Ухвала

Іменем України

21 січня 2019 року

м. Київ

справа № 640/18939/17

провадження № 61-433ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В.О. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_4, про скасування акту державного виконавця, виданого на підставі протоколу проведення прилюдних торгів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_4, про скасування акту державного виконавця від 05 червня 2012 року № 18835148, виданого на підставі протоколу проведення прилюдних торгів.

В обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначала, що 28 травня 2012 року були проведені публічні торги по реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка їй належала. Складений протокол проведення прилюдних торгів та акт про реалізацію предмета іпотеки. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 червня 2013 року визнано прилюдні торги та протокол проведення прилюдних торгів недійсними, а рішенням цього ж суду від 13березня 2014 року визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Оскільки вказані судові рішення не скасовані, вважає, щоє всі підстави для скасування акту державного виконавця від 05 червня 2012 року, виданого на підставі протоколу проведення прилюдних торгів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01грудня 2017 року відкрито провадження уданій справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2018 року провадження у справі за вказаним позовом закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року у справі № 640/307/14-ц, яке набрало законної сили і є чинним, у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання недійсним акту державного виконавця від 05 червня 2012 року № 18835148 було відмовлено. Отже, спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_5 у справі № 640/18939/17, вже вирішений.

Постановою Харківськогоапеляційного суду від 08 листопада 2018 року ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що провадження у справі не може бути закрито, оскільки встановлено нетотожність одного із чинників, а саме:предмету спору.

У грудні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Заявник зазначає, що суд першої інстанції постановив законну та обґрунтовану ухвалу, оскільки ОСОБА_5 повторно звернулася до суду з тими самими вимогами, які вже розглядалися іншим судом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справі № 640/307/14-ц.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у січні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В., Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області про визнання недійсним акту державного виконавця від 05 червня 2012 року № 18835148 про проведення прилюдних торгів та свідоцтва, виданого на підставі акту, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, поновлення права власності шляхом його визнання, витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні належним майном, скасування реєстрації, виселення та вселення в квартиру.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 з інших підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року залишено без змін.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет спору - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у справі № 640/307/14-ц матеріально-правовою вимогою ОСОБА_5 було визнання недійсним акту державного виконавця від 05 червня 2012 року № 18835148, виданого на підставі протоколу проведення прилюдних торгів.

Разом з тим, у справі № 640/18939/17 ОСОБА_5 просить проскасування акту державного виконавця від 05 червня 2012 року № 18835148, виданого на підставі протоколу проведення прилюдних торгів.

У першому випадку ОСОБА_5 посилалася на статті 203, 215, 216 Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України), в другому - на Закони України «Про виконавче провадження» та «Про іпотеку».

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з частиною першою статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до положень частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою цієї статті.

Проте, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним статтею 13 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Встановивши нетотожність одного із чинників, а саме: предмету спору, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції та направив справу для продовження розгляду, правильно виходячи з відсутності підстав для закриття провадження.

За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відповідності до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_4, про скасування акту державного виконавця, виданого на підставі протоколу проведення прилюдних торгів.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук