Справа № 552/5944/13-ц

У Х В А Л А

і м е н е м у к р а ї н и

18 січня 2019 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого        - судді         Самсонової О.А.

при секретарі        Горошко О.О.,

за участю:

заявника – ОСОБА_1,

представника заявника – адвоката ОСОБА_2,

представника стягувача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, стягувач - Акціонерне товариство «Сбербанк» , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В заяві посилався на те, що ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 19 серпня 2013 року у справі №552/5944/13-ц його тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України. 07 жовтня 2015 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу у зв’язку з відсутністю у боржника (ОСОБА_1) майна, на яке можливо звернути стягнення, на підставі п.2 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». Підстави для подальшої дії ухвали Київського районного суду м.Полтави від 19 серпня 2013 року про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон відсутні. Його заява до Державної прикордонної служби щодо вилучення відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України залишена без задоволення.

Тому ОСОБА_1 просив суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, застосоване ухвалою Київського районного суду м.Полтави по справі №552/5944/13-ц від 19 серпня 2013 року.

Стягувач Акціонерне товариство «Сбербанк», яке є правонаступником ПАТ «ОСОБА_4 Сбербанк Росії», надав відзив на заяву, у якій посилався на невиконання ОСОБА_1 судового рішення про стягнення з нього заборгованості. Повернення виконавчого документа стягувачеві не є виконанням рішення, тому в задоволенні заяви просив відмовити.

За клопотанням представника стягувача ОСОБА_3 її участь в судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18 січня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотань представника Акціонерного товариства «Сбербанк» про залучення до участі у справі Головного центру обробки Інформації Державної прикордонної служби та витребування у нього доказів.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 заяву підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Представник стягувача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти заяви заперечила. Зазначила, що ОСОБА_1 судове рішення не виконано, борг не погашено. Тому в задоволенні його заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України просила відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом  встановлено,  що ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 19 серпня 2013 року у справі №552/5944/13-ц, яка набрала законної сили 18 вересня 2013 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон - до виконання зобов'язань (т.1, а.с.42-43).

При цьому вказаною ухвалою встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Полтавській області перебуває ВП № 33669915 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Сбербанк Росії» заборгованості на загальну суму 6435639,04 грн. Заборгованість боржник у добровільному порядку не погашає.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07 жовтня 2015 року вирішено: виконавчий лист №2-1053/11, виданий 12 липня 2012 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Сбербанк Росії» заборгованості за кредитним договором у сумі 6433819,04 грн., судового збору у розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 6435639,04 грн. повернути стягувачеві.

Пунктом другим резолютивної частини вказаної постанови державного виконавця зазначено: відповідно до ухвал господарського суду Харківської області №922/4587/13 від 19 серпня 2015 року та від 31 серпня 2015 року скасувати інші заходи примусового виконання рішення, зокрема скасувати тимчасове обмеження щодо боржника у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Київського районного суду м.Полтави №552/5944/13-ц від 19 серпня 2013 року (т.2, а.с.160-161).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».  

Так, пунктом 2 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (в редакції, що діяла на час винесення державним виконавцем постанови від 07 жовтня 2015 року) як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон передбачено наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно зі ст. 377-1 ЦПК України (в редакції, що діяла на час винесення державним виконавцем постанови від 07 жовтня 2015 року) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на день обмеження позивача у праві виїзду за межі України та на день винесення державним виконавцем постанови від 07 жовтня 2015 року, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів  примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення - виконавчого документа, у спосіб та в  порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, на час винесення державним виконавцем постанови від 07 жовтня 2015 року скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України було віднесено саме до його компетенції та не відносилося до компетенції суду.

Як роз’яснив Верховний Суд України у «Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01 лютого 2013 року, тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

Таким чином судом встановлено, що тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, яке було застосовано ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 19 серпня 2013 року у цивільній справі №552/5944/13-ц, скасовано постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07 жовтня 2015 року.

Оскільки на час розгляду справи таке обмеження у праві виїзду відносно боржника вже скасовано, підстави для скасування його судом відсутні.

Відмова Головного центру обробки спеціальної інформації вилучити відомості стосовно ОСОБА_1 з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України на підставі постанови ВПВР ГТУЮ у Полтавській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07 жовтня 2015 року ВП №33669915 стосується процедури виконання вказаної постанови та не може бути підставою для повторного скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, яке вже скасовано (т.2, а.с.112-113).

Вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним вказаного рішення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України було предметом розгляду в адміністративній справі №440/3942/18, що розглядалася Полтавським окружним адміністративним судом, та не є предметом розгляду у справі №552/5944/13-ц за його заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

       В задоволенні заяви заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги 15-денний термін.

Повний текст ухвали виготовлено 23 січня 2019 року.

Головуючий                                                        О.А.Самсонова

18.01.2019