Справа №22ц-21866/2008 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 26 ( 4 ) Грищенко Н.М.
Доповідач Митрофанова Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: Головуючого: судді Митрофанової Л.В. Суддів: Соколан Н.О., Михайлів Л.В, При секретарі: Бондаренко І.В.
За участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Лутоніної Надії Володимирівни, позивача - ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд соціального страхування) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з листопада 1988 року по 2002 рік працював підземним прохідником на шахті «Родина» ВАТ «КЗРК» у шкідливих умовах праці, що завдало шкоди його здоров'ю. Згідно висновку МСЕК від 07.10.2002 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності 40 %, у зв'язку із чим просив стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2008 року частково задоволено позов ОСОБА_3, на його користь з Фонду соціального страхування стягнуто 18000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2006 та на 2007 роки» дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку було зупинено, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 08.10.2008 року визнав ці зміни конституційними. Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено. У п.3 розділу XI «Прикінцеві положення» вказаного Закону, після абзацу третього доповнено новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної ( немайнової ) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється 30 січня 2008 року, а тому Фонд є неналежним відповідачем. Позивачем не надано документів про звільнення його від сплати державного мита, а суд не звернув на це уваги. Крім того, довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є лише підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Судом не враховано, що згідно «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди потерпілим на виробництві, однак позивач такого документу суду не надав, як не надав і доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди та саме у розмірі, який він визначив. Також судом не враховано, що строк позовної давності по вказаним категоріям справ становить три місяці. Судом у рішенні не наведено ніяких мотивів, відповідно до яких він прийшов до висновку про відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 18000 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 1988 року по 2002 рік працював підземним прохідником на шахті «Родина» ВАТ «КЗРК», з акту розслідування професійного захворювання вбачається, що позивач працював 21 рік 2 місяці в умовах важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підвищених рівнях локальної і загальної вібрації, запиленості, тривалих технологічних переходів. Висновком МСЕК від 07.10.2002 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності. Постановою № 872 Н від 18.10.2002 року Фонд соціального страхування призначив позивачеві щомісячні страхові виплати в розмірі 444,25 грн., виходячи із середнього заробітку в сумі 1110,63 грн., та нарахована одноразова допомога у сумі 8800 грн. У зв'язку із чим позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки на час встановлення втрати профпрацездатності ст. ст. 21,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодування моральних збитків, завданих внаслідок втрати профпрацездатності, проводилося Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України.
Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, у зв'язку із неправильним застосування норм матеріального права.
Зокрема, відповідно до роз'яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин (в тому числі виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.
Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік, на 2006 та 2007 роки зупинялась дія, в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, абзацу 4 ст. 1, підпункту «е» ч. 1 ст. 21, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п.3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20~рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що при вирішення спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_3 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв'язку із цим профпрацездатності, суд повинен був застосовувати норми трудового законодавства України при цьому повинен був перевірити доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах, що передбачено ст.. 153 КЗпП України, оскільки спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин.
Відповідно до приписів статті 309 п. 4 ч. 1, ч. 2 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 ґрунтуються на нормах матеріального права, які не застосовуються до спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313,314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.