ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

07 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/19128/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача:  Шальєвої В.А.

суддів:                           Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,     

секретар Ретинська В.С.

за участі позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференцзв`язку)

представника відповідача Шаповал Ю.Є. (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (суддя Сліпець Н.Є., повне судове рішення складено 17 листопада 2023 року) в справі № 160/19128/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна установа «Водянська виправна колонія (№ 146)», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна установа «Водянська виправна колонія (№ 146)», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на публічній службі за період з 8 вересня 2022 року по день ухвалення рішення суду, з розрахунку 928,16 гривень за кожен календарний день, з вирахуванням обов`язкових зборів та платежів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року позов задоволено частково, стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за період з 08 вересня 2022 року по 15 вересня 2023 року в розмірі 246 890,56 грн.; в задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.

Звертає увагу, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року № 160/25710/21, яким позивача поновлено на посаді, не звернуте до негайного виконання. Це рішення набрало законної сили 14 червня 2023 року та з цієї дати підлягало виконанню.

Міністерство юстиції 26 червня 2023 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення судового рішення в частині поновлення позивача на посаді, а відповідно до частини четвертої статті 254 КАС України подання такої заяви зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання рішення, а так само строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення.

Наказом Міністерства юстиції від 15 вересня 2023 року № 1502/к позивача поновлено на посаді начальника ДУ «Широківський виправний центр (№ 75)» з 24 листопада 2021 року.

Відтак, рішення про поновлення позивача на посаді виконане повністю, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Також вважає, що  позивач мав право в порядку статті 236 КЗпП та статті 383 КАС України звернутися до суду із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а не з новим публічно-правовим спором про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який фактично вважається вирішеним.

Звертає увагу, що при розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовуються два попередні місяці, що передували звільненню, тоді як при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі застосовуються два попередні місяці, що передають події, з якої пов`язана відповідна виплата (в цьому випадку – прийняття рішення про поновлення на посаді), а суд першої інстанції безпідставно вирахував середньоденну заробітну плату з розрахунку 928,16 грн.  

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника третьої особи.

Позивач в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду начальника державної установи "Широківський виправний центр (№75)", яка згідно з наказом Міністерства юстиції України від 08 грудня 2021 року №4394/5 перейменована у Державну установу "Водянська виправна колонія (№146)".

Наказом Міністерства юстиції України №2711/к від 15 листопада 2021 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" за порушення службової дисципліни накладено дисциплінарне стягнення на начальника державної установи "Широківський виправний центр (№75)" полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 у виді звільнення з посади.

На підставі наказу Міністерства юстиції України №2734/к від 17 листопада 2021 року "Про виконання дисциплінарного стягнення" звільнено 23 листопада 2021 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з посади начальника державної установи "Широківський виправний центр (№75).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №160/25710/21 задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної установи «Широківський виправний центр (№75)» про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №2711/к від 15 листопада 2021р. "Про накладення дисциплінарного стягнення", яким за порушення службової дисципліни накладено дисциплінарне стягнення на начальника державної установи "Широківський виправний центр (№75)" полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 у виді звільнення з посади; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 2734/к від 17 листопада 2021 року "Про виконання дисциплінарного стягнення" в частині пункту 1, яким звільнено 23 листопада 2021 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з посади начальника державної установи "Широківський виправний центр (№75)"; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника  державної установи "Широківський виправний центр № 75" з 24 листопада 2021 року; стягнуто з державної установи "Широківський виправний центр № 75" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2021 року по 07 вересня 2022 року, з розрахунку 928,16 грн., у розмірі 267 310,10 грн., з вирахуванням обов`язкових зборів та платежів;

26 червня 2023 року Міністерство юстиції України звернулось до суду з заявою про роз`яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року по справі №160/25710/21 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року відмовлено відповідачу в роз`ясненні судового рішення.

Наказом відповідача від 15 вересня 2023 року № 1502/к на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративні суду від 07 вересня 2022 року у справі № 160/25710/21 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 160/25710/21 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 2711/к «Про накладення дисциплінарного стягнення», скасовано пункт 1 наказу Міністерства юстиції України 17 листопада 2021 року № 2734/к «Про виконання дисциплінарного стягнення та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)» з 24 листопада 2021 року.

Суд першої інстанції вважав, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, а рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Врахувавши законодавчо закріплений обов`язок боржника виконати рішення суду щодо поновлення стягувача на роботі негайно після проголошення судового рішення, а в даному випадку негайного поновлення позивача на роботі не відбулось, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, а саме за період з 08 вересня 2022 року (з дати ухвалення судового рішення) по 15 вересня 2023 року (наказ про поновлення позивача на посаді).

Здійснюючи розрахунок суми, що має бути стягнута на користь позивача, суд першої інстанції вказав, що відповідно до встановлених у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №160/25710/21 обставин середньоденне грошове забезпечення позивача становить 928,16 грн.

Розрахувавши період затримки виконання рішення у 266 робочих днів, суд першої інстанції визначив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою виконання судового рішення про поновлення на посаді,  у розмірі  246 890,56 грн. (928,16 грн. х 266 робочих днів), тому частково задовольнив позовні вимоги.

Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №160/25710/21, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника  державної установи «Широківський виправний центр № 75» з 24 листопада 2021 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 160/25710/21 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Міністерство юстиції України 26 червня 2023 року звернулось до суду з заявою про роз`яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року по справі №160/25710/21 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року відмовлено відповідачу в роз`ясненні судового рішення.

Наказом Міністерства юстиції України від 15 вересня 2023 року №1502/к на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративні суду від 07 вересня 2022 року у справі № 160/25710/21 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 160/25710/21 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 2711/к «Про накладення дисциплінарного стягнення», скасовано пункт 1 наказу Міністерства юстиції України 17 листопада 2021 року № 2734/к «Про виконання дисциплінарного стягнення» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)» з 24 листопада 2021 року.

Спірним в цій справі є питання наявності підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на публічній службі.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 236 КЗпП врегульоване питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, відповідно до якої  у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, законодавцем визначено обов`язок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) виплатити працівнику середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

В цьому випадку судом 07 вересня 2022 року ухвалено рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр № 75» з 24 листопада 2021 року.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За приписами частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Оскільки позивача поновлення на посаді на підставі судового рішення, ухваленого 07 вересня 2022 року та яке підлягало в силу закону негайному виконанню, тільки 15 вересня 2023 року, є правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 08 вересня 2022 року по 15 вересня 2023 року.

Доводи апелянта про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року № 160/25710/21, яким позивача поновлено на посаді, не звернуте до негайного виконання, а оскільки рішення набрало законної сили 14 червня 2023 року, то саме з цієї дати підлягало виконанню, суд визнає необґрунтованими, адже приведеними вище нормами матеріального права (статті 235 КЗпП) та нормами процесуального права (статей 371 та 372 КАС України) імперативно встановлено негайне виконання рішень про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, тобто рішення про поновлення на посаді мають виконуватися негайно в силу закону, безвідносно до наявності вказівки на це в резолютивній частині судового рішення.

Судом першої інстанції з цього питання правильно зауважено, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

За правовою позицію, викладеною Верховним Судом у постановах від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, про що зазначено Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2021 року у справі №640/755/19.

Оскільки відповідачем наказ про поновлення позивача на посаді публічної служби видано 15 вересня 2023 року, тоді як рішення про поновлення на посаді ухвалено 07 вересня 2022 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач у силу статті 236 КЗпП має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді.

Також визнає незмістовними доводи апелянта про те, що оскільки Міністерство юстиції 26 червня 2023 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення судового рішення в частині поновлення позивача на посаді, то відповідно до частини четвертої статті 254 КАС України перебіг строку для виконання рішення зупиняється.

Дійсно, за приписами частини четвертої статті 254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Проте, в цьому випадку рішення суду підлягало негайному виконанню в силу закону, судом не встановлювався строк для виконання судового рішення, тому відсутні підстави вважати, що подання відповідачем заяви про роз`яснення судового рішення мало зупинити строки його виконання.

Стосовно доводів апелянта про необґрунтованість визначеного судом першої інстанції розміру стягнутого на користь позивача відшкодування через помилковість застосування середньоденного заробітку для розрахунку відповідної суми суд зазначає наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, розмір середньоденної заробітної плати встановлений судовим рішенням в справі №160/25710/21.

Апелянт вважає, що в цьому випадку для визначення розміру середньоденної заробітної плати мають застосовуватися положення пункту 4 Порядку 100.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, (далі - Порядок № 100) встановлено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

За положеннями пункту 4 Порядок № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Суд звертає увагу, що у контексті спірних правовідносин відсутні підстави вважати, що у позивача відсутній розрахунковий період для визначення середнього заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, застосування положень пункту 4 Порядку № 100, адже на період затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за позивачем має зберігатися середній заробіток, який обчислюється на правилами, застосованими судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 160/19128/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 160/19128/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна установа «Водянська виправна колонія (№146)», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 07 лютого 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2024 року.

             Суддя-доповідач                                                                      В.А. Шальєва

                               суддя                                                                      В.Є. Чередниченко

                               суддя                                                                      С.М. Іванов