У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 27 квітня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 9 серпня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

26 лютого 1985 року народження, судимого 13 травня 2005 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, засуджено

за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання на 3 роки 2 місяц позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 1038 грн.

Як встановив суд, ОСОБА_1 на початку грудня 2004 року таємно викрав з гаража ОСОБА_2, що на АДРЕСА_1, майно вартістю 1308 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор вказує на те, що засудженому необґрунтовано призначено покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, так як він, будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням, до постановлення вироку в першій справі вчинив інший злочин, за який його засуджено до покарання, що належить відбувати реально. Просить змінити вирок, виключивши з нього посилання на ч. 4 ст. 70 КК України та залишити покарання за ч. 1 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про обґрунтованість касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Доведеність винності ОСОБА_1у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_2 у касаційному поданні не оспорюється.

Доводи у касаційному поданні про те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, призначивши йому покарання із застосуванням ч. 4                    ст. 70 КК України, є обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, якщо особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається і, за таких умов, кожний вирок виконується самостійно.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 скоїв злочин саме за таких обставин, а суд, при призначенні покарання цього не врахував та не виконав вищевикладені рекомендації пленуму, а тому неправильно застосував кримінальний закон, що є підставою для зміни вироку.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора задовольнити.

                Вирок Петровського районного суду м. Донецька від 9 серпня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити - виключити з вироку застосування ч. 4 ст. 70 КК України і вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

            В решті вирок залишити без змін.

      С у д д і :

Верещак В.М.                          Колесник М.А.                          Мороз М.А.