Справа №22ц-21039/2008 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 27 (4) Прасолов В.М.
Доповідач - Братіщева Л.А.
РІШЕННЯ
Іменем України
17 грудня 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: - Неклеси В.І.
Суддів: - Братіщевої Л.А., Савіної Г.О.
При секретарі: -Рачук Я.І.
За участю: позивача - ОСОБА_6
Представника позивача - ОСОБА_7
Відповідачів - ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Володимирівни
Представника відповідача - ОСОБА_10
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2008 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дійсним та стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_11 про визнання договору недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
17 вересня 2007 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дійсним та стягнення боргу. У позовній заяві зазначив, що 20 лютого 2006 року між ним та ОСОБА_8 було укладено усний договір грошової позики і було надано відповідачу у борг на розвиток бізнесу гроші у сумі 12454грн., що складає 32% від загальної суми, яка була виділена на розвиток підприємницької діяльності, прибутки від якої використовувались на потреби сім'ї відповідачів, про що відповідачем власноручно була написана розписка із зобов'язанням повернути гроші в сумі 16202грн. з розрахунку 12554грн. - сума боргу та 3657грн. -відсотки за користування грошима, до 30 червня 2007 року. Відповідач зобов'язався сплачувати 32% від прибутку, який він отримував і зазначені відсотки виплачувались до квітня 2007 року
На час звернення до суду грошові кошти та відсотки за користування ними не повернуто.
Просив суд визнати дійсним усний договір грошової позики на суму 12454грн. від 20.02.2006р. укладений між ним та ОСОБА_8 і стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 гроші в сумі 16202грн. за договором грошової позики, з урахуванням індексу інфляції на час винесення рішення, відсотки за користування грошима в розмірі 32% від прибутку, 3% річних за весь час прострочення боржника та 1000грн., сплачених за правову допомогу.
В листопаді 2007 року із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 звернулась ОСОБА_9 в якій вказала, що про факт отримання її чоловіком - ОСОБА_8 грошей від ОСОБА_6 вона дізналась не одразу і свої згоди на отримання коштів в сумі 12454грн., як дружина чоловіка, не давала.
Просила суд визнати усний договір грошової позики від 02.06.2007р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - недійсним.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_9 -задоволено. Визнано недійсним договір від 02 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду про відмову у задоволенні його позовних вимог і задоволення позовних вимог ОСОБА_9 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, оскільки рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права; суд визнав недійсним договір грошової позики від 11.06.2007р., який він не просив визнавати дійсним, оскільки ніякого спору стосовного договору грошової позики від 02.06.07р. не було і не було предметом його позову, тому суд не мав підстав об'єднувати в одне провадження його позов і позов ОСОБА_9
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи у 2006 році позивач ОСОБА_6 надав ОСОБА_8 позику, яку в сумі 16202 грн. ОСОБА_8 зобов'язався повернути позивачу до 30.06.2007р., що підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_8 від 02.06.2007р. (а.с. 4,147).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення 16202 грн. суд першої інстанції послався на те, що відповідач частинами до травня 2007 року повернув позивачу борг. Цей висновок суд зробив на підставі твердження ОСОБА_8, свідка ОСОБА_12
Проте з цим висновком суду погодитися не можна тому, що згідно умов ч.2 ст.1051 ЦК України рішення суду в даному випадку не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, а неповернення грошей відповідачем ОСОБА_8 позивачу ОСОБА_6 підтверджено наявністю письмової розписки ОСОБА_8 Тому колегія суддів вважає, що позовна заява ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню і з ОСОБА_8 на користь позивача слід стягнути 16202 грн. згідно розписки.
Колегія не знаходить підстав для стягнення цієї суми також і з ОСОБА_9 тому, що позивач не довів, що ОСОБА_8 взяв у нього гроші і використовував їх для потреб сім'ї і також з тексту розписки не вбачається, що ОСОБА_9 мала відношення до грошей, які зобов'язався повернути позивачу ОСОБА_8
Безпідставні є вимоги позивача і про визнання дійсним усного договору позики на суму 12454 грн. від 20.02.2006р. між ним та ОСОБА_8 тому, що згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Відповідно до умов ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, але всупереч вказаного, позивач ОСОБА_8 заявляв вимогу про стягнення з відповідачів відсотків за користування його грошима в розмірі 32% від прибутку, не довів про те, що між ним та ОСОБА_8 була про це домовленість, тому ця вимога позивача не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог.
Звертаючись з позовом про стягнення з відповідачів 16202 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення боржника, позивач в позовній заяві не вказав, які суми він просить стягнути, які індекси інфляції просить врахувати, пославшись на те, що розмір буде встановлено після направлення запиту до МДШ, але ця позивна вимога позивачем не була уточнена, а суд, враховуючи вимоги ст. 11 ЦПК України при розгляді справи не може вийти за межі позову, тому позов ОСОБА_6 в частині стягнення 3% річних за весь час прострочення боржником та індексу інфляції не підлягає задоволенню.
А задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_9, суд першої інстанції визнав недійсним договір від 02.06.2007р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, з посиланням на те, що ОСОБА_9 дружина ОСОБА_8, всупереч вимог ст. 65 Сімейного кодексу України, не надавала письмової згоди на прийняття ОСОБА_13 02.06.2007р. зобов'язання повернути ОСОБА_6 грошей у сумі 16202 грн., і в цей день, тобто 02.06.2007р., позивач грошей відповідачу ОСОБА_8 не передавав.
Але з таким висновком суду погодитися не можна і зустрічний позов не підлягає задоволенню, тому що відповідно вимоги ст. 1047 ЦК України непередбачено усну форму договору позики на суму, яка у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тому, як вважає колегія суддів, у зустрічному позові ОСОБА_9 слід відмовити.
За вище вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно вимог п. п. 2, 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6 та стягнення на його користь з ОСОБА_8 боргу у сумі 16202 грн. та відмові у зустрічному позові ОСОБА_9
Стаття 88 ЦПК України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню: 1000 (одна тисяча)грн. за правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_7, що підтверджено угодою про надання правової допомоги та квитанцією про сплату позивачем 1000грн. за надання адвокатом правової допомоги (а.с. 5, 6) і 162 грн. судових витрат та 30грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення в суді першої інстанції (а.с. 1,2).
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п.2, 3 ч.1 ст. 309, 313 - 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2008 року -скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання дійсним усного договору грошової позики та стягнення боргу за договором грошової позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 борг у сумі 16202 грн., а також судові витрати в сумі 162 грн. та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення в суді першої інстанції та 100 грн. сплачених за правову допомогу.
В іншій частині позову ОСОБА_6 відмовити.
В зустрічному позові ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про визнання недійсним договору грошової позики відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.