Справа 22ц-21260\08 Головуючий в 1 інстанції Лиходєдов А.В.
Категорія 32( 4) Доповідач Митрофанова Л.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
23 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області- Лутоніної Надії Володимирівни, представника Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" -Доценко Тетяни Юріївни. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_4 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2008 року за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Відкритого акціонерного товариства"Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд соціального страхування), Відкритого акціонерного товариства" Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням, посилаючись на те, що за трудовим договором з 1976 року працював машиністом екскаватора у відповідача ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", у шкідливих умовах праці, що завдало шкоди його здоров'ю. Згідно висновку МСЕК від 22.06.2006 року, йому первинно встановлено втрату професійної працездатності 45 % та 3 групу інвалідності, у зв'язку із чим просив стягнути з відповідачів, з кожного на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди по 40 000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2008 року ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, висновки суду невірні з точки зору тлумачення матеріального права, щодо позовних вимог ОСОБА_3
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в позові ОСОБА_3 до Фонду соціального страхування, суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах у відповідача ВАТ "Північний ГЗК". Висновком МСЕК від 22.06.2006 року йому встановлено 45% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Постановою № 351 Он від 13 липня 2006 року Фонд соціального страхування призначив позивачеві щомісячні страхові виплати та нарахована одноразова допомога у сумі 19840 грн. У зв'язку із чим позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки на час встановлення втрати профпрацездатності ст. ст. 21,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодування моральних збитків, завданих внаслідок втрати профпрацездатності, проводилося Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України.
Проте, згідно до п.27 ст.77 Закону україни "Про державний бюджет України на 2006 рік" дію вищевказаних норм Закону України«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди на 2006 рік були призупинено, що не дає підстав для його застосування на правовідносини, що виникли у 2006 році.
На думку колегії суддів, такий висновок суду відповідає вимогам матеріального права, тому рішення суду в цій частиці є вмотивованим.
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" суд першої інстанції послався на ті обставини, що передбачене ст.237-1 КЗпП України і ст.1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди як один із способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягали обов*язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, у зв'язку із неправильним застосування норм матеріального права.
Зокрема, відповідно до роз'яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин (в тому числі виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.
Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік, на 2006 та 2007 роки зупинялась дія, в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, абзацу 4 ст. 1, підпункту «е» ч. 1 ст. 21, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п.3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п. 11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що при вирішення спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_3 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв'язку із цим профпрацездатності, суд повинен був застосовувати норми трудового законодавства України при цьому повинен був перевірити доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах, що передбачено ст.. 153 КЗпП України, оскільки спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин.
Відповідно до приписів статті 309 п. 4 ч. 1, ч. 2 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України та акту розслідування хронічного професійного захворювання №18, який затверджений державним санітарним лікарем Тернівського району 07.06.2006 року \а.с.11\, виписки із історії хвороби №1139\558 ОСОБА_3, Українського НДІ промислової медицини \а.с.10\, колегія суддів вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.
Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Отже, враховуючи те, що вперше позивачу встановлено 45% втрати працездатності та третю групу інвалідності, а також характер захворювання, пов"язаних зпричиненням профзахворюванням фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з відповідача ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_3 15 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням скасуванню та ухваленні в цій частині нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313- 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства"Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства"Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства"Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_3 15.000 \п*ятнадцять тисяч грн. у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.