Справа №22ц-21304/2008     Головуючий в 1 інстанції

Категорія 51 (2)     Валуєва В.Г.

Доповідач - Братіщева Л.А.

УХВАЛА

Іменем України

17 грудня 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: - Неклеси В.І.

Суддів: - Братіщевої Л.А., Турік В.П.

При секретарі: - Рачук Я.І.

За участю: позивача -ОСОБА_6

Представника відповідача - Гольського Олександра Миколайовича З особи директора «Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Інгулецького району» - Глядченко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2008 року за позовом ОСОБА_6 до Комунального позашкільного навчального закладу «Центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Інгулецького району» про зміну формулювання причин звільнення та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2006 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до Комунального позашкільного навчального закладу «Центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Інгулецького району» (надалі - Центр) про зміну формулювання причин звільнення та стягнення моральної шкоди і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 04 листопада 2004 року була прийнята на посаду методиста та керівника гуртка, про що було видано наказ. З лютого 2005 року у неї склались неприємні стосунки з директором Центру Глядченко Г.В. Директор Центру погрожувала їй, що вона працювати в Центрі не буде, тому запропонувала їй написати заяву про звільнення, яку вона писати відмовилась.

01 грудня 2005 року нею була написана заява про звільнення по переводу, проте директором Центру було запропоновано відпрацювати 2 тижні. Через 2 тижні трудову книжку їй не віддали, мотивуючи тим, що заяву про звільнення вона не подавала.

16 грудня нею була подана нова заява про звільнення, яку зав. РВНО Інгулецького району передав 19 грудня 2005 року. Директор Глядченко Г.В. знову запропонувала їй написати заяву про звільнення і 26 грудня 2005 року вона отримала трудову книжку, в якій було зроблено запис про її звільнення 22 грудня 2005 року за наказом №146 згідно ст.40 п.4 КЗпП України.

Формулювання звільнення в трудовій книжці вона вважає незаконним, оскільки прогулів не було, пояснень з приводу прогулів вона нікому не давала.

У зв'язку з незаконним звільненням їй було спричинено моральну шкоду, тому що погіршився стан її здоров'я, 02 грудня 2005 року після розмови з директором Центру у неї була втрата свідомості і вона була доставлена до лікарні №17 та перебувала на лікарняному.

Просила суд зобов'язати відповідача внести зміни у запис про звільнення у її трудовій книжці, вказав причину звільнення - власне бажання згідно ст. 38 КЗпП України, стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату та розрахунок у зв'язку із звільненням в сумі 500грн. та моральну шкоду в сумі 50000грн. (а.с. 1-3).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2008 року ОСОБА_6 у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки рішення суду є необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції не взяв до уваги, що при прийнятті її на роботу до Центру, з нею не укладався трудовий договір, з наказом про прийняття на роботу вона не ознайомлювалась; судом не долучено до справи книгу реєстрації наказів Центру, хоча в судовому засіданні визнав її неналежним чином складеною, не звернув уваги на те, що в порушення ст.43 КЗпП України засідання профспілкового комітету, де вирішувалось питання про її звільнення, відбувалось за її відсутності. Крім того, суд не взяв до уваги її уточнену позовну заяву, яка судом не розглядалась і відсутня в матеріалах справи.

Відповідач заперечує проти скасування рішення суду, вважає рішення обґрунтованим.    

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України, яка передбачає, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в апеляційному суді, позивачкою була подана додаткова позовна заява, в якій вона просила зобов'язати відповідача змінити формулювання звільнення у наказі    №146 п.1   від 22.12.2005р., вказавши причину звільнення власне бажання згідно ст. 38 КЗпП України; внести зміни в трудовій книжці у запису про прийняття на роботу методиста, виключивши запис про прийом її на посаду керівника гуртка та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000грн. (а.с. 246).

Ця позовна заява була вручена відповідачу 08.02.2007р., про що   свідчить його заява в матеріалах справи на а.с. 126 та пояснення в апеляційному суді, але додаткові позовні вимоги ОСОБА_6 судом першої інстанції не розглянуто, цей недолік не міг  бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, тому згідно п.5   ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає   скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід уточнити питання про те, чи всі зацікавлені особи долучено до участі по справі, у зв'язку з чим оглянути Статут Міського центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді, який діяв на час звільнення позивача та на час розгляду справи (копію Статуту долучити до матеріалів справи).  

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.5 ч. 1 ст. 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2008 року -скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд іншим складом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання ним законної сили.