Справа № 657/1787/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2019 Каланчацький районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Ковальчук О. В.

секретар судового засідання Шахова О.В.

справа № 657/1787/18

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

представник третьої особи служби у справах дітей Каланчацької РДА - Касацька А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Каланчак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Станично - Луганської РДА, служба у справах дітей Каланчацької РДА про позбавлення батьківських прав

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач:ОСОБА_2

Представник відповідача: ОСОБА_3.

представник третьої особи служби у справах дітей Каланчацької ОДА - Касацька А.М.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги мотивує слідуючим. З відповідачем мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З батьком дитини в зареєстрованому шлюбі вона не перебуває, спільне господарство ними не ведеться з травня 2013 року, проживають окремо. На даний час батько зовсім не приймає участь у розвитку та вихованні дитини. Не відвідує медичні заклад из дитиною, не переймається станом його фізичного та духовного здоров»я, не грається з ним та не спілкується. Висновком № 5351 від 16.085.2017 р. Станично - Луганської районної державної адмінстрації визначено доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_5. Втконавчим листом Станично - Луганського райсуду від 03.03.2014 р. було стягнуто аліменти, які відповідач не сплачує постійно.

02.08.2018 р. відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового розгляду.

30.10.2018 р. підготовче судове засідання закрито та призначено спрау до судового розгляду.

Ухвалою суду від 20.12.2018 р. в якості третьої особи по справі залучено орган опіки та піклування Каланчацької районної державної адміністрації.

Позивач в судове засідання не з»явилася, натомість надіслала заяву в якій просить справу розглянути без її учсті, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні протии позову заперечили. Відповідач пояснив, що в дійсності вони з позивачем припинили спільне проживання в 2013 р.. Позивач з дитиною поживає в м. Луганськ, яке на даний час є окупованою тариторією. В 2014 р., коли почалися бойові дії він пішов захищати Вітчизну та приймав безпосередню участь в АТО. Тепер на окуповану територію, де проживає його дитина, він в»їхати не може, оскільки одразу буде схоплений нелегітимною владою. На його намагання спілкуватися з дитиною через колишню дружину в соціальних мережах результату не дало. Про життя дитини він дізнається в батьків колишньої дружини.

Третя особа служба у справах дітей Станично - Луганської РДА в судове засідання свого представника не направила, заяви про розгляду справи за їхньої відсутності суду не направила, про час та місце розгляду справи булла повідомлена.

Представник третьої особи орган опіки та піклування Каланчацької РДА Качсацька А.М. в судовому засіданні засіданні пояснила, що позбавити відповідача батьківських прав є недоцільним та надала висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідач є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження від 29.11.2012 р. серія НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами (письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків).

Крім того, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За приписами ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із абз. 2 п. 18 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не найшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини. Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою та позивачкою не доведено свідоме ухилення від батьківських обов'язків, а надані докази, на які вона посилається, у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про свідоме ухилення від своїх батьківських обов'язків.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 164, 165,166 СК України, ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263, 264,265, 268 ЦПК

У х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Станично - Луганської РДА, служба у справах дітей Каланчацької РДА про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про неприпустимість в подальшому порушення з його боку батьківських обов'язків щодо його сина ОСОБА_5. Попередити, що разі подальшого порушення батьківських обов'язків можливі наслідки неналежного виконання, а саме позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Херсонського апеляційного суду через Каланчацький районний суд Херсонської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.01.2019 р.

Суддя: Ковальчук О. В.