ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2019 року

Київ

справа №810/1760/17

адміністративне провадження №К/9901/41892/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року (суддя Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (колегія суддів: Кузьмишина О.М. (головуючий), Глущенко Я.Б., Пушенко О.І.) у справі №810/1760/17 за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області до ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач, ОСОБА_4) про стягнення податкового боргу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість з транспортного податку з фізичних осіб, яка виникла внаслідок прийнятого податкового повідомлення - рішення та не сплачена відповідачем в добровільному порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що у контролюючого органу відсутні підстави для стягнення податкового боргу зважаючи на необґрунтованість визначення відповідачу суми транспортного податку у 2015 році, який і є предметом стягнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де вказуючи на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Касаційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження, відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є власником легкового автомобіля марки Toyota Highlander, рік випуску - 2011, державний номер - НОМЕР_1, об'єм двигуна - 3456 куб.см.

Податковий борг відповідача виник внаслідок несплати в добровільному порядку транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн, нарахованого згідно з податковим повідомленням - рішенням від 18.06.2015 №6282-17, яке є узгодженим та в судовому порядку не оскаржене.

Контролюючим органом також було виставлено податкову вимогу форми «Ф» №1676-23/92 від 09.12.2015 на загальну суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням у сумі 25000 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на те, що податкове повідомлення-рішення, яке стало правовою підставою для виникнення податкового боргу, у визначенні Податковим кодексом України строки сплачено не було. Податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось, а відповідно зобов'язання визначенні ним є узгодженими. Контролюючий орган зазначає, що при вирішенні адміністративного спору про стягнення податкового боргу суд не повинен давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом даного правового спору.

9. Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що передбачений нормами Податкового кодексу України транспортний податок підлягає застосуванню лише з 2016 року, а тому стягнення податкового боргу вважає безпідставним.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України:

10.1. Частина друга статті 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14.

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу

11.2. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

11.3. Підпункт20.1.19 пункту 20.1 статті 20.

Контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

11.4. Пункт 41.2 статті 41.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

11.5. Пункт 54.5 статті 54.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

11.6. Підпункт 56.1 статті 56.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

11.7. Підпункт 56.2 статті 56.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

11.8. Підпункт 56.15 статті 56.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

11.9. Підпункт 56.18 статті 56.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

11.10. Пункт 57.3 статті 57.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

11.11. Пункт 59.1 статті 59.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

11.12. Пункт 87.11 статті 87.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

11.13. Пункт 95.1 статті 95.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

11.14. Пункт 95.2 статті 95.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

11.15. Підпункт 267.6.1 пункту 267 статті 267.

Обчислення суми транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. У разі незгоди з податковим повідомленням - рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, зокрема і з транспортного податку, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.

13. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином узгоджене грошове зобов'язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

15. Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог контролюючого органу щодо стягнення з відповідача податкового боргу суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суди не повинні давати оцінку правомірності податкового повідомлення - рішення, на підставі якого виник податковий борг, яке платником податків не оскаржувалось та дійшли висновку, що під час розгляду справи щодо стягнення податкового боргу у суду є процесуальні повноваження давати оцінку правомірності нарахуванню транспортного податку та законності самого податкового повідомлення-рішення на підставі якого виник такий податковий борг з огляду на те, що неможливо встановити наявність правових підстав для стягнення податкового боргу без визначення підстав його виникнення

16. Проте, колегія суддів з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.

Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення. Суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки предметом спору за вирішенням якого звернувся позивач не є правомірність податкового повідомлення - рішення.

В межах вказаного спору перевірці підлягали обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Проте саме під час з'ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягало з'ясуванню і підстави його виникнення (наявність податкового повідомлення - рішення, чинного на час звернення з позовом про стягнення боргу).

Як вбачається з рішень судів першої та апеляційної інстанції, судами фактично не було встановлено чи було чинним податкове повідомлення - рішення від 18.06.2015 №6282-17, на підставі якого виник податковий борг, і чи не було воно предметом розгляду в судах, будь - яких доказів з цього приводу матеріали справи не містять.

Отже судам необхідно встановити вищезазначені обставини і на підставі норм права, що регулюють спірні правовідносини, та з урахуванням всіх обставин справи вирішити спір у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

18. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

19. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

21. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

22. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

23. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

24. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

25. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити чатково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 810/1760/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду