в частині позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат по справі відмовити.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»- суд,

вирішив:

    Позов задовольнити частково.

          Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійних  захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_1   5000  (п’ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.                                                                                                                                                  

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійних  захворювань України в м. Нововолинську 15 (п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий