П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2238/18

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 12.10.2018 р.

Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Миколаївській області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі ВПВР УДВС ГТУЮ) у Миколаївській області про скасування постанови відповідача від 05 вересня 2018 року ВП №56723296 про накладення штрафу у розмірі 5 100 гривень.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 Рішенням суду по справі №814/754/18 зобов'язання щодо одноразової виплати суми підвищення до пенсії на ГУПФ України в Миколаївській області не покладалось. На даний час проведено виплату пенсії ОСОБА_3 в межах виділених асигнувань. Виплата пенсії буде проведена в повному обсязі, що підтверджується відкладною виплатою, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі Постанова №103), та буде здійснюватися з 01 січня 2019 року відповідно до цієї постанови. Відсутність коштів на повну виплату пенсії є поважною причиною невиконання рішення суду, тому постанову про накладення штрафу слід скасувати.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач не виконав рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Позивач був зобов'язаний здійснити виплату за здійсненим перерахунком у повному обсязі, оскільки це визначено рішенням суду, тому постанова є правомірною.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року в задоволенні позову ГУПФ України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020 13844159) до ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, Миколаїв, 54001 34889877) відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУПФ України в Миколаївській області зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача, що постанову про накладення на боржника штрафу державний виконавець виносить у разі невиконання рішення суду без поважних причин. Рішення суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії Управлінням виконано у повному обсязі. Виплата перерахованої пенсії за період 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року буде здійснюватися в порядку, встановленому Постановою №103.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2018 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа №814/754/18, виданого 23 червня 2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом, про зобов'язання ГУПФ України в Миколаївській області провести ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) виплату пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23 грудня 2015 року; ст. 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції"; довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області від 20 березня 2018 року ПС №9973 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

19 липня 2018 року відповідач отримав лист ГУПФ України в Миколаївській області від 19 липня 2018 року №5646/08, в якому позивач зазначив, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №814/754/18 виконано у добровільному порядку та надав ДВС лист, який підтверджує, що був здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_3

01 серпня 2018 року позивач повідомив ДВС, що перерахунок пенсії проведено. ОСОБА_3 проведено виплату перерахованого розміру пенсії в межах наявного бюджетного фінансування за січень-березень 2018 року. Різниця між виплаченою та нарахованою сумою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року буде проведена згідно відкладної виплати згідно Постанови №103. Також позивач просив закінчити виконавче провадження на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця від 05 вересня 2018 року накладено на ГУПФ України в Миколаївській області штраф в сумі 5 100 грн. за невиконання рішення суду, оскільки згідно листа ГУПФ України в Миколаївській області ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії за вислугу років. Однак виплату перерахованого розміру пенсії не здійснено.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що Постанова Кабінету Міністрів України №103 жодним чином не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій. Посилання позивача на Постанову №103, як на таку, що регулює порядок проведення виконавчого провадження, судом першої інстанції прийняті не були. Враховуючи, що у справі, що розглядається, орган ПФУ застосував правові норми до правовідносин, які вони не регулюють, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт повного виконання рішення у справі №814/754/18, зокрема, в частині виплати перерахованої пенсії, відповідно державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, виконавець зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії передбачена ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до цієї норми у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу 05 вересня 2018 року, рішення суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії було виконано ГУПФ України в Миколаївській області та частково здійснено доплату. У повному обсязі рішення суду не виконано у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Встановивши підстави не виконання судового рішення у повному обсязі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень пп.пп.4, 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, відповідно до ст.ст. 23 та 116 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, виплата пенсій колишнім працівникам органів внутрішніх справ здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України з відповідним бюджетним призначенням.

Згідно абз.1 п.3 Постанови №103 уряд України постановив перерахувати з 01 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №988. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Як вбачається з абз.2-4 п.3 Постанови №103, виплату перерахованих пенсій постановлено проводити з 01 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

- з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;

- з 01 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Так, судова колегія зазначає, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем, свідчать про те, що перераховані позивачем суми пенсії, на виконання судового рішення, не були виплачені стягувачу виключно у зв'язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання судового рішення суд апеляційної інстанції вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про неможливість стверджувати щодо невиконання позивачем судового рішення, в частині фактичної виплати перерахованої пенсії, без поважних причин, що б було правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення перерахунку пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки у спірному випадку йдеться не про право особи на перерахунок пенсії, а про правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, як до установи яка здійснює пенсійні виплати у визначеному законодавством порядку. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що накладення штрафу, у такому випадку, не захищає право особи на отримання пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, правова позиція з приводу того, що невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, підтверджена постановою Верховного Суду від 24 січня 2018 року по справі №К/9901/1598/18, 405/3663/13-а.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ГУПФ України в Миколаївській області і, відповідно, необхідність їх задоволення.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат (ст. 139 КАС України).

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ГУПФ України в Миколаївській області.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області від 05 вересня 2018 року по ВП №56723296 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області штрафу в сумі 5 100 грн. за невиконання рішення суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 січня 2019 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук'янчук О.В.