ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/5455/18 Головуючий у 1 інстанції: КузьменкоА.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Кузьмишиної О.М. Кучми А.Ю. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000294706 від 15 січня 2018 року за формою "В4".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно посилався на п.п. «в» п. 198. 5 ст. 198 ПКУ, оскільки скаржник не здійснював передачу запасів в межах балансу для невиробничого використання, не переводив виробничі необоротні активи до складу невиробничих необоротних активів.

14 грудня 2018 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 14 листопада 2017 року по 04 грудня 2017 року, на підставі направлень від 13 листопада 2017 року №216 та №217, виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 10 листопада 2017 року №2533, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість внаслідок вибуття товарів, виробничих запасів та інших оборотних активів за період січень-червень 2017 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №122/28-10-47-06/32036829 від 11 грудня 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19 декларації з ПДВ), що призвело до завищення суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 декларації) за березень 2017 року в розмірі 25 612 584,00 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест СМЦ" у березні 2017 року, з посиланням на пункт 34 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2) "Запаси", в бухгалтерському обліку здійснено знецінення запасів, які станом на 31 березня 2017 року знаходились на тимчасово непідконтрольній території України до нульової вартості, тобто запаси вартістю 128 062 917,70 грн. знецінені до вартості 0,00 грн.

При цьому, зазначені запаси обліковуються на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" у складі активу на рахунках 1073600000 "Прочие запасы для капитальных инвестиций", 2014100000 "Топливо-энергетические материалы-СМ", 2017100000 "Запасные части и оборудование-СМ", 2019100000 "Прочие материалы-СМ", 2026100000 "Сортовой прокат-СМ", 2027100000 "Трубная продукция-СМ", 2093100000 "Плоский прокат-Товары", 2096100000 "Сортовой прокат-Товары", 2097100000 "Трубная продукция-Товары".

У ході проведення перевірки, отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" заяви про вчинення кримінального правопорушення стосовно майна, яке належить підприємству та яке з 15 березня 2017 року знаходиться у незаконному володінні на непідконтрольній території України".

Перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" у березні 2017 року здійснено в межах балансу операцію зі зміни напрямку використання та статусу вказаних запасів на загальну суму 128 062 917,70 грн., а станом на 31 березня 2017 року чиста вартість реалізації цих запасів визначена підприємством у сумі 0,00 грн. Тобто, з цієї дати вони не були призначені для використання у господарській діяльності підприємства.

Також, перевіркою встановлено, що зазначені запаси обліковувались в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" за вартістю їх придбання, яка складає 128 062 917,70 грн.

На підставі висновків акта перевірки, податковим органом 15 січня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000294706, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" визначено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 25 612 584,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

На підставі п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є обєктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексута операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобовязань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на платника податку продавця товарів/послуг покладений обов'язок при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Метінвест СМЦ» у березні 2017 року, з посиланням на п. 34 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси», в бухгалтерському обліку було здійснено знецінення запасів, які станом на 31.03.2017 року знаходились на тимчасово непідконтрольній території України до нульової вартості. Тобто, запаси вартістю 128 062 917,7 грн. знецінені до вартості 0,00 грн.

Податковим органом під час перевірки позивача встановлено, що сировина і матеріали, які передані в переробку, незавершене виробництво, знецінені у березні 2017 року, були власністю ТОВ «Метінвест СМЦ». Крім цього, перевіркою встановлено, що зазначені запаси обліковувались бухгалтерському обліку ТОВ «Метінвест СМЦ» за вартістю їх придбання, яка складає 128 3 917,70 грн.

Як встановлено, позивачем - ТОВ «Метінвест СМЦ» відображено повне знецінення запасів та податкові зобов'язання, у зв'язку з таким знеціненням не нараховані. На думку податкового органу, такі дії позивача, щодо не нарахування податкових зобов'язань, є порушенням п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Під час апеляційного розгляду справи, позивач пояснив, що майно, яке перебуває на тимчасово непідконтрольній території України, продовжує обліковуватись у складі активів підприємства на наступних рахунках бухгалтерського обліку: рахунок 1073600000 «Прочие запасьі для капитальньіх инвестиций» - 6 028,30 грн.; рахунок 2014100000 «Топливо-знерегетичские материальї-СМ» - 360,14 грн.; рахунок 2017100000 «Запасньіе части и оборудование-СМ» - 165 975,38 грн; рахунок 2019100000 «Прочие материальї-СМ» - 174 633,88 грн.; рахунок 2026100000 «Сортовой прокат-СМ» - 11 401,58 грн.; рахунок 202710000 «Трубная продукция-СМ» - 1 168 297,14 грн.; рахунок 2093100000 «Плоский прокат-Товарьі» - 1 050 785,77 грн.; рахунок 2096100000 «Сортовой прокат-Товарьі» - 125 468 555,47 грн.; рахунок 2097100000 «Трубная продукция-Товарьі» - 16 880,04 грн.

Крім цього, вказує, що оцінивши негативний вплив змін в економічному і правовому середовищі, згідно норм стандартів бухгалтерського обліку, він визнав суми втрат від зменшення корисності щодо зазначених об'єктів та нарахував резерв знецінення запасів.

Резерв від знецінення запасів обліковується на рахунках бухгалтерського обліку: рахунок 1073720000 «Прочие запасьі для капитальньїх инвест -обесценение» - 6 028,30 грн.;рахунок 2014220000 «Топливо-знергетические материальї-СМ-резерв» - 360,14 грн.; рахунок 2017220000 «Запасньїе части и оборудование-СМ-резерврахунок» -165 975,38 грн; рахунок 2019220000 «Прочие материальї-СМ-резерв» - 174 633,88 грн.; рахунок 2026220000 Сортовой прокат-СМ-резерв» - 11 401,58 грн.; рахунок 2027220000 «Трубная продукция-СМ-резерв» - 1 168 297,14 грн.; рахунок 2093220000 «Плоский прокат-Товарьі-резерв» - 1 050 785,77 грн.; рахунок 2096220000 «Сортовой прокат-Товарьі-резерв» - 125 468 555,47 грн.; рахунок 2097220000 «Трубная продукция-Товарьі-резерв» - 16 880,04 грн..

До матеріалів справи позивачем надано бухгалтерські довідки по балансовій вартості ТМЦ, що знаходяться на тимчасово непідконтрольній території України, станом на 01.04.2017 року та станом на 01.04.2018 року., що свідчить про те, що активи (запаси) на суму 128 062 917,70 грн. продовжують рахуватися в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» та призначаються длявикористання в господарській діяльності (Т. 1 а.с.179-274).

Таким чином, позивач нарахував резерв знецінення запасів та відобразив його у своєму бухгалтерському обліку.

Під час апеляційного розгляду справи позивач повідомив, що при нарахуванні резерву знецінення запасів не складались жодні первинні документи, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такі як акт інвентаризації, акт списання знецінених запасів чи акт уцінки.

Також, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що ТОВ «Метінвест СМЦ» не проводило списання товарів, у зв'язку із його втратою, оскільки підприємством: не складався перелік товарів, що підлягають списанню (уцінці); не складався опис-акт товарів, що підлягають уцінці; не складались будь-які матеріали щодо уцінки та вибуття даних товарів із обліку позивача.

Таким чином, у даному випадку немає знецінення майна за волею платника податків, а податковий орган не надав жодних доказів зворотнього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки контролюючого органу про те, що операція зі знецінення на суму 128 062 917,70 грн. підпадає під дію п. 198.5. ст. 198 ПК України, в зв'язку з чим, Товариство повинно було нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на суму втрачених товарів/необоротних активів, але які не списувалися з балансу позивачем.

Як зазначалося, згідно п.п. "а" та "б" пункту 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються, зокрема: - будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);- ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на обєкт права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Колегією суддів встановлено, що у спірних правовідносинах відсутній факт постачання товарів (послуг) або свідомого призначення використання таких активів у власній господарській діяльності або в операціях, що не є власною господарською діяльністю платника податку.

Відображення в бухгалтерському обліку операції нарахування резерву знецінення активів не підпадає під визначення операції з постачання товарів/послуг, а тому помилковими є доводи відповідача про те, що підприємство зобов'язане нарахувати суму ПДВ на вартість знецінених товарів на підставі п. 198.5 ст.198 ПК України .

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2) «Запаси» (надалі - МСІ ) визнає запаси активами, які: а) утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг (п.6).

В силу п. 8 МСБО 2, запаси включають «товари, що були придбані та утримуються для перепродажу, у тому числі, наприклад, товари, придбані підприємством роздрібної торгівлі та утримувані для перепродажу, або земля та інша нерухомість для перепродажу. Запаси включають також готову вироблену продукцію або незавершене виробництво суб'єкта господарювання й основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва».

Також, п.б МСБО 2 визначено, що чистою вартістю реалізації запасів є попередньо оцінена ціна продажу у звичайному ході бізнесу мінус попередньо оцінені витрати на завершення та попередньо оцінені витрати, необхідні для здійснення продажу, а справедливою вартістю - сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. При цьому, п. 7 МСБО 2 визначено, що чиста вартість реалізації це чиста сума, яку суб'єкт господарювання очікує отримати від продажу запасів у звичайному ході бізнесу. Справедлива вартість відображає суму, за яку ті самі запаси можна обміняти між обізнаними та зацікавленими покупцями та продавцями на ринку. Перша - це вартість, визначена суб'єктом господарювання, остання - ні. Чиста вартість реалізації для запасів може не дорівнювати справедливій вартості мінус витрати на продаж.

Крім цього, п. 34 МСБО 2 встановлено, що, «коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна визнаватися витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід. Сума будь - якого часткового списання запасів до їх чистої вартості реалізації та всі витрати запасів повинні визнаватися витратами періоду, в якому відбувається часткове списання або збиток...».

Згідно (ІА5) 2 «Запаси» Міжнародного стандарту фінансової звітності, а саме пунктом 9 визначається, що запаси мають оцінюватися по найменшої з двох величин: собівартості або чистої ціні продажу. Це достягається або шляхом уцінки, або шляхом утворення резерву на знецінення запасів. Резерв на знецінення є оціночною категорією. Він утворюється у випадку, якщо існує вірогідність знецінення запасів. У випадку, якщо знецінення відбулося - здійснюється уцінка товарів (при цьому резерв не утворюється). Тобто утворення резерву на знецінення та уцінка - це взаємовиключні речі.

Міжнародний стандарт фінансової звітності передбачає необхідність створення резерву на знецінення, але цей резерв не передбачений вимогами ведення бухгалтерського обліку України.

Таким чином, бухгалтерські проводки щодо знецінення товарів, відображають лише формування оціночного резерву знецінення товарів (у поточному та попередньому періодах), а тому ці проводки базуються виключно на вимогах Міжнародного стандарту фінансової звітності та не враховуються у податковому обліку.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що нарахування резерву знецінення запасів в бухгалтерському обліку, без списання з балансу: не є об'єктом оподаткування ПДВ згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України; не є операцією з постачання товарів відповідно до вимог підпункту 14.1.191 пунгт ст. 14 ПК України; не підпадає під дію норм п. 198.5 ст. 198 ПК України, оскільки пов'язане з господарською діяльністю підприємства; згідно стандартів бухгалтерського обліку майно обліковується у складі активів позивача; відсутнє підтвердження фактичної втрати майна, яке знаходиться на непідконтрольній території України, та неможливості його використання у не виробничій та не господарській діяльністі підприємства.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в частині обов'язку позивача нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на суму вартості знецінених оборотних активів, які продовжують обліковуватись в балансі підприємства за нульовою вартістю, оскільки підприємство не передбачає в подальшому отримання будь-якого доходу внаслідок використання запасів у власній діяльності та зазначає про це у своєму бухгалтерському обліку.

Також, на думку колегії суддів, помилковим є висновок податкового органу щодо необхідності застосування редакції п.38.10 ст.38 розділу XX ПКУ, яка діяла на 01.01.2017 року до правовідносин у спірний період (березень 2017 року), оскільки реакція п.38.10 ст.38 розділу XX ПКУ після набрання чинності Законом України від 07.12.2017 року № 2245-УІІІ є чинною на теперішній час та регламентує застосування правил оподаткування податком на додану вартість необоротних активів та товарів які придбані, вироблені до 14 квітня 2014 року і які станом на 01 січня 2017 року (операції з якими відбувались сам в цей період) знаходяться на тимчасово окупованій території.

Редакцією п.38.10 ст.38 розділу XX ПКУ, після набрання чинності Законом України від 07.12.2017 року № 2245-УІІІ, було скасовано відповідальність платників податків: «Положення підпунктів "в" та "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем обґрунтовано зроблено висновок про завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 25 612 584,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0000294706 від 15.01.2018 р. є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест СМЦ", а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0000294706 від 15.01.2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Кузьмишина О.М. Кучма А.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 25.01.2019 року