ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого  2010 року                              Справа №2а-5934/09/2370

12 год. 15 хв.                                                                м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

при секретарі – Руденко Ю.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – Ведмідя П.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені ,  

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області про скасування рішення начальника управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області № 185 від 23.11.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

       Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач  зазначає, що відповідачем в порушення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058  було безпідставно та необґрунтовано винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені та просить скасувати його.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав зазначених у позові. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність підстав для застосування стягнень та порушення порядку застосування даного виду стягнень, оскільки він своєчасно сплачував страхові внески.

Відповідачем позов не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи. Відповідач вважає відсутніми підстави для скасування спірного рішення, мотивуючи це правомірністю застосування фінансових санкцій та нарахування пені у зв'язку з виявленням порушення строків сплати страхових внесків на підставі даних картки особового рахунку позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в УПФУ в м. Ватутіне Черкаської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

24.11.2009 року позивач отримав рішення УПФУ в м. Ватутіне Черкаської області № 185 від 23.11.2009 року (надалі – рішення № 185) про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Зазначеним рішенням на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 07.09.2003 року (надалі –Закон № 1058) до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 479 грн. 48 коп. та нараховано пеню в сумі 17 грн. 73 коп. за період з 20.09.2005 року по 22.09.2009 року.

Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги у даній справі зобов’язують адміністративний суд здійснити розгляд по суті виявлених порушень вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо строків сплати страхових внесків, за наявністю яких відповідним органом пенсійного фонду в силу закону застосовані штрафні санкції.

Предметом оскарження у справі є рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, що винесене управлінням Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, спір розглядається судом по суті виявлених порушень.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за № 64/8663, страхувальники є платниками страхових внесків.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058 страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Частиною 2 ст.5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 2 ст.20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті 4 Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Частиною шостою статті 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (із змінами і доповненнями) (надалі - Інструкції), затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Органами Пенсійного фонду України відповідно до Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 19.01.2002 р., здійснюється облік надходження платежів зі сплати страхових внесків та інших платежів, які справляються з платників страхових внесків, сум штрафних санкцій та пені, що застосовуються до підприємств, установ, організацій відповідно до чинного законодавства.

Інформація про надходження платежів заноситься до особових рахунків платників не пізніше наступного робочого дня з моменту одержання документів, що підтверджують погашення зобов’язань (п. 2.5 Порядку).

Проведення операцій з обліку платежів спеціалістом відділу надходження доходів здійснюється в автоматичному режимі в хронологічному порядку за датами здійснення операцій на підставі відповідних документів, які підтверджують погашення зобов’язань, про що зазначено у п. 1.2 Порядку.

Згідно ч.10 статті 20 Закону № 1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною дев’ятою статті 106 Закону № 1058 передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 9 цієї статті за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пп. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (із змінами і доповненнями) (надалі - Інструкції), затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

На підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону № 1058 за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 15.06.2005 року по 22.09.2009 року, до відповідача застосовано фінансову санкцію на суму 479 грн. 48 коп. та нараховано пеню на суму 17 грн. 73 коп., про що 23.11.2009 року начальником управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у  тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 185.

Частиною 13 статті 106 Закону № 1058 визначено, що суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

З витягів з картки особового рахунку позивача судом встановлено, що позивач здійснював сплату страхових внесків в той час, як у нього існувала узгоджена заборгованість за попередні періоди.

Відповідно до вказаних витягів відповідач зараховував суми оплати, що надійшли від позивача в погашення зобов’язань відповідно до строку виникнення.

Частиною 5 статті 106  Закону № 1058  передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.  

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідач здійснював зарахування сум, що надходили в рахунок заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення.

Дані особового рахунку про сплату страхових внесків позивача свідчать про порушення останнім встановлених законом строків сплати.

Разом з тим, позивач під час судового розгляду справи пояснив, що сплачував страхові внески відповідно до абз. 2 ч.5 ст. 20 Закону № 1058  шляхом внесення готівкових коштів на банківські рахунки відповідача.

Згідно абз.2 ч. 9 ст. 20 Закону № 1058 днем сплати страхових внесків вважається, у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлення відповідальності суб'єктів переказу визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Статтею 8 цього Закону визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Відповідно до статті 20  Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 ч.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі.

Статтею 22 цього закону визначено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:

1) платіжне доручення;

2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек;

4) платіжна вимога;

5) меморіальний ордер.

Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Статтею 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. 

Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.    

Згідно наданих позивачем копій платіжних доручень на перерахування сум страхових внесків та пояснень позивача під час судового розгляду справи, судом встановлено про часткову відсутність порушень позивачем встановлених законом строків сплати, зокрема у наступних періодах:

•   термін сплати 20.06.2007 року – сплачено 20.06.2007 року,

•   термін сплати 20.09.2007 року – сплачено 20.09.2007 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 151 грн. 46 коп.

Крім того, судом встановлено невідповідність фактичної кількості днів прострочення здійснення позивачем проплати сум страхових внесків та кількості днів, на яку відповідачем нараховувалася пеня, зокрема:

термін сплати 20.10.2005 року – сплачено19.12.2005 року (згідно даних відповідача 20.12.2005 року), сплачено з простроченням на 60 днів,

термін сплати 21.11.2005 року – сплачено 19.12.2005 року (згідно даних відповідача 20.12.2005 року), сплачено з простроченням на 28 днів,

термін сплати 20.04.2006 року – сплачено 26.04.2006 року (згідно даних відповідача 27.06.2006 року), сплачено з простроченням на 6 днів,

термін сплати 21.05.2007 року – сплачено 22.05.2007 року (згідно даних відповідача 23.05.2007 року), сплачено з простроченням на 1 день,

термін сплати 20.02.2009 року – сплачено 23.02.2009 року (згідно даних відповідача 24.02.2009 року), сплачено з простроченням на 3 дні,

термін сплати 21.04.2009 року – сплачено 23.04.2009 року (згідно даних відповідача 24.04.2009 року), сплачено з простроченням на 2 дні,

термін сплати 20.08.2009 року – сплачено 21.08.2009 року (згідно даних відповідача 25.08.2009 року), сплачено з простроченням на 1 день,

термін сплати 20.04.2006 року – сплачено 26.04.2006 року (згідно даних відповідача 27.06.2006 року), сплачено з простроченням на 6 днів,

термін сплати 21.05.2007 року – сплачено 22.05.2007 року (згідно даних відповідача 23.05.2007 року), сплачено з простроченням на 1 день,

термін сплати 20.06.2007 року – сплачено 20.06.2007 року (згідно даних відповідача 21.06.2007 року), сплачено без прострочення, сплачено 16.07.2007 року (згідно даних відповідача 17.07.2007 року), сплачено з простроченням на 26 днів,

термін сплати 20.09.2007 року – сплачено 20.09.2007 року (згідно даних відповідача 21.09.2007 року), сплачено без прострочення,

термін сплати 20.01.2009 року – сплачено 21.01.2009 року (згідно даних відповідача 29.01.2009 року), сплачено з простроченням на 1 день,

термін сплати 20.02.2009 року – сплачено 23.02.2009 року (згідно даних відповідача 24.02.2009 року), сплачено з простроченням на 3 дні,

термін сплати 21.04.2009 року – сплачено 23.04.2009 року (згідно даних відповідача 24.04.2009 року), сплачено з простроченням на 2 дні,

термін сплати 20.08.2009 року – сплачено 21.08.2009 року (згідно даних відповідача 25.08.2009 року), сплачено з простроченням на 1 день.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу пеню в сумі 7 грн. 89 коп.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд знаходить вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме скасування рішення начальника управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області № 185 від 23 листопада 2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в частині застосування до ОСОБА_1 у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 151 (сто п’ятдесят одна) грн. 46 коп. та нарахування пені в розмірі 7 (сім) грн. 89 коп.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Разом з тим, частиною першою цієї статті визначено, що  якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В пункті 4 позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 3 грн. 40 коп. судового збору (державного мита) та 100 грн. витрат на правову допомогу адвоката ОСОБА_3

Проте, доказів на підтвердження здійснення позивачем витрат на правову допомогу адвоката ОСОБА_3 у сумі 100 грн. позивачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 79, 86, 94, 97, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов задовольнити частково.

    Скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області № 185 від 23 листопада 2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в частині застосування до ОСОБА_1 у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 151 (сто п’ятдесят одна) грн. 46 коп. та нарахування пені в розмірі 7 (сім) грн. 89 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1 (одна) грн. 09 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 4 лютого 2010 року.

Головуючий                                                                                                 С.О. Кульчицький