ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9710/17 Номер провадження 22-ц/814/136/19Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Бондаревської С.М., Чумак О.В.

секретар Зеленська О.І.

імена (найменування) сторін:

позивач: Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"

відповідач: ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2018 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до ОСОБА_2, треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Оленя Ярославівна, про визнання нікчемного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ПАТ «Український професійний банк» звернулось до суду із вказаним позовом та просило визнати недійсним нікчемний правочин - договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між банком та ОСОБА_2 28 травня 2015 року та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення площею 94,80 кв.м. по АДРЕСА_1 та визнання за банком права власності на вищевказане майно.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 28.05.2015 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким банком на користь відповідача було здійснено відчуження нежитлових приміщень площею 94,80 кв.м. по АДРЕСА_1, за ціною, яка становила 1064968,80 грн.

Вказувало, що реально кошти до банку не надходили, натомість відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що свідчить про безоплатність такого правочину, що також унеможливлює виконання грошових зобов'язань банку перед іншими кредиторами в ліквідаційній процедурі в частині ціни продажу.

Зазначало, що постановою Правління НБУ від 28.05.2015 року № 348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних», банк було віднесено до категорії неплатоспроможних, а тому банк, відповідно до положень ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не мав права безоплатно відчужувати власне майно.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Український професійний банк» відмовлено.

Рішення суду вмотивоване тим, що позивачем не надано доказів безоплатності спірного договору, а також його невідповідності вимогам чинного законодавства.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Український професійний банк» у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме залишення поза увагою доказів, що вказують на відсутність необхідних для виконання договору залишків на кореспондентському рахунку банку, а також наявність нормативно-правових актів, що містять пряму заборону укладення таких договорів.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, 30 квітня 2015 року правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», відповідно до якої було установлено ряд обмежень у здійсненні діяльності ПАТ «Український професійний банк», зокрема, банк було зобов'язано не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд ПАТ «Український професійний банк», крім відчуження майна, що перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя, за ціною, не нижче, ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

Крім того, ПАТ «Український професійний банк» було зобов'язано під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Постановою Правління НБУ від 28.05.2015 року № 348 «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» вказаний банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління НБУ від 28.05.2015 року № 348 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 28.05.2015 року №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 року по 28.08.2015 року включно.

Постановою Правління НБУ від 28.08.2015 року № 562 відкликано банківську ліцензію публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та прийнято рішення про ліквідацію останнього.

На виконання вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення від 28.08.2015 року №158 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», припинено здійснення тимчасової адміністрації в банку з 28.08.2015 року і розпочато процедуру ліквідації останнього з 31.08.2015 року по 30.08.2016 року.

Між ПАТ «Український професійний банк» в особі виконуючого обов'язки Голови Правління Каргаполова О.К. та відповідачем ОСОБА_2 28.05.2015 року був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 1615.

Згідно п. 1.2 вказаного договору, його предметом є нежитлові приміщення, що розташовані в будинку за планом земельної ділянки «А-5», загальною площею 94,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу визначено, що продаж нерухомого майна вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 1 034 968,80 грн., яка сплачується покупцем у гривнях шляхом безготівкового переказу договірної ціни на рахунок продавця № 361075783, відкритий в ПАТ «Український професійний банк», після укладення цього договору, але не пізніше 30.06.2015 року. Покупець має право залучити для здійснення оплати вартості нерухомого майна третіх осіб.

У відповідності до умов п. 2.2 договору купівлі-продажу третьою особою ТОВ «Розвиток-2012» було оформлено платіжне доручення № 210 від 28.05.2015 року з перерахування коштів зі свого поточного рахунку, відкритого в публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк», на рахунок позивача на суму 1 034 968,80 грн., як оплата відповідача за договором купівлі-продажу від 28.05.2015 року.

Відповідно до довідки Національного Банку України № 55-0004/59612 від 18 липня 2016 року станом на 28 травня 2015 року залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» складав 291 732,91 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про оплатність спірного договору, а отже відсутність підстав для задоволення позовних вимог

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, встановлення безоплатності оспорюваного договору є підставою для визнання його недійсним, оскільки такий договір відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року № 280, за дебетом балансового рахунку 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак за відсутності коштів у банку платника такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої Постановою НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 року № 22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Разом з тим п. 1.12 вказаної Інструкції № 22 визначений алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Тобто, законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Отже, місцевий суд мав беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань. Це пов'язано із тим, що банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Крім того сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище.

Довідкою Національного Банку України № 55-0004/59612 від 18 липня 2016 року станом на 28 травня 2015 року підтверджено, що на кореспондентському рахунку банку не було достатніх коштів для виконання платіжного доручення № 210 від 28 травня 2015 року. Відомості про виконання банком вказаного платіжного доручення у матеріалах справи відсутні.

Сума 1 034 968,80 грн. не була відображена ані на кореспондентському рахунку банку, ані у касі банку. Фактично відбулося коригування структури банківського балансу.

Згідно зі статтями 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ним за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, цивільні правочини, які порушують публічний порядок є нікчемними, і в той же час такі правочини можуть бути визнані недійсними.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Спірний договір купівлі-продажу є нікчемним в силу закону, оскільки, уклавши спірний договір, банк здійснив відчуження власних активів, що погіршило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами. Оплата за договором мала бути здійснена третьою особою ТОВ «Розвиток-2012», яка на момент укладання спірного договору була кредитором банку та мала залишки грошових коштів на рахунках ПАТ «Український професійний банк», шляхом перерахування коштів з рахунку ТОВ «Розвиток-2012» на рахунок банку. Від продажу об'єкта нерухомості сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилась (банк не отримав коштів від продажу нерухомого майна), а укладення спірного договору зумовило неможливість виконання зобов'язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами. Крім того, спірний правочин був укладений у порушення постанови правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року № 293/БТ, відповідно до якої ПАТ «Український професійний банк» було установлено обмеження щодо будь-якого відчуження будівель і споруд.

Отже, позовні вимоги ПАТ «Український професійний банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ПАТ «Український Професійний банк» та ОСОБА_2 недійсним.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 26 Законну України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто наявність рішення суду про визнання недійсним спірного договору, на підставі якого зареєстровано право власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав, є саме по собі підставою для внесення запису про скасування такої державної реєстрації і фактичне відновлення прав ПАТ «УПБ» на спірне нерухоме майно, що є достатнім і належним способом захисту прав позивача.

Перехід права власності на нежитлові приміщення площею 94,80 кв.м. по АДРЕСА_1 до іншої особи не має правового значення для вирішення спору, оскільки вимоги банку про застосування наслідків недійсності правочину задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ним було ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Український професійний банк», що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.

Враховуючи, що позовні вимоги ПАТ «Український професійний банк» підлягають частковому задоволенню, то, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, зі ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені позивачем та апелянтом судові витрати.

Керуючись ст. 367 ч. 1, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до ОСОБА_2 про визнання нікчемного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - задовольнити чатково.

Визнати недійсним нікчемний правочин - договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний банк» та ОСОБА_2, нотаріально посвідчений 28 травня 2015 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою Оленою Ярославівною за реєстровим № 1615.

У задоволенні позовних вимог користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" судові витрати у розмірі 4 800 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові витрати у розмірі 7 200 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді С.М. Бондаревська

О.В. Чумак