ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1283/19 Справа № 202/6367/17 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про надання права на спадкування разом із спадкоємцями попередніх черг,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2017 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про надання права на спадкування разом із спадкоємцями попередніх черг.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про надання права на спадкування разом із спадкоємцями попередніх черг та призначено справу до розгляду.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено. Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 жовтня 2017 року - скасовано та направлено справу на розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська.

В лютому 2018 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про надання права на спадкування разом із спадкоємцями попередніх черг.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_1), де третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора (ЄДРПОУ 02890966, місце знаходження - вулиця Радистів, 8 в м.Дніпро, 49023), про надання права на спадкування разом із спадкоємцями попередніх черг - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2018 року по справі №202/6367/17 та ухвалити рішення, яким позов - задовольнити.

У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2018 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2018 року по цивільній справі №202/6367/17 залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, відповідно до Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 10 січня 2017 року виданого Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.113).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина все належне йому майно.

Спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_2, яка у передбачений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 в нотаріальну контору також звернулася і позивач, як онука спадкодавця, ОСОБА_1 і донька ОСОБА_2.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами і підтверджуються Спадковою справою відкритою після ОСОБА_3(а.с.111-170).

Постановою Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори від 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки свої права на спадкове майно заявила спадкоємиця першої черги - донька померлого ОСОБА_2, тоді як ОСОБА_1 не є спадкоємицею першої черги (а.с.6).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не довела відповідними засобами доказування, наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності.

Навпаки судом першої інстанції встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 отримував пенсію, за рахунок якої проживав, сплачував комунальні послуги, харчувався. Доказів того, що позивач ОСОБА_1 мала самостійний дохід за рахунок якого надавала матеріальну допомогу померлому в суді не встановлено і належних доказів на підтвердження цим обставинам, суду не надано. Натомість допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили, що ОСОБА_3 матеріальної допомоги не потребував. Цей факт не заперечували та визнали також і сторони по справі - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2

Відповідно до статтею1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1259 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як роз'яснив у п.6 своєї постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Під поняттям «опікування» необхідно розуміти надання звичайних фактичних послуг спадкодавцю, який перебував у безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги: приготування їжі, прибирання квартири, прання білизни тощо.

Поняття «матеріально забезпечувала» слід розуміти як надання такої матеріальної допомоги, яка була основним засобом до існування, так і оплату комунальних послуг, ліків, придбання необхідних спадкодавцю побутових та особистих речей тощо.

Поняття «тривалий час» належить до оціночних категорій і суд має визначатися з його змістом, виходячи із засад розумності і справедливості.

Щодо безпорадного стану спадкодавця ОСОБА_3

Судом першої інстанції встановлено, що дійсно 29.12.2015 ОСОБА_3 впав на своєму подвір'ї і отримав травму, після чого перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги.

З пояснень свідків ОСОБА_8, сімейний лікар родини, ОСОБА_9, медсестра, ОСОБА_10, працівник ПАТ «Ощадбанку», у якої тривалий час ОСОБА_3 отримував пенсію і яка після отримання травми останнім допомагала йому оформлювати довіреність на отримання пенсії на доньку ОСОБА_2, ОСОБА_5, яка є сусідкою покійного, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13 - родичі сторін, допитаних у судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що доглядали ОСОБА_3 після отримання травми всі - і донька останнього - ОСОБА_2, і його онучки - ОСОБА_1 і свідок ОСОБА_11

Доводи ОСОБА_1 про відсутність довірительних відносин між ОСОБА_3 та його донькою ОСОБА_2 після отримання ОСОБА_3 травми спростовуються наданням довіреності від імені ОСОБА_3 на отримання пенсії ОСОБА_2, про що також підтвердила свідок ОСОБА_10, яка особисто спілкувалася з померлим з цього питання.

Посилання ОСОБА_1, на здійснення ремонту в домоволодінні діда ОСОБА_3, як на підставу позову, судом першої інстанції правильно не взято до уваги, оскільки вона пояснила, що у лютому 2016 року зробила ремонт у своїй кімнаті.

Щодо ремонту у ванній кімнаті, встановлення бойлеру, то це не є достатньою підставою для задоволення позову, тим більше, що в домоволодінні АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проживала з дітьми, а отже облаштовувала і свій побут також.

Крім того, допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 пояснили, що ОСОБА_3 не охоче дозволяв робити будь-які ремонти, переобладнання у своєму будинку. Дані покази свідків також узгоджуються з поясненнями і сторін по справі - ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ принцип належного здійснення правосуддя передбачає, що у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позиції сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1 липня 2003 року, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, п. 30).

Враховуючи вищевикладене, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про надання права на спадкування разом із спадкоємцями попередніх черг, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича