ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа №266/1006/17

адміністративне провадження №К/9901/432/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.10.2017р. (суддя - Сараєв І.А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017р. (судді - Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання з 01.01.2017р., та зобов'язати відповідача відновити їй виплату цієї допомоги з 01.01.2017р.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що з січня 2015 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в УПСЗН Приморського району Маріупольської міської ради. За її заявою відповідач на період з 29.01.2015р. по 01.01.2017р. призначив їй щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У січні 2017 року вона звернулась до відповідача із заявою про продовження виплати їй зазначеної допомоги, на яку 30.01.2017р. отримала відповідь про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, оскільки вона володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО. Вважає таку відмову відповідача протиправною.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.10.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017р., позов задоволено.

Визнано противоправними дії Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги як особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2017 року.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу ОСОБА_2, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 01.01.2017 року.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що згідно інформації, наданої Міністерством соціальної політики України (відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно) позивач має частку квартири загальною площею 44,6 кв.м. у м. Слов'янськ, м. Миколаївка Донецької області, які відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085р не включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або здійснюють їх не в повному обсязі, а тому для поновлення щомісячної адресної допомоги позивачу немає жодних законодавчих підстав.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно пункту 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 цього Порядку №505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Згідно абзацу 2 пункту 6 Порядку від 01.10.2014р. №505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014р. №33/6/а вся територія Донецької області визначена районом проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження у Донецькій області м. Слов'янськ та м. Миколаївка не віднесено.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція у Донецькій області віднесено, зокрема, м. Слов'янськ та м. Миколаївка.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка була вимушена покинути своє постійне місце проживання у м. Горлівка Донецької області та переїхати до м. Маріуполя Донецької області.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради від 29.01.2015р. №1414004894, позивача взято на облік, як особу яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

29.01.2015р. позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення їй щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яка була призначена та виплачувалась їй у період з 29.01.2015р. по 01.01.2017р.

В подальшому позивачу припинено виплату щомісячної адресної допомоги на підставі пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505, у зв'язку із знаходженням у власності заявниці частини житлового приміщення у м. Слов'янськ, м. Миколаївка.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, позивачу на праві приватної власності належить 5/9 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.

У січні 2017р. позивач звернулась до відповідача з заявою про продовження виплати щомісячної адресної допомоги, як особі яка переміщується з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Листом Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області від 30.01.2017р. позивача повідомлено про те, що оскільки згідно інформації, наданої Міністерством соціальної політики України (відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно) вона має 5/9 частки квартири загальною площею 44,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, тобто у населеному пункті, який не міститься у переліку населених пунктів, на території яких орган державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, а тому відповідно до пункту 6 Порядку від 01.10.2014р. №505 не має законних підстав для отримання щомісячної адресної допомоги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, відмовляючи в призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги, діяв не у спосіб та порядок, передбачений законом, оскільки відповідно до вимог пункту 6 Порядку від 01.10.2014р. №505 така допомога не призначається у разі коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, в той час відповідно до положень пункту 15 частини 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Словянськ та м. Миколаївка входять до зазначеного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція у Донецькій області, а тому позивач має право на призначення їй, як внутрішньо переміщеній особі, щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що житлове приміщення, наявність якого стало підставою для припинення виплати спірної адресної допомоги, знаходиться у м. Слов'янськ, м. Миколаївка Донецької області, які, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р віднесено до переліку населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р є безпідставним, оскільки вказаним розпорядженням затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, проте цей перелік не визначає населені пункти, які відносяться до районів проведення антитерористичної операції.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018р. у справі №222/250/15-а.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.10.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук