Справа № 127/6061/18

Провадження № 22-ц/801/33/2019

Категорія: 9

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гриневич В. С.

Доповідач:Зайцев А. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 рокуСправа № 127/6061/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Зайцева А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О.С., Шемети Т.М.

за участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року, ухвалене у складі судді Гриневича В.С., дата складання повного тексту рішення 20.09.2018 року, -

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «Приватбанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» (далі - ТОВ «Естейт Селлінг») про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Терещенко В.В., ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1. Цього ж дня між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №VIW3GI0000002261,за умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 212000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого і була вищевказана квартира.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року, справа №2-2604/11, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором №VIW3GI0000002261 в сумі 192239 гривень 20 копійок звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу ПАТ «КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

15 січня 2016 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» було укладено договір купівлі-продажу іпотечної квартири. Будучи власником ТОВ «Естейт Селлінг» передав квартиру в іпотеку ПАТ «КБ «Приватбанк», а 10 серпня 2016 року ПАТ «КБ «Приватбанк» зареєстрував за собою право власності на неї.

28 квітня 2016 році ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області вищевказане заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року скасовано, справа призначена в загальному порядку, а 25 жовтня 2017 року ухвалою місцевого суду позов ПАТ «КБ «Приватбанк» місцевим судом залишено без розгляду.

Вказуючи, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, з посиланням на положення статті 388 ЦК України, ОСОБА_3 просив витребувати з чужого незаконного володіння ПАТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року, а саме арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ПАТ КБ «Приватбанк», та заборону ПАТ КБ «Приватбанк» вчиняти дії, а саме виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_1, вселяти інших осіб до вказаної квартири, укладати договори оренди, користування, тощо з третіми особами, скасовано.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням суду у справі № 127/9227/16-ц встановлено ту обставину, що договір купівлі-продажу від 15 січня 2016 року укладено між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» з дотриманням вимог законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні, тобто судом встановлено правомірність набуття права власності на спірну квартиру за ТОВ «Естейт Селлінг». Крім цього, ОСОБА_3 укладаючи іпотечний договір, предметом якого була спірна квартира, мав усвідомлювати наслідки даного договору, зокрема можливість погашення заборгованості за рахунок продажу іпотечного майна, тобто, укладаючи даний договір позивач погодився з усіма його положеннями, зокрема із зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та винести нову постанову про задоволення позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, а тому позивач має право витребувати спірну квартиру на підставі статті 388 ЦК України.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 11 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., ОСОБА_3 купив у ОСОБА_6 квартиру під НОМЕР_2, розташовану в АДРЕСА_4 /а.с. 9/. Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого 11 грудня 2007 КП «ВООБТІ», право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 /а.с. 10/.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці у справі №2-2604/11 від 4 липня 2011 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №VIW3GI0000002261 від 11.12.2007 року в сумі 192239 гривень 20 копійок звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру, загальною площею 48,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу /а.с. 12-13/. Дане рішення суду набрало законної сили 15 липня 2011 року.

На підставі вищевказаного рішення суду, яке набрало законної сили, 15 січня 2016 року вищевказана квартира була продана ТОВ «Естейт Селлінг» відповідно договору купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 336 /а.с. 18/.

15 січня 2016 року ТОВ «Естейт Селлінг» передав дану квартиру в іпотеку ПАТ КБ «Приватбанк» /а.с. 19-21/.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22 березня 2018 року, індексний номер 118109079, яка сформована судом, власником спірної квартири являється ПАТ КБ «Приватбанк» /а.с. 34-37/.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та призначено справу до розгляду /а.с. 16/.

25 жовтня 2017 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду /а.с. 17/.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав для задоволення позову немає, оскільки рішенням суду у справі № 127/9227/16-ц встановлено ту обставину, що договір купівлі-продажу від 15 січня 2016 року укладено між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» з дотриманням вимог законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні, тобто судом встановлено правомірність набуття права власності на спірну квартиру за ТОВ «Естейт Селлінг». Крім цього, ОСОБА_3 укладаючи іпотечний договір, предметом якого була спірна квартира, мав усвідомлювати наслідки даного договору, зокрема можливість погашення заборгованості за рахунок продажу іпотечного майна, тобто, укладаючи даний договір позивач погодився з усіма його положеннями, зокрема із зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанова Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16).

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Встановлені по справі обставини та закон, що регулює виниклі правовідносини, дають можливість колегії суддів стверджувати, що спірна квартира вибула з володіння позивача поза його волею, оскільки вибула із власності позивача на підставі повноважень наданих банку заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року, яке в подальшому було скасовано ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року, а тому аргументи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Крім цього колегія суддів зазначає, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 4 липня 2011 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором в сумі 192239 гривень 20 копійок звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Згідно договору купівлі-продажу від 15 січня 2016 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» /а.с.18/, Продавець - ПАТ КБ «Приватбанк» діяв на підставі заочного рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 4 липня 2011 року від імені ОСОБА_3.

В той же час тлумачення ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» вказує на позасудовий характер повноважень іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки саме від власного імені, з підстав визначених сторонами в договорі іпотеки.

ПАТ КБ «Приватбанк» за договором купівлі-продажу від 15 січня 2016 року, діяв як Продавець від імені ОСОБА_3, що суперечить закону.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 303/1565/14-ц зазначив, що всі необхідні дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна іпотекодержатель здійснює від свого імені, а не від імені іпотекодавця. Закон не передбачає такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як продаж предмета іпотеки від імені іпотекодавця (іпотекодавців).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, встановлених судами обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, його висновки не відповідають обставинам справи, в той час як аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, з ПАТ «КБ «Приватбанк» слід стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги в сумі 9055 гривень 92 копійки /розрахунок 3361,41 + 352,40 + 5342,11 = 9055,92 грн. /а.с. 1, 26, 138/.

Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» про витребування майна з чужого незаконного володіння, задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3.

Стягнути з ПАТ «КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9055 (дев'ять тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 92 копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Підпис А. Ю. Зайцев

Судді Підпис О. С. Панасюк

Підпис Т. М. Шемета

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя А. Ю. Зайцев

Повний текст постанови складена 24 січня 2019 року.