Справа № 420/6404/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 січня 2019 року                                                                                            м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді                                Бойко О.Я.,

розглянувши  у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом  Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області  до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними  та скасування постанов по ВП № 57377650 від 20.11.2018 р. про накладання штрафу у розмірі 5100 грн. та  від 09.10.2018 р. про стягнення  виконавчого збору у розмірі 14892 грн.,-

ОСОБА_1 спору:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області  до  Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просило:

визнати  протиправними та скасувати постанови  старшого  державного виконавця відділу примусового виконання рішень  управління державної виконавчої служби  Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 Олександровича ВП №57377650 від 20.11.2018 р. про накладання штрафу у розмірі 5100 грн. та ВП №57377650 від 09.10.2018 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Одеський окружний адміністративний суду  рішенням від 16.05.2018 р. по справі №815/1023/18 задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_3 та зобов’язав  головне  управління провести ОСОБА_3 перерахунок  та виплату  пенсії відповідно до  Закону України Про внесення змін до деяких законів  України  щодо забезпечення гарантії  соціального захисту колишніх працівників органів  внутрішніх справ України та членів їх сімей №900-VІІІ, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення  осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, постанови  Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»,  та довідки  про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р., виготовленої  Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області, починаючи з 01 січня 2016 р.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2018 р. по справі №815/1023/18, яку  головне управління отримало 13.08.2018 р.,  суд повернув апеляційну скаргу  головного управління на рішення Одеського окружного адміністративного суду  від 16.05.2018 р.  у зв’язку з несплатою  судового збору за подачу апеляційної скарги.

16.10.2018 р. до головного управління надійшла постанова відділу примусового виконання рішень ВП №57377650 від 09.10.2018 р. про відкриття  виконавчого провадження.

У  відповідь позивач  підготовив та направив  лист від 24.10.2018 р. за вих. №17501/03 про виконання рішення до відділу примусового  виконання рішень, який отримано відділом 31.10.2018р.

Також позивач зазначив, що пенсія в перерахованому згідно з рішенням суду  розмірі  виплачується з 01.04.2018 р.,  доплата за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2018 р. в сумі 4379,37 грн. виплачена разом із пенсією в квітні поточного року.

Залишок боргу  за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. в сумі 35034,96  буде  виплачений після виділення коштів на фінансування з державного бюджету.

До головного управління ПФУ в Одеській області 29.11.2018 р. з відділу примусового виконання рішень управління державної  виконавчої служби Головного територіального управління юстиції  в Одеській  області надійшла постанова старшого державного виконавця  Коваленка В.О. ВП №57377650 від 20.11.2018 р. про накладання штрафу у розмірі 5100 грн. Після отримання зазначеної  постанови головному управлінню стало відомо, що  виконавче  провадження не закінчене  на підставі  пункту  9 частини першої  статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», хоча головне управління рішення суду  по справі №815/1023/18 виконало в повному обсязі до відкриття виконавчого  провадження. Так, 30.03.2018р. був здійснений перерахунок пенсії.  З 01.04.2018р.  пенсія виплачується.  З 01.01.2018р. по 31.03.2018р.  доплата виплачена.  Донарахована пенсія  за період з січня 2016 р. по грудень  2017 р.  буде виплачена в порядку, встановленому постановою  КМУ №103від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсії  особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим  категоріям осіб» після  виділення коштів на їх фінансування з Державного  бюджету України.

Також позивач зазначав, що  відсутність відповідного фінансування та фактична відсутність коштів не може вважатися невиконанням  судового рішення без поважних причин.

Позивач вважає, що оскільки рішення суду він виконав ще  до відкриття виконавчого провадженняпостанова ВП №57377650 від 09.10.2018 р. про стягнення виконавчого збору в сумі 14892 грн. є протиправною та такою, що належить до скасування.

Представник позивача у судове засідання не з’явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Ухвалою  від 16.01.2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження за окремою категорією термінових адміністративних справ за правилами  спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 23.01.2019 року.

Відповідач у судове засідання не з’явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

23.01.2019 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він у задоволенні позову просив відмовити  з підстав викладених у відзиві.

Відповідач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду  від 16.05.2018 р. по справі №815/1023/18 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково та зобов’язано  головне  управління провести ОСОБА_3 перерахунок  та виплату  пенсії відповідно до  Закону України Про внесення змін до деяких законів  України  щодо забезпечення гарантії  соціального захисту колишніх працівників органів  внутрішніх справ України та членів їх сімей №900-VІІІ, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення  осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, постанови  Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»,  та довідки  про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р., виготовленої  Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області, починаючи з 01 січня 2016 р.

09.10.2018 р. відповідач  прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №57377650 на підставі виконавчого листа №815/1023/18 від 22.08.2018 р. (а.с.16), яку позивач отримав 16.10.2018 про, що свідчить штам на супровідному листі (а.с.15).

09.10.2018 р. відповідач  прийняв постанову по виконавчому провадженні № 57377650 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн.,яку позивач отримав 16.10.2018 про, що свідчить штам на супровідному листі (а.с.9).

24.10.2018 р. позивач листом за вих. № 17501/03 (а.с.19-20) повідомив про те, що 30.03.2018 р. головне управління  вже здійснило перерахунок  згідно з постановою КМУ від 21.02.2018 р. №103  «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям  осіб» .

Також в листі за вих. №17501/13 зазначив, що доплата за період  з 01.01.2018 р. по 31.03.2018 р. в сумі 4379,37 грн. виплачена разом із пенсію у квітні поточного року. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 р. в сумі 35034,96 грн. буде виплачена після виділення коштів на фінансування з державного бюджету в порядку визначеному постановою КМУ №103.

Оскільки  рішення суду боржникне виконав у повному обсязі, а саме -позивач не провів виплату заборгованості, як того вимагає рішення суду,20.11.2018 р. відповідач прийняв постанову по виконавчому провадженні №57377650 про накладання штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн.

Крім того, відповідач в у відзиві зазначив, що позивач  не надав доказів про відсутність коштів для виплати пенсії стягувачу.

Статтею 287 КАС України встановлено особливостіпровадженняу справах з приводу рішень, дійабобездіяльності органу державноївиконавчоїслужби, приватного виконавця.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України  не прибуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.  

Частиною 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст.205 КАС України  якщо немає перешкод  для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання,  хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, щоРішенням від 16.05.2018 р. по справі №815/1023/18 Одеський окружний адміністративний судадміністративний позов ОСОБА_3 задовольнив частково та зобов’язав  головне  управління провести ОСОБА_3 перерахунок  та виплату  пенсії відповідно до  Закону України «Про внесення змін до деяких законів  України  щодо забезпечення гарантії  соціального захисту колишніх працівників органів  внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VІІІ, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення  осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, постанови  Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»,  та довідки  про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р., виготовленої  Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області, починаючи з 01 січня 2016 р.

Ухвалою від 06.08.2018 р. по справі №815/1023/18, Одеський апеляційний адміністративний судапеляційну скаргу  головного управління на рішення Одеського окружного адміністративного суду  від 16.05.2018 р. повернув у зв’язку з несплатою  судового збору за подачу апеляційної скарги.

09.10.2018 р. відповідач  прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №57377650 на підставі виконавчого листа №815/1023/18 від 22.08.2018 р. (а.с.16), яку позивач отримав 16.10.2018 про  що свідчить штам на супровідному листі (а.с.15).

09.10.2018 р. відповідач  прийняв постанову по виконавчому провадженні № 57377650 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн.,яку позивач отримав 16.10.2018 про, що свідчить штам на супровідному листі (а.с.9).

24.10.2018 р. позивач листом за вих. № 17501/03 (а.с.19-20) повідомив про те, що Головне управління30.03.2018 р. вже здійснило перерахунок пенсіїзгідно з постановою КМУ від 21.02.2018 р. №103  «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям  осіб» (а.с.22).

Також в листі за вих. №17501/13 позивач зазначив, що доплата за період  з 01.01.2018 р. по 31.03.2018 р. в сумі 4379,37 грн. виплачена разом із пенсію у квітні поточного року. Доплату за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 р. в сумі 35034,96 грн. позивач виплатить після виділення коштів на фінансування з державного бюджету в порядку визначеному постановою КМУ №103.

20.11.2018 р. відповідач прийняв постанову по виконавчому провадженні №57377650 про накладання штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн. В  постанові вказав, що згідно з листом ГУПФУ в Одеській області, за вих. №17501/03 від 24.10.2018 р., рішення суду боржником не виконано в повному обсязі, а саме не проведено виплати згідно з перерахунком пенсії, як того вимагає судове рішення (а.с.13-14).

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам,  що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Спірні правовідносини врегульовані  Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 р. № 1404-VIII  (надалі - "Закон № 1404-VIII").

Відповідно до    ст.1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим  Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього   Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього   Закону   підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII    визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Отже, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1   ст.18 Закону № 1404-VIII    виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим  Законом  заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з  ст.63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ст.75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання  судового рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1. ст.33  Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

          Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення немайнового характеру. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що  він в повному обсязі виконав рішення  Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2018р. у справі №815/1023/18, оскільки сам позивач у своєму позові посилається на те, що  донарахована пенсія  за період  з січня 2016р. по грудень 2018р. буде виплачена  в майбутньому. При цьому суд  вважає посилання позивача  про  проведення  ОСОБА_3  перерахунку пенсії з 01.01.2016 р. на підставі постанови КМУ №103 «Про перерахунок пенсій особам які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», недоречним та таким, що свідчить про  ухиляння позивача від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, відповідно до рішенняОдеського окружного адміністративного суду від 16.05.2018р. (а.с.31) суд  надав вже оцінку діям позивача щодо здійснення останнім перерахунку та виплати пенсії  ОСОБА_3  на умовах встановлених  постановою КМУ №103 від 21.02.2018р. та зробив свій висновок про те, що умови перерахунку пенсії погіршують становище позивача в частині строків виплати належної йому пенсії, а також про те, що даний нормативно-правовий акт  не може мати  зворотної дії в часі.  При цьому суд наголошує, що відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення,  яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, суд зазначає, що Постанова КМУ  №103 «Про перерахунок пенсій особам які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» визначає механізм виплати нарахованих підвищень до пенсій, а не порядок виконання та підставу невиконання рішення суду у повному обсязі.

При цьому здійснення перерахунку пенсії є лише  передумовою її  виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.

Суд також не погоджується з посиланнями позивача на те, що відсутність  відповідного  фінансового забезпечення та  фактична відсутність  коштів  є поважними причинами невиконання судового рішення.

КСУ неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, в п.3.2рішення від 09.07.07р. №6-рп/2007 КСУ у  справі  N 1-29/2007вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Важливим є і те, що ЄСПЛ у рішенні в справі  «Бакалов  проти України» від 30.11.2004р., заява №14201/02  в  п. 32.нагадує:«[…]право, яке захищається пунктом 1 статті 6  Конвенції,  було  б  примарним,  якби  національна правова система  дозволяла існування ситуації, коли б остаточне обов'язкове рішення  суду  було  невиконаним на шкоду однієї зі сторін.  Тому виконання рішення суду повинно розглядатись як невід'ємна  частина  судового процесу  в  сенсі  статті  6  Конвенції.

33. Державні  органи  не  можуть  довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення.  Відомо, що затримка у виконанні   судового   рішення  може  за  певних  обставин  бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6  Конвенції».

Верховний Суд у рішенні від 15.02.2018 р. по зразковій справі №820/6514/17, висловив позицію про те, що  право позивача щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016 р. є абсолютним та не може бути  обмежено будь-яким строком.

З огляду на те, що фактичні обставини  даної адміністративної справи пов’язані з  питанням виплати пенсії, що є соціальним правом гарантованим Конституцією України та має пряме відношення до забезпечення мінімальних вимог існування стягувача, сумісних з  людською гідністю, а тому виплата пенсії відповідно має суттєве значення  для стягувача,  суд вважає, що останній не може бути позбавлений виконання рішення через відсутність   відповідного фінансування.Встановлена законодавцем  процедура накладення штрафу за несвоєчасне виконання рішення суду без поважних  причин у встановлений строк є одним із ефективних засобів, спрямованих на те, аби виконання рішення суду було реальним, а не ілюзорним.

Таким чином,  суд вважає, що відсутність відповідного фінансового забезпечення  не є поважною причиною невиконання судового рішення.  

Крім того, позивач не надав  доказів про відсутність коштів для виплати пенсії стягувачу.

Таким чином, відповідач  правомірно прийняв постанову про накладання штрафу на позивача за невиконання рішення суду у встановлений строк.

Щодо постанови  старшого державного виконавця про стягнення  виконавчого збору від 09.10.2018 р. ВП №57377650 у розмірі 14892,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України  № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України  № 1404-VIII,за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи..

Згідно з ч.5 ст. 27 Закону України № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії”, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За частиною дев'ятою статті 27 Закону України № 1404-VIII  виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України  № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. Відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Як вже було зазначено вище по тексту, суд встановив, що позивач   станом на  момент винесення відповідачем постанови  про стягнення  виконавчого збору від 09.10.2018 р. ВП №57377650 , а також на час розгляду даної справи не виконав рішення у повному обсязі.

З аналізу зазначених правових норм, а також на підставі встановлених обставин, суд робить висновок про правомірність винесеної відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору.

Вирішуючи спір, суд також враховує висловлений 07 березня 2018 року Верховним ОСОБА_1 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 750/7624/17 правовий висновок про те, що ч. 3    ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачає обов`язок боржника сплати виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірних постанов.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем прийнято спірні постанови в межах повноважень, у передбачений законодавством спосіб, з урахуванням  всебічного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, що мають значення для прийняття рішень, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов не  належить до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України судові рішення за наслідками розглядами судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини  першої , статтями  286-288 цього Кодексу , набирають  законної сили  після закінчення  строку апеляційного оскарження, а у разі  їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.6 ст.287 КАС України рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання  повного тексту рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області адреса: вул. Канатна,83 м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385.

Відповідач – Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, адреса: пл. Бориса Дерев’янка,1 м. Одеса, 65072, код ЄДРПОУ  34929741.

Суддя                                                                                                                                  О.Я. Бойко

          .