№ 336/4641/18

провадження № 2/336/322/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року                                                        м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                        Дмитрюк О.В.,

за участі секретаря                        Пегушиної М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (представник позивача – ОСОБА_1) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ “ПриватБанк” звернулося 15.08.2018 р. до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За позовом, посилаючись на ст..ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України та умови договору б/н від 28.03.2008 р., просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22127,67 грн., з яких: тіло кредиту – 4695,55 грн.; відсотки за користування кредитом – 7192,24 грн.; пеня – 8709,99 грн.; штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процентна складова) – 1029,89 грн.

Ухвалою судді від 04.09.2018 р. було відкрито провадження і справа призначена до розгляду на 28.09.2018 р.

28.09.2018 р. розгляд справи було відкладено на 08.11.2018 р. на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України.

08.11.2018 р. розгляд справи було відкладено на 05.12.2018 р. через зайнятість судді в іншому провадженні.

05.12.2018 р. розгляд справи відкладено на 18.01.2019 р. за клопотання представника позивача на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує. В процесі розгляду справи до суду була подана відповідь на відзив (а.с.75-90).

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.61-63).

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 28 березня 2008 року року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с.9зв.).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Зобов’язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, у зв’язку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 17.06.2018 року виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 22127,67 грн., з яких:тіло кредиту – 4695,55 грн.; відсотки за користування кредитом – 7192,24 грн.; пеня – 8709,99 грн.; штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процентна складова) – 1029,89 грн.

На підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та наявності заборгованості за кредитним договором, представник позивача надав суду: анкету -заяву від 28 березня 2008 року, копію паспорта, копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.10-26)

Як встановлено з вказаних письмових доказів, відповідачем складена та підписана анкета-заява, на підставі якої ОСОБА_2 отримала кредитну картку за № 4149437318787412 з кредитним лімітом 500 грн. (а.с.9).

У згаданій заяві ОСОБА_2 підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до умов та правил надання банківських послуг визначено, що пам'ятка, тарифи, а також заява про приєднання до умов та правил становить укладений договір про надання банківських послуг.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов’язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.

З наданого позивачем витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.11-25) вбачається, що в розділі «Загальні положення» витяг містить посилання на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк», який діє на підставі ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.2009 р., керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг.

Наведене вище свідчить, що Умови та правила з посиланням на ліцензію видану в 2009 році, які позивач надає в обгрунтування позовних вимог пред’явлених до ОСОБА_2 за договором від 2008 р., не є належним доказом у даній справі.

Враховуючи, що за умовами заяви-анкети позичальника, остання разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з умов та правил надання банківських послуг не містить підпису ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанк не доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальника відповідач ОСОБА_2 була ознайомлена саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг.

Обгрунтовуючи розрахунок заборгованості за кредитним договором від 28.03.2008 р., позивач за текстом позовної заяви посилається на пункти Умов та правил, які судом визнані неналежним доказом у даній справі. Наведене вище свідчить про те, що сам по собі розрахунок заборгованості, не є достатнім для прийняття рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості.

Ст.13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Інші надані сторонами в процесі розгляду справи письмові докази, не спростовують висновків суду з наведених вище підстав.

На підставі п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд не стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 280-284, 354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (м.Київ, вул..Грушевського, б.1Д, ЄДРПОУ 14360570) (представник позивача – ОСОБА_1) до ОСОБА_2 (м.Запоріжжя, вул.Кутузова, 2, 105, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                        О.В.Дмитрюк