ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  37/221

11.06.07

За позовом До Про

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармасофт" Закритого акціонерного товариства "Аптечні склади Фарма Київ" стягнення 30922,23 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.

                                                                                                                                                

В засіданнях брали участь представники сторін :

Від позивача Баткалов А.С. –представник за довіреністю № 3 від  01.01.07

Від відповідача  Балканська Т.В.- представник за довіреністю № б/н від 13.05.2007 року;

Рішення прийнято 11.06.2007 року, в зв’язку з оголошеною перервою в судовому засіданні 05.06.2007 року на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармасофт" до Закритого акціонерного товариства "Аптечні склади Фарма Київ"  про стягнення 30922,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2007 р. порушено провадження у справі № 37/221, розгляд справи було призначено на 21.05.2007 року о 10-00.

Представник відповідача 21.05.2007 р. в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/221 від 24.04.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/121 від 12.03.2007 р. виконав частково, а саме: не надав суду довідку про знаходження відповідача в ЄДРПОУ станом на день розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2007 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 04.06.2007 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надав суду відзив на позовні вимоги, відповідно до якого зазначає, що станом на 11.04.2007 року відповідач повністю розрахувався з відповідачем та на підтвердження своїх заперечень надав суду копії платіжних доручень.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні  було оголошено перерву до 11.06.2007 року.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, будь-які письмові пояснення на відзив відповідача не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, зокрема : розпискою про оголошення перерви.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представника відповідача було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Як вбачається  з матеріалів справи, сторони досягли усної угоди, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармасофт" (Продавець) поставило Закритому акціонерному товариству "Аптечні склади Фарма Київ" (Покупець) товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався оплатити даний  товар.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За період з 27.03.2006 року по 11.05.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармасофт" здійснило поставку товару Закритому акціонерному товариству "Аптечні склади Фарма Київ"  на суму 62151,93 грн., що підтверджується видатковими накладними № 164, № 189, № 208, № 237 від 04.10.2006., яка підписана уповноваженими представниками відповідача за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, шляхом поставки та  прийняття товару згідно видаткових накладних між сторонами було укладено договір купівлі-продажу на загальну суму 40150,18 грн.

За твердженням позивача, відповідач не належним чином виконував свій обов’язок щодо оплати отриманого товару, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 29142,37 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено, що за період з 08.02.2007 року  по 11 квітня 2007 року, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи,  Закритим акціонерним товариством "Аптечні склади Фарма Київ" була сплачена сума боргу в розмірі 29150,18 грн.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач належним чином виконав зобов’язання щодо оплати отриманого товару  і на момент звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості (20.04.2007  року)  Закритим акціонерним товариством "Аптечні склади Фарма Київ" вже було перераховано позивачу суму боргу в розмірі 29150,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України,  суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармасофт" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Аптечні склади Фарма Київ" суми основного боргу в розмірі 29142,37 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 145,72 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 134,14 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом  пред’явлення вимоги, кредитор вправі вимагати  виконання в будь-який час.       Боржник повинен виконати таке зобов’язання у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов’язання.

20 грудня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармасофт" надіслало на адресу Закритого акціонерного товариства "Аптечні склади Фарма Київ" лист- вимогу щодо оплати поставленої продукції за накладними № 164 від 27.03.2006 року, № 189 від 05.04.2006 року № 208 від 13.04.2006 року та № 237 від 11.05.2006 року протягом семи днів з дня пред’явлення вимоги кредитором. Таким чином, у позивача 02.01.2007 року виникло право нараховувати відповідачу інфляційні витрати та три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 145,72 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 134,14 грн. - три проценти річних від простроченої суми,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки, понесені позивачем у зв’язку із захистом та відновленням порушеного права в розмірі 1500,00 грн, які пітдвержується платіжним дорученням № 381 від 03.03.2007 року.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник в господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б в разі неналежного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є господарською санкцією. Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків.  

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як об’єктивні умови відповідальності, доведення наявності на яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення -  вина є суб’єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов’язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв'язок між цим порушення і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Позивач щодо наявності причинного зв'язку між невиконанням відповідачем договірних зобов'язань та збитками позивача обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармасофт" було змушено укласти з приватним підприємством "Юридична фірма "Евіденс" договір про надання юридичних послуг.

Проте дані доводи позивача спростовуються наступним.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що укладення позивачем договору на ведення справ в господарському суді з іншим суб’єктом господарювання є його правом, а не обов’язком, оскільки норми ГПК України не зобов’язують позивача укладати договори з іншими особами на ведення справ в господарському суді.

Крім того, ст. ст.  44, 47 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено, що сторонами відшкодовуються тільки понесені ними адвокатські витрати.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармасофт"  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Аптечні склади Фарма Київ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 23512228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармасофт" (04107, м. Київ, вул. Половецька, 14, код ЄДРПОУ 30440702) 134 (сто тридцять чотири) грн. 14 коп. -  три проценти річних від простроченої суми, 145 (сто сорок п’ять) 72 коп. –інфляційних нарахувань, 2 (дві) грн. 80 коп. - державного мита та 1 (одна) грн. 07 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           І. Д. Кондратова

                                                                                                                                                                                      

        Дата підписання

       рішення   18.06.2007 року