ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"08" серпня 2006 р. Справа №3/3281-А
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі м. Волочиськ
до відкритого акціонерного товариства «Війтівецьке хлібоприймальне підприємство»смт. Війтівці Волочиського району
про стягнення 157 773,39 грн. заборгованості
Суддя Вибодовський О.Д. Секретар судового засідання Ковтонюк І.П.
Представники:
Від позивача –Муляр О.В.–представник за довіреністю № 3499\070 від 14.06.06 р.
Від відповідача –Безрука Т.І.- представник за довіреністю № 82 від 07.08.2006 р.
З перервою в судовому засіданні.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Ухвала по справі від 01.08.06р. сторонам направлена рекомендованим листом (Вих. №01-144 від 02.08.06р.)
Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд у відповідності до вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” стягнути з відповідача заборгованість по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка виникла в період з жовтня 2005 р. по березень 2006р. в розмірі 63 827,18 грн.
За порушення, згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 –ІV від 09.07.2003 р. за несвоєчасну сплату відповідачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 66 219,34 грн. ( відповідно до рішень про застосування фінансових санкцій за несплату авансових платежів із страхових внесків № 114-115 від 13.04.2006 р., № 132-134 від 20.04.2006 р.)
Крім того, Управлінням Пенсійного Фонду України у Волочиському районі нараховано пені на прострочену виплату внесків в розмірі 27 726,87 грн., що підтверджується рішеннями про застосування фінансових санкцій за несплату авансових платежів із страхових внесків
№№ 114-115 від 13.04.2006 р., № 132-134 від 20.04.2006 р.
Повноважний представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, вказуючи, що вони підтверджені наявними у справі матеріалами.
В підтвердження позовних вимог подав копії розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які подавались відповідачем до Пенсійного фонду України, рішення про застосування штрафних санкцій, картки особового рахунку платника за вказаний період та розрахунок ціни позову.
Представник відповідача в судовому засіданні протии позову заперечував, мотивуючи тим, що в своїй позовній заяві позивач вказує на попередні рішення господарських судів по справах № №10/4331, №13/4704, №13/6840 про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій. По даній позовній заяві заборгованість нараховувалась з 1.10.05року ( а останнє рішення суду по справі № 13/4704 від 16.09.05 року та №13/6840 від 23.01.06 року ) де судом визначена заборгованість за відповідні періоди і перегляду не підлягає ні розрахунок пені, ні штрафних санкцій за періоди визначені в судовому рішенні. Позивачем неправильно була застосована норма Закону №1058 від 9.03.03р. ч.5 ст.106 щодо зарахування сум, які надходять від страхувальника або ДВС в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки у порядку календарної черговості, а тому суми оплат відповідача з періоду жовтня до червня 2006 року позивач зарахував в погашення попередніх рішень суду. Неправильне обчислення сум заборгованості позивачем призвело до неправильної встановленої заборгованості та нарахуванню штрафних санкцій. За рішеннями господарського суду попередня заборгованість перейшла з недоїмки в ряд стягнення заборгованості в примусовому порядку згідно Закону України „Про виконавче провадження", а тому до рахування пені і самостійне зарахування сплати поточних коштів в рахунок виконання попередніх рішень суду позивачем самостійно не допускається, оскільки порушує спеціальний закон щодо виконання судових рішень (ст.106 Закону №1058 можна віднести до дії рішень та вимог ПФУ, які також являються виконавчими документами, і стягуються виконавчою службою).
На думку відповідача, в рішеннях, які позивачем надані як докази заявлених позовних вимог відсутня сума зобов'язання, на яке нараховується штрафна санкція і дата його погашення; не виявлені базові та календарні періоди, за які нараховуються штрафні санкції; не має визначеної процентної ставки, що застосовується для розрахунку штрафу в даному базовому періоді.
Тобто, при нарахуванні штрафних санкцій, відповідач зобов'язаний виявити в рішенні суму зобов'язання, дату, коли воно є погодженим, граничний термін його сплати і конкретну кількість днів прострочення сплати.
Відповідач вказує, що зазначені вимоги позивача не містять зведень про те, за який базовий (у розумінні абз. З п. 6 ст. 20 Закону N 1058) календарний період нараховані штраф і пеня, коли, в якому розмірі і за яку кількість днів нараховані пеня і штрафні санкції.
Відповідно до п. 8 ст. 106 Закону N 1058, пеня застосовується при несплаті недоїмки, тобто страхових платежів. З матеріалів справи видно, що з вимоги N Ю-4, недоїмка нарахована в сумі 143851,97 грн. Оскільки зазначена у вимозі сума штрафних санкцій не відповідає сумі штрафних санкцій, вказаних у п'яти рішеннях.
Крім того, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а позивач не доказав суму стягнення з відповідача у своїх позовних вимогах . У відповідності до КАС України поняття розрахунку суму позовних вимог як доказу взагалі відсутнє.
Єдиним органом, на який, відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", покладено функції щодо примусового виконання рішень і яким мають виконуватися виконавчі документи, у тому числі й рішення податкових органів, є органи Державної виконавчої служби України. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, на вимогу чи за дорученням державних виконавців. А тому згідно листа ДВС у Волочиському районі заборгованість за вказаними вище наказами залишилась не змінною.
Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.
Розглядом наданих матеріалів справи встановлено :
Відкрите акціонерне товариство «Війтівецьке хлібоприймальне підприємство» смт. Війтівці Волочиського району, Хмельницької області зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується довідкою Хмельницького обласного управління статистики № 2314 від 24.09.1998 р. і згідно до ст.1 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
У відповідача станом на 10.05.2006 р., утворилася заборгованість по страховим внескам на обов’язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня 2005 р. по березень 2006р. в розмірі 63 827,18 грн.,
За порушення, згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 –ІV від 09.07.2003 р. за несвоєчасну сплату відповідачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 66 219,34 грн. ( відповідно до рішень про застосування фінансових санкцій за несплату авансових платежів із страхових внесків № 114-115 від 13.04.2006 р., № 132-134 від 20.04.2006 р.)
Крім того, відповідачу нарахована пеня на прострочену виплату внесків в розмірі 27 726,87 грн., що підтверджується рішеннями про застосування фінансових санкцій за несплату авансових платежів із страхових внесків №№ 114-115 від 13.04.2006 р., № 132-134 від 20.04.2006 р.
Вказана заборгованість підтверджується поданими позивачем розрахунком суми заборгованості відповідача на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, поданими відповідачем розрахунками сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті до Фонду, а також картками особового рахунку платника за вказаний період.
Судом звернуто увагу, що 07 серпня 2006 року сторони склали акт звірки залишків суми боргу, що виник станом на 10.05.2006 р. та складає 157 773,39 грн. Даний акт підписаний уповноваженими представниками сторін.
У відповідності до ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу №Ю-4 від 04.05.2006 р, яка отримана відповідачем та не оскаржувалася ним, що підтверджується корінцем даної вимоги.
Оскільки заборгованість в сумі 157 773,39 грн. в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивачем подано позов до суду.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Відповідно ст.1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (надалі –Закону), страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно п.6 ст.17 вказаного Закону платник страхових внесків зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Нормами ст. 106 зазначеного Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,
визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону,
вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються.
Крім того, відповідно до п.5 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Судом приймається до уваги те, що відповідачем у поданих розрахунках сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування самостійно визначено розміри внесків та в установленому законом порядку вимоги про сплату заборгованості не оскаржувались та не скасовані. Доказів про сплату заборгованості в сумі 157 773,39 грн. суду не подано.
За таких обставин, позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі м. Волочиськ
до відкритого акціонерного товариства «Війтівецьке хлібоприймальне підприємство»смт. Війтівці Волочиського району про стягнення 157 773,39 грн. заборгованості задоволити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Війтівецьке хлібоприймальне підприємство»Хмельницька область, Волочиський район, смт. Війтівці, вул. Радянська, 21 (р/р 2600149292 в ХОД АППБ „Аваль”, МФО 315966, код 009568042) на користь управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області (Хмельницька області, м. Волочиськ, вул. Лисенка, 8 , р/р 25602301186 в ВАТ ДОБ 3201 м. Волочиськ, МФО 375047, код 14147267) заборгованість в сумі 157 773,39 грн. ( сто п’ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят три гривні 39 коп.).
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук. прим. :
- до справи,
- позивачу,
- відповідачу.